А.В. Васильківська

Сумська філія Харківського національного університету внутрішніх справ, Україна

Юридичні факти, на підставі яких виникають спадкові відносини

Спадкування традиційно вважається одним із найдавніших та стабільних інститутів в праві будь-якої держави. Більшість основних засад спадкування були ще закладені римським приватним правом [1, с. 226-228]. Однак розвиток суспільних відносин поступово змінює економічні відносини, що, у свою чергу, впливає на речові та спадкові правовідносини та цивільне законодавство. Різноманітність та кількість майнових правовідносин між членами суспільства зумовлює потребу в розвитку та вдосконаленні норм, що регулюють перехід прав від однієї особи до іншої, як в якості загальних правил, так і норм спадкового права, як спеціальних правил.

Актуальність статті обумовлюється специфікою норм спадкового права. По-перше, майнові права від однієї особи до іншої переходять здебільшого завдяки їх спільному волевиявленню [2, с. 20-22], тобто виявляється принцип диспозитивності в приватному праві, але при спадкуванні домінує волевиявлення особи, яка набуває прав померлого. Односторонні дії, що породжують цивільно-правові наслідки, традиційно є імперативно врегульованими [3, с. 308– 309]. По-друге, змінилося ставлення законодавця до певних об'єктів цивільних прав, що можуть входити до складу спадщини (статті 1218, 1225-1232 Цивільного кодексу України). Даним питанням присвячені праці сучасних науковців С. Я. Фурси, Є. І. Фурси, 3. В. Ромовської, Є. О. Рябоконя, В. В. Васильченко, Ю. О. Заіки, а також праці провідних учених дорадянського і радянських періодів Б. С. Антимонова, А. А. Бугаєвського, В. І. Серебровського, Ч. Н. Азімова, В. А. Рясенцева тощо.

Спадкування передбачає цивільно-правові відносини, пов'язані з переходом майнових прав та обов'язків померлої особи до її правонаступників, порядок і процедуру переходу майнових прав померлої особи до інших осіб, які набувають певні права (володіння, користування) на спадкове майно. Такі правові норми у сукупності утворюють відповідний інститут права спадщини. Оскільки норми, що розглядаються, мають переважно цивільно-правове положення, то це дає достатньо підстав для визнання інституту права спадщини інститутом цивільного права.

Юридичний склад спадкових правовідносин містить такі юридичні факти: відкриття спадщини, час відкриття спадщини, місце відкриття спадщини, спадкова маса та інші.

Підставами відкриття спадщини, а відтак і виникнення спадкових правовідносин є смерть фізичної особи або оголошення її такою, що померла (ст. 1220 ЦК).

Існує два різних види юридичних фактів. У першому випадку маємо справу з таким видом юридичних фактів, як подія, тобто, обставиною, яка не залежить від волі суб'єктів права. При цьому для самого виникнення спадкових правовідносин не має значення, що було причиною смерті. Вирішальним є факт смерті. У випадку оголошення фізичної особи такою, що померла, підставою виникнення спадкових правовідносин є рішення суду, яке ґрунтується на припущенні, що фізична особа (спадкодавець) померла.

Час відкриття спадщини визначається в залежності від того, котра із вказаних обставин є підставою виникнення спадкових правовідносин.

Якщо підставою виникнення спадкових правовідносин є смерть спадкодавця, то часом відкриття спадщини визнається день його смерті. Факт смерті спадкодавця підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим органом реєстрації актів цивільного стану.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Під днем смерті слід розуміти конкретну календарну дату (добу). Не слід плутати смерть особи та реєстрацію смерті фізичної особи. Юридично особа вважається померлою з моменту, коли зроблено відповідний запис про смерть особи органами РАГСу. Тому довідка про смерть (відповідної форми) або судове рішення про оголошення особи померлою (яке набрало законної сили) - це лише підстава для відповідної реєстрації смерті фізичної особи із зазначенням дати її смерті. Якщо дата фактичної смерті невідома, наприклад при оголошенні особи померлої, то у свідоцтві про смерть обов'язково повинен бути вказаний місяць або рік смерті (набрання судовим рішенням законної сили). У цьому випадку часом відкриття спадщини слід вважати останній день вказаного місяця або року.

Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них (ч. 3 ст. 1220 ЦК України). Ці поодинокі випадки, як правило, становлять собою смерть у результаті надзвичайних умов (ДТП, катастрофа, руйнування будинку). Зрозуміло, що зазначені особи не можуть набувати спадщину одна після одної, навіть якщо в певну добу гине одна особа, а через декілька годин – інша, але цієї самої доби. Виняток із цього правила полягає в тому, що коли кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли одночасно. Але зрозуміло, що таке твердження буде правильним лише при оголошенні особи померлою. У цьому разі спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з цих осіб незалежно від доби, в яку вони померли. Найімовірніше зазначені обставини - стихійне лихо, аварія, катастрофа тощо - мають бути тривалими (більше однієї доби або охоплювати кілька годин на межі діб) та безперервними.

Місце відкриття спадщини. Місце відкриття спадщини - це визначення виключно юридичне, під ним слід розуміти населений пункт (і відповідно нотаріальний округ), у якому, на думку спадкоємців, слід визначати спадкове правонаступництво. Зрозуміло, що місце фактичної смерті і місце відкриття спадщини можуть не збігатися. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України). На спадкоємців покладається обов'язок доказування останнього місця мешкання спадкодавця. Такими доказами, як правило, є: реєстрація місця мешкання, довідки житлово-експлуатаційних організацій, довідка про смерть тощо. Це загальне правило має важливе практичне значення, оскільки після смерті особи спадщина повинна відкриватися тільки в одному місці, що відповідно реєструється у спадковому реєстрі, і нотаріус видає витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі. Саме за цим місцем приймаються заяви заінтересованих осіб і саме в цьому місці у випадку виникнення спору слід звертатися до суду. На практиці вказане вище загальне правило передбачає декілька винятків:

• для громадян України, які постійно проживали за кордоном, місцем відкриття спадщини буде країна, де вони постійно проживали (крім спадкування нерухомого майна, за наявності якого право на спадщину оформляються відповідно до законодавства тієї держави, на території якої воно знаходиться);
• для неповнолітніх та осіб, які перебувають під опікою, місцем відкриття спадщини визнається місце проживання батьків (усиновителів), опікунів (органу опіки або піклування);
• після смерті військовослужбовців строкової служби, а також осіб, які навчалися в навчальних закладах, що знаходяться поза постійним місцем їх проживання, місцем відкриття спадщини визнається те місце, де вони постійно проживали до призову на строкову військову службу або до вступу до відповідного навчального закладу.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місце знаходження основної частини рухомого майна (ч. 2 ст. 1221 ЦК України). На практиці виникають непоодинокі випадки, коли встановити останнє місце проживання спадкодавця неможливо чи надзвичайно складно, наприклад у разі визнання особи померлою. У такому випадку замість доказів місця мешкання спадкоємці надають докази щодо місця знаходження та вартості майна спадкодавця.

Остаточне, але доволі спірне вирішення цього питання прийняв Верховний Суд України: на думку суддів, якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини слід вважати останнє місце реєстрації спадкодавця.

Як висновок можемо зазначити, на сучасному рівні доктрина цивільного права поповнилась новими положеннями: моментом відкриття спадщини посмертно реабілітованих осіб є день прийняття рішення про повернення майна реабілітованого або відшкодування його вартості спадкоємцям першої черги; місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Список використаної літератури

1. Цивільний кодекс України. – Х.:ТОВ "Одіссей", 2011. – 368с.

2. Харитонов Є. О. рецепція римського п.иватного права (Теоретичні та історичні аспекти) / Є. О. Харитонов. - О. : Юрид. л-ра, 1997. - 288 с.

3. Цивільне право України : підручник : у 2 кн. Кн. 1 / [О. В. Дзера (кер. авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін. ; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової]. - К. : Юрінком Інтер, 2002. - 720 с.