Право/8.Конституційне право

Студентки гр. ОБП-41Сакали Х. Б., Кальницька Є. О., студентка групи ОБ- 41 Кулініч В. В.

Національний університет державної податкової служби, Україна

Правова культура громадян як запорука національної безпеки

Національна безпека – це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам. Головними об’єктами національної безпеки є людина і громадянин (їхні права та свободи), суспільство (його духовні та матеріальні цінності) держава (конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканість). Тому побудова демократичної, соціальної, правової держави і громадянського безпечного суспільства неможлива без підвищення рівня правової свідомості та правової культури всіх громадян країни та молоді зокрема. [4]

В умовах економічної кризи, соціальної невлаштованості населення, росту злочинності та криміналізації суспільства величезного значення набуває підвищення рівня правосвідомості, правового мислення, правової поведінки тобто, правової культури населення як основи стабільного та безпечного розвитку. Поняття «правова культура» тісно пов'язане з правовою захищеністю як окремої особи так і всього суспільства.

З цих позицій теоретичний і практичний розгляд і осмислення поняття правової культури, форм і методів формування правових якостей громадян є досить актуальною проблемою як освітянською так і суспільною. Правова культура включає в себе лише позитивні компоненти, такі як правомірна, соціально - активна поведінка, високий рівень правосвідомості, розуміння принципів права, повага до права, впевненість у соціальній цінності права.[1]

Розрізняючи правову культуру суспільства в цілому та правову культуру окремої особи усвідомлюємо, що правова культура всього суспільства не існує поза правовою культурою окремих осіб, вони тісно взаємопов'язані та взаємообумовлені. А тому, формування у громадян правових знань, емоцій, почуттів, вольових компонентів сприяє зростанню позитивної правосвідомості та правомірної поведінки. Формувати правову культуру можна тільки через цілковиту систему заходів щодо подолання суперечностей між людьми, між особою і державою й між державами в сучасному європейському просторі.

Сьогодні правова культура набула нової ваги, змісту та сутності. Правова культура не зводиться лише до правосвідомості громадян суспільства. Вона визначається також як сукупність досягнень суспільства, його соціальних груп та громадян у галузі регулювання суспільних відносин, яке забезпечує верховенство права в суспільному житті, тобто панування правових принципів справедливості і гуманізму, захисту прав і свобод людини, її честі і гідності, реальне забезпечення місця людини як вищої соціальної цінності [3]

Усвідомлюючи процес розвитку окремої особи та спільноти загалом (української, європейської, світової) з урахуванням процесів інтеграції та глобалізації світу при формуванні правової культури громадян необхідно:

- глибше розуміти природу людського розвитку та регулювання відносин між людьми як на державному так і на міждержавному рівнях задля формування комфортного, стабільного та безпечного світу;

- повніше виявляти почуття, емоції, настрої щодо застосування юридичних норм, до порушень юридичних норм, дій правоохоронних органів, що дає змогу безпосередньо, чуттєво сприймати правову реальність (психологізувати право);

- сприяти становленню життєвих принципів, відповідно до яких усвідомлюється позитивність не силових, а правових шляхів розв’язання проблем (політичних, економічних, культурних, соціальних.

- надавати громадянам інформацію і приклади правових ситуацій та шляхи їх вирішення;

- сприяти формуванню комунікаційних вмінь, необхідних для правового розв’язання проблем в типових життєвих ситуаціях;

- формувати ідеї толерантності.

З дитинства особа входить у сферу адміністративних правил, які контролюються численними державними компетентними органами, здатними примусити у разі необхідності правопорушників дотримуватись правомірної поведінки у суспільстві, а також виконувати відповідні соціальні норми. Безквитковий проїзд у транспорті, не загашене вогнище в лісі, брутальний напис на паркані - все це адміністративні правопорушення. А адміністративний проступок є «злочином в мініатюрі». Вдома, у школі, на роботі, на вулиці, в громадських місцях - скрізь діють правила, яких варто дотримуватись. Прийняття права реалізується через розуміння законодавчих конструкцій і правил, у яких формується модель певної поведінки. [2]

Великий потенціал щодо формування у громадян принципів правової культури криється насамперед в практиці розв’язання соціальних конфліктів. Це практика проведення медіацій, яка вже набуває популярності в нашому суспільстві. Медіація – це організація медіатором (незацікавленим посередником) зустрічі між сторонами конфлікту з метою досягнення примирення шляхом самостійного пошуку взаємоприйнятних рішень сторонами протистояння. Проведення медіацій сприяє виробленню навичок в подоланні міжособистісних протиріч в рамках правового поля.

Вищим проявом правової культури є правова активність громадян, яка проявляється у готовності до активних, свідомих, творчих дій як у сфері правового регулювання, так і в сфері реалізації права; у законодоцільності, законності поводження, діяльності, в основі чого лежить переконання в необхідності служіння закону як вищій цінності.

В короткостроковій перспективі це дасть можливість:

- інституційному зміцненню правової поведінки громадян;

- формуванню громадянської позиції та відповідальності, підвищення рівня законоосвіченості та законослухняності;

- створенню атмосфери правової безпеки в сучасному суспільстві;

- подоланню правового нігілізму в соціальному середовищі.

А в довгостроковому вимірі це сприятиме:

- створенню комфортного та безпечного середовища з врахуванням потреб кожної людини;

- підвищенню правової та громадянської культури громадян (України, Європи, світу);

- гармонізації правових відносин в мікро - та макросередовищі;

- вироблення ефективної системи національної безпеки.

Таким чином, розвиток правової свідомості та правової культури громадян у співпраці громадських і освітніх організацій, владних структур, міжнародних організацій тощо, дасть нам змогу будувати світ в правовому полі та стане гарантією національної безпеки нашої держави.

Література:

1. Бех І. Д. Виховання особистості: У 2 кн. – Київ: Либідь, 2003. – 280 с.

2. Відновне правосуддя в Україні / Щоквартальний бюлетень Українського Центру Порозуміння. – Київ, 2006. – 136с.

3. Газета «Історія України. Правознавство.»

4. Говард З. Введение в восcтановительное правосудие. – Одеса, 2006.