Филологические науки/7. Язык, речь, речевая коммуникация

Федюк Г.М.

Чернівецький національний університет ім.Юрія Федьковича, Україна

СТРАТЕГІЇ І ТАКТИКИ ПОВЕДІНКИ ІНДИВІДА В КОМУНІКАТИВНО-КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЯХ

Для досягнення мети в процесі комунікації потрібне планування діяльності, а саме, стратегія і тактика. Зазвичай стратегію розглядають як мистецтво керівництва, на основі правильних прогнозів відносно мети, а тактику як прийоми, способи досягнення цієї мети. Погоджуючись з С.В. Штурхецьким, зауважимо, що комунікація «стратегічна» за своєю суттю, оскільки спілкування не відбувається без мети. Відповідно до цієї мети відбувається відбір і структурування мовних виразів, комунікативних технологій, каналів і практик.

В основі лексичного значення слова “стратегія” лежить ідея планування дій, пов'язаних з соціальною конфронтацією, протиборством. Хоча спочатку терміни "стратегія" і "тактика" вживалися відносно військової справи, вони досить точно відображають специфіку діяльності комунікантів у процесі комунікації. Психологічна енциклопедія трактує стратегію як майстерне керівництво, план поведінки або дії, свідомо складений набір операцій для вирішення певної проблеми або досягнення деякої мети [8]. Тобто у психологічній інтерпретації цього поняття зберігається ідея прогнозу ситуації і поведінки комунікантів. На думку І.П. Тарасової стратегія включає планування побудови процесу мовної взаємодії залежно від конкретних умов спілкування і осіб комунікантів, а також реалізацію плану, тобто лінію бесіди [10]. Це визначення збігається з дефініціями поняття "стратегія", представленими в англомовних словниках: strategy - "a plan that is intended to achieve a particular purpose " (план спроектований для досягнення певної мети); tactics - "the particular method you use to achieve something" (тактика – певний метод, який застосовують для досягнення чогось). Отже, стратегія відноситься до планування і підготовки дій, тоді як тактика стоїть нижче по відношенню до стратегії. Тактика є рядом способів і прийомів, відібраних для вирішення конкретного поставленого завдання, а також безпосередньою їх реалізацією на практиці. Оскільки рішення якоїсь певної задачі, як правило, представляється можливим декількома способами, тактики завжди мають відношення до вибору з безлічі альтернативних рішень. Вибір комуніканта заснований на інтерпретації варіантів з точки зору їх ефективності, оскільки ефективність є критерієм для вибору мовної тактики. Досягнення поставленої мети неможливе без планування і прогнозування своїх дій і діяльності, тобто без застосування стратегій і відповідних тактик. Слід зазначити, що планування мовної поведінки - це не просто побудова мовних висловлювань, а частина процесу взаємодії, в якій слухач не завжди пасивно сприймає повідомлення мовця, а активно інтерпретує його мовні дії, реалізовуючи власну стратегічну лінію. У конфліктних ситуаціях спілкування стратегія не обов’язково включає планування дій комуніканта. Маються на увазі випадкові або неумисні конфліктні ситуації, в яких дії адресата не мають умисного характеру, або адресат просто не усвідомлює можливих наслідків своїх дій.

Існує декілька трактувань стратегій і тактик поведінки в комунікації. З точки зору когнітивної лінгвістики, стратегія – це план комплексної мовної дії, спрямований на зміну моделі світу партнера, на трансформацію його концептуальної свідомості. Когнітивний аспект детально аналізується в роботі [2], де розглядаються способи обробки складної інформації в пам'яті, когнітивні ходи в мисленні. Особливий інтерес представляють діалогові стратегії (за класифікацією Т.А. ван Дейка) – специфічні способи мовної поведінки, здійснювані під контролем "глобального наміру".

З позиції прагмалінгвістики, поняття стратегії розуміється як загальний план ведення діалогу, схема мовних дій. Суть застосування деякої стратегії полягає в організації своїх мовних дій для певного впливу на співрозмовника в ході циклу або фази спілкування так, щоб їх результатом була зміна значень його релевантних параметрів в потрібному напрямі [9, с. 42].

Стратегія, або план поведінки, що детермінується наміром і метою, є визначальним чинником в здійсненні вибору тих способів і засобів, які дозволяють досягти мети, наскільки це можливо, відповідно до знань (досвідом), бажань і установки суб'єкта, що стоять за планом дій [5, с. 19]. Таким чином, мовна стратегія в цьому функціональному аспекті є схемою певних дій у рамках комунікативного процесу, що визначає вибирання мовних засобів і способів вираження деякого змісту, безпосередньо пов'язаного з досягненням мети. Таким чином, стратегія пов’язана з комунікативними цілями, а тактика - з практичними цілями спілкування. Синтезуючи різні погляди науковців щодо розуміння поняття стратегії, А.В. Корольова визначає комунікативну стратегію як комплекс певних мовленнєвих дій, спрямованих на досягнення комунікативної мети, і беручи до уваги розуміння стратегії мовленнєвої поведінки з психологічної точки зору, в якості установки на певні форми поведінки, в тому числі і в конфліктній ситуації спілкування, поєднує у визначенні комунікативної стратегії і план поведінки комунікантів (їхні мовленнєві і не мовленнєві дії), і комунікативні цілі з урахуванням певних психологічних установок [6, с. 50].

