Право / 7. Экологическое, земельное и аграрное право

Вульчин Василь Васильович

Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника, Україна

Припинення діяльності фермерського господарства

Особливості правового регулювання припинення діяльності фермерського господарства визначено Законом «Про фермерське господарство», зокрема статтями 35-36 розділу 10.

Діяльність фермерського господарства припиняється у разі: реорганізації фермерського господарства, ліквідації фермерського господарства, визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом), якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства [1].

Н.І.Титова вважає, що більш точним є положення не про припинення «діяльності», а про припинення існування самого господарства, оскільки перше може носити тимчасовий характер і бути пов'язаним з хворобою, відсутністю на певний період членів господарства тощо. Його припинення повинно означати ліквідацію фермерського господарства як юридичної особи, суб'єкта правовідносин [2, c. 9].

Рішення про реорганізацію фермерського господарства приймається власником відповідно до чинного законодавства, а також відповідно до положень статуту фермерського господарства.

Порядок ліквідації фермерського господарства має здійснюватися за правилами, встановленими статтями 60, 61 Господарського та статтями 105, 110, 111, 112 Цивільного кодексів для ліквідації юридичної особи.

Для ліквідації юридичної особи створюється ліквідаційна комісія, встановлюються порядок та строки ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія створюється органом, який прийняв рішення про ліквідацію [3].

Якщо вартість майна юридичної особи виявиться недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р.

Голова фермерського господарства, за наявності письмової згоди всіх його членів, подає до господарського суду заяву про порушення справи про банкрутство [3]. До заяви додаються документи, які містять відомості: про склад і вартість майна фермерського господарства; про склад і вартість майна, яке належи ь членам господарства на праві власності; про розмір доходів, які можуть бути одержані господарством по завершенню відповідного періоду сільськогосподарських робіт. Зазначені документи додаються також головою фермерського господарства до відзиву на заяву про порушення справи про банкрутство, подану кредитором [4].

Згодом, господарський суд затверджує процедуру розпорядження майном господарства. У разі визнання господарським судом фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси господарства включаються: нерухоме майно, яке знаходиться у спільній власності членів господарства, в тому числі – насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна й робоча худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар та інше майно, придбані для фермерського господарства на спільні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать господарству і мають грошову оцінку [5, c. 156].

Актуальною є пропозиція М.Я.Ващишин внести зміни до ст. 50 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відповідно до сучасного фермерського законодавства. На думку вченої, варто передбачити, що до ліквідаційної маси фермерського господарства включається лише те майно, яке є власністю юридичної особи, а не членів фермерського господарства, а звернення стягнення на земельні ділянки допускається у випадку, коли у фермерського господарства немає іншого майна, на яке може бути звернено стягнення [6, с. 390].

Майно, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів, розподіляється між членами фермерського господарства відповідно до його статуту.

У разі припинення діяльності фермерського господарства до закінчення терміну надання господарству податкових пільг господарство сплачує до бюджету за весь період своєї діяльності суму податку, обчислену в розмірі, встановленому для фермерського господарства, крім випадків, коли не лишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства, а також у разі викупу земельної ділянки для суспільних потреб чи примусового відчуження її з мотивів суспільної необхідності.

Література:

1. Закон України «Про фермерське господарство» // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – N 45. – Ст.36.

2. Титова Н.І. Селянське (фермерське) господарство України: правове регулювання, поняття, ознаки, перспективи / Н.І.Титова // Право України. – 2002. – № 9.–10. – С. 9-10.

3. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». – Відомості Верховної Ради України . – 1992. – N 31. – Ст.440.

4. Господарський кодекс України від 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18-22. – Ст.144.

5. Аграрне право України: Підручник / В.З. Янчук, В.І. Андрейцев, С.Ф. Василюк та інші; За ред. В.З. Янчука. – 2-е вид., перероб. та допов. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 720 с

6. Ващишин М.Я. Правовий режим майна, що використовується фермерським господарством / М.Я. Ващишин // Вісн. Львів. ун-ту. – Сер. юрид. – 2004. – Вип. 39. – С. 385–391.