Язык, речь, речевая коммуникация

Студент-магістр, 5 курс Чибір О. Я.

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича

Загальна характеристика мовленнєвого акту

Спілкування – це завжди, як зазначають філософи, «зустріч з Іншим», який має неповторний внутрішній світ; це інтеракція в конкретних ситуаціях, обмін різноманітною, часто неповторюваною в інших умовах інформацією. Тобто спілкування – це акти взаємодії особистостей, або мовленнєві акти.

Мовленнєвий акт (МА) – цілеспрямована мовленнєва дія, що здійснюється згідно з принципами і правилами мовленнєвої поведінки, прийнятими в даному суспільстві. Основними рисами МА є інтенціональність (умисність), цілеспрямованість і конвенціональність. Послідовність МА утворює дискурс. МА складається з локуції, іллокуції та перлокуції.

Локуція (англ. locution – мовний зворот) – побудова фонетично і граматично правильного висловлювання певної мови з певним смислом і референцією. Іншими словами це акт «говоріння», «вимовляння». За Дж. Остіном, це фонетичний акт – вимовляння окремих слів висловлювання; фатичний акт – вимовляння вже не просто слів, а слів з лексичним та граматичним значенням; ретичний акт – поєднання цих слів з певними референтами.

Іллокуція (il – префікс, який має підсилювальне значення і англ. locution – мовний зворот) – втілення у висловлюванні, породжуваному в процесі МА, певної комунікативної інтенції, комунікативної мети, що надає висловлюванню конкретної спрямованості. За Дж. Остіном, іллокуція – це спосіб використання локуції: запитати або відповідати на запитання, інформувати, оголошувати рішення намір, вирок. Це все те, заради чого створюється МА.

Перлокуція (лат. per – префікс, що означає посилення і англ. locution – мовний зворот) – наслідки впливу іллокутивного акту на конкретного адресата чи аудиторію. За Дж. Остіном можна сформулювати так: «За посередництвом дії В він виконав дію С», тобто переконуючи, він когось змусив, переконав. Різницю між цими компонентами МА Дж. Остін показує так:

Локуція: «Він сказав мені: застрель її!», маючи на увазі під «застрелити» саме дію «застрелити». He said me: «Shoot at her».

Іллокуція: «Він наполягав (порадив, наказав), щоб я застрелив її». He insisted (or advised, ordered) to shoot at her by me.

Перлокуція: «Він умовив (досяг того, змусив) мене, щоб я застрелив її». He persuaded (forced) me to shoot at her by me.

Дж. Серль, виділяє 5 типів МА:

1. Репрезентативи, або асертиви. Зобов’язують мовця нести відповідальність за істинність висловлювання. Такі МА можуть бути введені за допомогою дієслів хвалитися, скаржитися тощо (to boast of, to complain of).

2. Директиви. Змушують адресата зробити дещо. Опорні дієслова: запитувати, наказувати, командувати, просити, молити, радити, запрошувати (to ask, to order, to pray, to advise, to invite).

3. Комісиви. Зобов’язують виконати певні дії у майбутньому або дотримуватися певної лінії поведінки. Характерні слова: мати намір, ставитися прихильно (to be going to, to have to, to be disposed to).

4. Експресиви. Виражають психологічний стан мовця, характеризують міру його відвертості. Це акти поздоровлення, вибачення, привітання, співчуття. Опорні дієслова: поздоровляти, просити вибачення, співчувати, привітати (to congratulate, to sympathize (with), to greet).

5. Декларативи. Встановлюють відповідність між пропозиційним змістом висловлювання та реальністю, наприклад: Якщо я успішно попрацюю на Вас, то Ви станете депутатом (If I work for you successfully, you’ll become a deputy).

Для граматично правильного речення, для «вкладання» в нього певного смислу ми використовуємо локуцію, для надання висловлюванню потрібної комунікативної спрямованості – іллокуцію, для впливу на свідомість або поведінку адресата – перлокуцію. У зв’язку з цим стало можливим розрізняти семантику та прагматику: аспект локуції – це сфера семантики, а іллокуція і перлокуція – це сфера прагматики.

Прагматичні аспекти комунікації

Комунікація здійснюється різними засобами, найголовнішими серед яких є мовні. З їх допомогою комуніканти впливають один на одного. Такі аспекти спілкування називають прагматичними.

Прагматичні аспекти спілкування – аспекти, пов'язані з впливом суб'єктів один на одного за допомогою мовних засобів (коду).

Прагматичні аспекти спілкування залежать від учасників спілкування і стосунків, які між ними склалися.

Аспекти спілкування, пов'язані з адресантом. Адресант тримає в своїх руках увесь процес комунікації – виникнення, початок, тривання, завершення комунікації, схеми взаємодії з адресатом, тематику спілкування тощо. З адресантом пов'язані такі аспекти спілкування:

відкрита і прихована мета висловлювання («іллокутивні сили», за англійським філософом Дж. Остіном). Кожен мовець у ролі адресанта вступає в комунікацію з певною чітко вираженою або прихованою метою, яка є основним «енергетичним» стрижнем побудови конкретних текстів;

мовленнєві стратегія й тактика, типи мовленнєвої поведінки. Вони залежать від іллокутивних намірів адресанта, його комунікативної мети;

правила розмови, які залежать від принципів співробітництва («максими спілкування»); вони підтримуються або не підтримуються адресантом як «джерелом» і рушійною силою спілкування;

установки мовця (прагматичні значення висловлювання): непрямі смисли, натяки, інакомовлення тощо. Залежать від вибору мовцем (адресантом) способу ведення конкретної інтеракції з конкретними адресатами (аудиторією);

референція мовця, тобто віднесення мовних виразів до предметів дійсності, яке випливає з намірів мовця. Це віднесення може бути прямим, опосередкованим, вторинним (переносні значення засобів мовного коду) тощо;

прагматичні пресупозиції (оцінка мовцем спільного фонду знань, конкретної інформованості, інтересів, думок, поглядів, психологічного стану, особливостей характеру і здатностей розуміння адресата);

ставлення мовця до того, про що він повідомляє: оцінка змісту висловлювання (його істинність чи неістинність, іронія, несерйозність тощо); введення у фокус інтересів однієї з тих осіб, про яких мовець говорить (емпатія); організація висловлювання відповідно до того, на чому в повідомленні акцентується.

Висновок. Об’єктом дослідження був МА, його складові, типи МА. Прагматичний потенціал англійського питального речення на рівні набору реалізованих ним мовленнєвих актів вперше розглядається як система, головними виступають прагматичні типи МА, а змінними – підтипи МА. У локутивному аспекті МА виявлено релевантні та індиферентні компоненти. Іллокутивний потенціал МА – питальних речень (у 16-20 ст.) на рівні типів МА стабільний, а на рівні підтипів МА – трансформуються.

Література.

1. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – 344 с. (Альма-матер).