Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень

Одним із важливих етапів судового захисту, основою правосуддя є звернення до виконання судових рішень. Адже незалежно від правильності і справедливості судового рішення, без його практичного виконання воно не має значення.

В українських реаліях необхідність дослідження процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень обумовлюється низкою обставин: перевантаженням кримінально-виконавчою інспекцією надмірною кількістю осіб, які перебувають у неї на обліку; потребою в удосконаленні законодавчої регламентації завдань, принципів, функцій її діяльності; необхідністю покращення стану її матеріально-технічного та фінансового забезпечення; кадровим забезпеченням та професійної підготовкою особового складу щодо застосування засобів виправлення і ресоціалізації засуджених; необхідністю активного пошуку шляхів впровадження покарань, які позитивно зарекомендували себе в країнах Європейського співтовариства; доцільністю застосування відповідних кримінальних покарань з метою скорочення кількості засуджених в місцях позбавлення волі.

Стадію виконання судового рішення можна визнати комплексним кримінально-правовим інститутом, в якому знаходять застосування норми відразу декількох галузей права: кримінального, адміністративного, кримінально-процесуального і кримінально-виконавчого.

На нашу думку, слід констатувати, що в сучасній науці кримінального процесу існує об`єктивна потрійність підходів до визначення сутності і місця етапу виконання вироку в системі кримінального судочинства, критерієм класифікації якого повинні виступати або інститут кримінально-процесуального права, або стадія кримінального судочинства, або спеціальне (особливе) провадження.

Кримінально-процесуальні відносини, пов’язані з виконанням вироку, на нашу думку, слід розглядати як виконавче провадження з кримінальних справ, що потребує внесення відповідних змін до кримінально-процесуального закону.

Кінцевим моментом стадії виконання вироку, на нашу думку, слід визнати момент початку фактичного відбування засудженим призначеного судом покарання, настання якого краще за все зображує значення інституту виконання вироку в системі кримінального провадження, оскільки тільки даний процесуальний момент дозволяє надати державній діяльності у боротьбі із злочинністю чіткий матеріальний характер, що виражається, по-перше, в завершенні процедури притягнення особи до кримінальної відповідальності, по-друге, в завершенні провадження з конкретної кримінальної справи у відношенні певної особи, коли можливо стверджувати, що сформульоване обвинувачення доведено в суді, винесено справедливе покарання і застосоване у відношенні винуватої особи.

Діяльність суду з вирішення питань, що виникають в ході реалізації покарання, здійснюється тільки у відношенні вироку, що набрав законної сили і почав виконуватись, тобто після того, як кримінальна справа пройшла стадії порушення, попереднього розслідування, віддання до суду, судового розгляду, апеляційного і касаційного оскарження (якщо вирок був оскаржений ). Щодо стадії виконання вироку, то кінцевим її моментом є приведення вироку у виконання.

Звернення вироку до виконання і здійсненням контролю за приведенням його у виконання завершується реалізація завдань кримінального судочинства, що означає припинення кримінально-процесуальних відносин. В даній стадії судові органи вже не повертаються до питання про винуватість чи невинуватість особи, застосування чи незастосування до нього покарання. Дана діяльність носить виконавчий характер і призначена для забезпечення реалізації рішень, прийнятих на попередніх кримінально-процесуальних стадіях. В цьому і полягають призначення і зміст стадії виконання вироку в кримінальному процесі.

Таким чином, узагальнюючи вищевикладене слід відмітити, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень являють собою сукупність кримінально-процесуальних дій, покликаних забезпечити вплив кримінального процесу на сферу реалізації приписів, що містяться у вироку шляхом виконання вироків судами, звернення останніх вироків до виконання, а також внесення коректив в рішення вироків про покарання у зв’язку з появою обставин, що свідчать про неможливість чи недоцільність подальшого виконання цього рішення в попередньому вигляді.

Список використаних джерел

1. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: Атіка, 2008. – 189 с.

2. Добровольская Т.Н. Расширение указами Президиума Верховного Совета СССР от 8 и 15 февраля 1977 г. компетенции судов по вопросам исполнения приговоров. — В кн.: Развитие науки и практики уголовного судопроизводства в свете требований Конституции СССР. М., 1978, с. 133—135.

3. Литвинов Р. В. Рассмотрение судом вопросов исполнения приговоров. Воронеж, 1964, С.3

4. Свиридов М.К. Сущность и предмет стадии исполнения приговора. Томск, 1978, с. 17—18.

5. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса,  т. 2.  М., 1970, с. 424 - 425

6. Хамидуллин И. X. Надзор за исполнением приговоров. Казань, 1971, с. 25

7. Яновська О. Г. Кримінально-процесуальне право України: Навч.-метод. посібник / Київський національний економічний ун-т. — К. : КНЕУ, 2008. — 207 с.