Язык, речь, речевая коммуникация

Студент-магістр, 5 курс Чибір О. Я.

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича

Реалізація «Принципу ввічливості» за допомогою питальних речень

Комунікативний етикет – важлива умова успішності мовленнєвого акту (МА), комунікації загалом. Якщо у принципі Кооперації втілені закони спільного оперування учасниками комунікації інформацією, то в принципі Ввічливості – їхні стосунки. Суть принципу Етикетності полягає у максимальному «піднятті» образу свого співрозмовника. Як зазначає Г. Почепцов, мовленнєвий етикет – це не лише формули привітання й прощання, а передусім володіння куртуазним (витончено ввічливим) апаратом мовних побудов.

Дотримання принципу Ввічливості створює прийнятну атмосферу спілкування, нормальне тло для реалізації комунікативних стратегій. Найважливіші максими цього принципу: тактовності, великодушності, схвалення, скромності, згоди, симпатії.

Максима тактовності. Це максима меж особистісної сфери (приховані комунікативні наміри, уникнення потенційно небезпечних тем, тем, неприємних співбесідникові та ін.), обережності у поводженні з комунікативною стратегією співбесідника. Вона враховує чинник дистанції стосовно мовної комунікації: начальник – підлеглий, колега – колега, друг – друг, ворог – ворог тощо. Ця максима полягає в турботі про інтереси співбесідника. Наприклад:

а) The car’s meeting me. I’ll give you a light.

«No, please, don’t bother»

б) «Shall I turn out the lights, Mr. Parker? Edgar asked from the doorway. No, thank you, Edgar»

У прикладі а) начальник звертається до підлеглого, продукує авторитарний декларативний «офератив». У прикладі б) навпаки, підлеглий, звертаючись до керівника, вибирає інтерогативний «офератив», супроводжуючи його шанобливим звертанням.

Максима великодушності. Сутність її – у необтяжуваності співбесідників розмовою, в захисті їх від постійного домінування у процесі МА. МА повинен будуватись відповідно до принципу рівномірного розподілу мовленнєвої ініціативи. Згідно з цією максимою не можна адресатові нав'язувати власну комунікативну стратегію. Тобто замість «Чекаю вас сьогодні о шостій нуль-нуль у себе» слід сказати: «Ви не могли б зазирнути до мене годині так о шостій». Вихований співбесідник не пов'яже обіцянкою свого партнера. Зручними формами вияву максими великодушності є непрямі МА, оскільки саме вони виявляються найпридатнішими для «м'якого» втілення інтенцій мовця. Наприклад: Could you look in to me at 6’oclock?

Максима схвалення. Це максима позитивної оцінки інших. Позитивність як принцип оцінювання має бути основою світогляду мовця. Це не означає, що мовець зобов'язаний нагороджувати компліментами співбесідника і не дозволяти собі його критикувати. Йдеться про максиму позитивної налаштованості в комунікації: «Не засуджуй інших», «Не підважуй мовленнєвої репутації інших». Наприклад: Don’t animadversiont on others!

Максима скромності. Полягає у відхиленні компліментів (похвал) на власну адресу. Однак це слід зробити у такій формі, щоб не образити того, хто хвалить. Йдеться про міру самооцінки мовця, яка не повинна бути заниженою чи завищеною. Формули «Я завжди маю рацію» або «Я нічого в цьому не розумію» – не прийнятні.

Однак мовцям необхідно пам'ятати про власне обличчя в спілкуванні. Йдеться про ще одну максиму комунікативного кодексу: «Підтримуй позитивний (або нейтральний) самоімідж». Втрата його призводить до втрати інтересу до співбесідника як особистості (лідера тощо). Наприклад: Support a positive (or neutral) image.

Максима згоди. Це максима неопозиційності у спілкуванні, протилежність стереотипному твердженню, що у суперечці народжується істина. Сучасна версія цього твердження така: «У суперечці народжується істина, але гине симпатія». Іншими словами, з метою уникнення зриву комунікації співбесідникам слід бути взаємокоректними, йти на комунікативні поступки. Наприклад: I agree with you.

Максима симпатії. Вона полягає у доброзичливості й часто виступає умовою «роботи» інших максим Етикетності. Так, максиму тактовності важко витримати, не дотримуючись максими симпатії. Ця максима сприяє вирішенню конфлікту: акцент зміщується із самого конфлікту на його причину з наступним її обговоренням (модель: «насправді нам немає чого ділити»). Наприклад: In actual fact we have no need to divide.

Питальні речення реалізують такі типи МА: квеситиви, експресиви, директиви, метакомунікативи, констативи, комісиви.

1. Непряме вираження спонукань – основа Принципу Ввічливості. Існують гібридні МА типу Will you do? протягом 16-20 ст.

Will it hold both of us? – Harry said. [3, c. 564],

Shall we pray to him then? – the mother said. [4, c. 219].

Непрямі реквестиви – сегментовані питання типу “You can do, can’t you?

You are coming with me, aren’t you? – asked Riddle. [3, c. 274],

You’re a priest, aren’t you? – she said. [4, c. 81].

Приховані імперативи, спрямовані на припинення небажаної дії

Why is it that you do not trust me? – said Snape. [3, c. 25],

Why hadn’t he married her in the first place? [4, c. 96].

У 16-17 ст. непрямі директиви типу реалізують інтонації заборони прохання. Важлива умова їх – запит про бажання адресата виконати дію (May it please you to…?)

Наприклад:

May I have one word, lieutenant? – the priest asked. [4, c. 197]

Можливість виконати дію з дієсловами Could you, would you do?

Could they be anywhere in the world-hidden-buried or invisible? [3, c. 503]

Would you call getting poisoned being interesting? – asked Harry. [3, c. 410]

Офератив – запропонована послуга. Деклінатив – небажана для адресата реакція на пропонування послуги.

E. g. May I offer you some refreshment? – складова ритуалу прийому гостей стимулює «деклінатив» – No, thank you. Нижченаведені приклади ілюструють «деклінативи», що продукуються чоловіками і жінками:

а) Do you want me to come? I asked, stunned. «Don’t see no point in it, Marino’s voice came over the line».

б) «Want a lift somewhere?»

«No, thanks. My car is right up the hill there». Автором першого є комунікант-чоловік. Це висловлення містить два заперечення на локутивному рівні. Автором другого виступає жінка, воно містить вираження подяки (Thank you) і роз’яснення причини відмови (My car is right up the nill there).

Приклади а) і б) ілюструють «оферативи», що продукуються в ситуаціях з асиметричним ролевим статусом комунікантів.

Висновок. У результаті дослідження виявлено прагматичні характеристики МА пропонування послуги (офератива), виділено конкретний різновид МА відмови – відмови від пропозиції послуги і запропонований термін для її позначення «деклінатив».

Література

1. Шевченко І. С. Історична динаміка прагматичних властивостей англійського питального речення : автореф. дис... д-ра філол. наук: 10.02.04 / І. С. Шевченко; Київ. держ. лінгв. ун-т. – К., 1999. – 36 с. – укp.

2. Пудровська Т. М. Мовленнєві акти офератив і деклінатив у системі мовлення : Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04 / Т. М. Пудровська; Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Х., 2000. – 18 с. – укp.

3. Rowling J. K. Harry Potter and Half-Blood Prince / J. K. Rowling. – USA, 2005. – 632 p.

4. Graham Green. The Power and the Glory / G. Green. – England, 1940. – 216 p.