Стратегії реалізуються через різні тактики, які відрізняються від них мірою узагальненості. На думку В.В. Латинова, одна і та ж тактика може використовуватися у рамках різних стратегій. Так, наприклад, загроза, що зазвичай розглядається як деструктивна і недоброзичлива тактика, може бути використана у разі неготовності або нездатності однієї із сторін поступатися далі певних меж. На вибір тактики впливають такі змінні, як соціальний статус об'єкта впливу і його стійкість до впливу, а також соціальний статус особи, що застосовує тактику [7, с.87]. Зокрема, конфліктно-спрямовані стратегії реалізуються мовленнєвими тактиками заперечення, протиставлення, уникнення, перебивання, мотивування незгоди, емоційного впливу тощо. Слід згадати думку К. В. Бондаренко, яка слушно зауважує, що для реалізації інтенцій комунікантів залучаються емотивно-марковані мовні засоби, організація яких впливає на вольову та емоційну сфери адресата. Мовні засоби вибираються й комбінуються поперемінно прямими та непрямими шляхами; використовуються забарвлені слова та словосполучення, емотивно маркована лексика з розряду афективів, що свідчить про експресивність та емоційну насиченість дискурсу; спостерігаються комбінації риторичних питань, іронічних висловлювань, одиниць суб’єктивно-оцінної модальності, синтаксичних повторів, емфатичних конструкцій, практично всіх можливих емотивно-експресивних мовних засобів [1].

Отже, з лінгвістичної точки зору, визначення комунікативної стратегії передбачає певні мовні дії, спрямовані на досягнення комунікативної мети, а з психологічної – увагу звертають на орієнтацію особи відносно конфлікту та її установку на певні форми поведінки в конфліктній ситуації спілкування. Очевидно, що набір тактик для реалізації однієї і тієї ж стратегічної лінії може варіюватися залежно від умов комунікації, внутрішнього стану інтерактантів, а також від зовнішніх умов. Здебільшого, вибір стратегій і тактик відбувається на свідомому рівні, проте зміна і вибір тактик може здійснюватися і інтуїтивно і несвідомо. Ми розуміємо комунікативну тактику як сукупність мовних дій, які виконують комуніканти в тій або іншій послідовності для реалізації певної комунікативної стратегії. Можна стверджувати, що комунікативні стратегії лише окреслюють загальний розвиток діалогу, а тактики показують власне реалізацію цих стратегій на кожному етапі розвитку ситуації спілкування.

Література:

1. Бондаренко К.В. Лінгвопрагматичний аспект конфліктного англомовного дискурсу (сфера сімейного спілкування) / К.В. Бондаренко // Вісник НУК Електронне видання. Прикладна лінгвістика 2007: проблеми і рішення. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ev.nuos.edu.ua/content/l%D1%96ngvopragmatichniiaspektkonfl%D1%96ktnogoanglomovnogo-diskursu-sfera-s%D1%96meinogo-sp%D1%96lkuvannya

2. Дейк Т. Стратегии понимания связного текста / Т.А. ван Дейк // Новое в зарубежной лингвистики. Вып. XXIII. Когнитивные аспекты языка. – М.: Прогресс, 1988. – С.153-212.

3. Джерелиевская М.А. Установки коммуникативного поведения: диагностика и прогноз в конкретных ситуациях / М. А. Джерелиевская. – М.: Смысл, 2000. – 191 с.

4. Иссерс О.С. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи / О. С. Иссерс. – М.: Едиториал УРСС, 2002. – 284с.

5. Касенкова Т.Н. Речевые стратегии как модуляции перспективы языкового отражения мира. Дисс. …канд. филол. наук. – Краснодар, 2000. – 180 с.

6. Корольова А.В. Стратегії і тактики комунікативної поведінки учасників спілкування в ситуаціях конфлікту// Studia Linguistica. Збірник наукових праць. Вип. 1. – Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2008. – с. 48-53.

7. Латынов В.В. Конфликт: протекание, способы разрешения, поведение конфликтующих сторон. Обзор зарубежных исследований по психологии конфликта // Иностранная психология, том 1, № 2, 1993. – С. 87-92.

8. Психологічна енциклопедія, 2007 [Електронний ресурс] – Режим доступу:

http://mirslovarei.com/content_psy/STRATEGIJA-30255.html

9. Сухих С.А., Зеленская В.В. Прагмалингвистическое моделирование коммуникативного процесса. – Краснодар: Кубанск. гос. ун-т, 1998. – 159 с.

10. Тарасова И.П. Структура смысла и структура личности коммуниканта // Вопросы языкознания. – 1992. – №4. – С.103-110.

11. Третьякова В.С. Конфликт глазами лингвиста // "Тренінги продажів Деревицького" 2003. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://dere.com.ua/library/other/tret_konf_lingv.shtml

12. Штурхецький С.В. Комунікативні стратегії у місцевому самоврядуванні: аспект соціальної дії // Наукові конференції [Електронний ресурс] / Штурхецький С.В. – Режим доступу: http://intkonf.org/shturhetskiy-sv-komunikativni-strategiyi-u-mistsevomu-samovryaduvanni-aspekt-sotsialnoyi-diyi