Соловйова А.В.

Студентка Донецького

національного технічного

університету (Україна)

Проблема неповної сім’ї в сучасному світі

Сьогодні неповна сім’я стала такою самою повсякденною реальністю, як і «цивільний шлюб». І кількість таких сімей не тільки не зменшується, а зростає рік у рік. Більшість неповних сімей становлять матері з дітьми (94%). Батьки-одинаки — явище рідкісне, частіше трапляються діти-сироти, яких виховують бабусі та дідусі.

В даний час проблеми, зв’язані с сім’єю, здобувають усе велику актуальність в суспільстві. Сім’я – це не тільки мала група, але ще і суспільний інститут. Від благополуччя українських сімей залежить благополуччя країни в цілому. Тим часом, з кожним роком збільшується кількість неповних сімей. Обрана тема актуальність теми дослідження обумовлена тим, що неповних сімей рок від року не стає менше, а також рівень розробленості та вивчення цієї проблеми недостатні на даний час. Неповна сім’я розглядається як проблема, тому що вона негативно впливає на соціалізацію дитини,що може сказатися на подальшому житті особистості.

Неповна сім’я відноситься до сімей групи ризику. Вона є відхиленням від норми. Неповною сім’єю називається така сім’я, що складається з одного батька і його дітей. При розлученні обидва батька юридично відповідальні за виховання дітей. У неповних сім’ях діти по-різному реагують на відсутність одного чи іншого батька, хлопчики більш уразливі, чим дівчинки. У сім’ях без батька виникає маса соціальних проблем.

Іноді в неповних сім’ях, де матеріальні умови низькі, батьки ведуть аморальний протиправний спосіб життя, де житло-побутові умови не відповідають елементарним санітарно-гігієнічним вимогам, а вихованням дітей, як правило, ніхто не займається, діти виявляються бездоглядними, напівголодними, відстають у розвитку. Вони стають жертвами насильства, як з боку батька, так і інших громадян того ж соціального ладу.

Не будь-яка повна сім’я є нормальним середовищем для повноцінного розвитку і виховання дитини. Але все ж таки, наявність у сім’ї обох батьків допомагає більш краще вирішувати багато задач, зв'язаних зі збереженням його психічного здоров'я. На це неодноразово вказували і вказують фахівці, що займаються вивченням проблеми неповних сімей. Зокрема, відзначається статистичний зв'язок між вихованням дітей у неповній сім’ї і їх наступним невдалим сімейним життям.

Неповна сім’я утворюється внаслідок розірвання шлюбу, позашлюбного народження дитини, смерті одного з батьків чи роздільного їхнього проживання. У зв'язку з цим розрізняють наступні різновиди неповних сімей: осиротіла, позашлюбна, розведена. У залежності від того, хто з батьків займається вихованням дитини, виділяють: материнські і батьківські неповні сім’ї. По кількості поколінь у сім’ї розрізняють: неповну просту – мати (батько) з дитиною чи декількома дітьми і неповну розширену – мати (батько) з одним чи декількома дітьми й іншими родичами. Останні складають абсолютну більшість серед неповних сімей.

Осиротіла неповна сім’я – утворюється в результаті смерті одного з батьків. Незважаючи на те що втрата близької людини – це страшний удар для сім’ї, інші члени, що залишилися здатні згуртуватися і підтримати цілісність сімейної групи. Родинні зв'язки в таких сім’ях не руйнуються: зберігаються відносини з усіма родичами по лінії загиблого (померлого).

Неповна розведена сім’я – сім’я в який батьки з якоїсь причини не захотіли чи не змогли існувати спільно. Дитина, що виросла в такій сім’ї, одержує психологічну травму, обумовлює появу почуття неповноцінності, страху, сорому. Тому природні прагнення, особливо маленьких дітей, надія на возз'єднання, відновлення шлюбних відносин між батьком і матір'ю.

Позашлюбна сім’я (мати-одинак) має свої особливості. У силу яких обставин дама приймає рішення родити дитину не вступаючи в шлюб. Це може бути прагнення скрасити самотність, прагнення задовольнити потребу в материнстві чи залишити дитину як нагадування про людину, яку вона любила й інші причини.

Причини виникнення неповних сімей раніше фахівці традиційно зв'язували з впливом об'єктивних демографічних факторів. Періодично в окремих регіонах, виникала визначена диспропорція статей, що визначала ситуацію на "шлюбному ринку". Враховувалося також те, що потенційні наречені часто відставали від своїх перевесниць по освітньому і культурному рівні, серед них було чимало алкоголіків, що були укладених і інших категорій, фактично "непридатних" чи "малопридатних" до сімейного життя. В останню четверть ХХ століття, більшість вчених вже відмовилися від такого вузького бачення причин виникнення неповних сімей, оскільки стало зрозуміло, що цей феномен став світовою тенденцією, причинами якої є набагато широкий спекти факторів.

Україну ці глобальні світові тенденції захопили трохи пізніше, ніж закордонні країни. В часи Радянського Союзу офіційна ідеологія оцінювала розводи різко негативно, а для чоловіків, що складаються в комуністичній партії, розвід узагалі вважався "незмивною плямою" у біографії, що могло сильно загальмувати їхній кар'єрний ріст. Офіційна радянська мораль також осуджувала дошлюбне і позашлюбне співжиття, у результаті чого багато жінок побоювалися стати матерями-одинаками через ризик зазнати суспільного осуду, виявитися прирівняної до "дами легкого поводження". Існували також і об'єктивні причини, що перешкоджають росту розводів і числа неповних сімей, зокрема , стиснуті житлові умови і дефіцит житла в країні в цілому, у результаті чого багато чоловіків змушені були зберігати свій шлюб довгі роки, навіть якщо відносини між ними давно перервалися. Наприкінці 1980-х - початку 1990-х рр., із приходом "перебудови" звалили залишки ідеологічних бар'єрів, що існували. Країна жадібно почала усмоктувати західну масову культуру, запозичати західні соціокультурні зразки і стереотипи поводження. Одним з "відкриттів" стали нові представлення, що прийшли з Заходу, про культуру сексу. Серед українців стало поширюватися прозахідне "вільне" відношення до питань сексу, шлюбу і сімейного життя, особливо серед молоді.

Таким чином, відповідно до статистики, починаючи із середини 1990-х рр., кожна п'ята українська дитина народжувалася поза шлюбом. Щораз тим самим у В Україні знову і знову виникала нова неповна сім’я На жаль, переступивши поріг нового тисячоріччя, Україна не змогла переломити зазначені тенденції. Число сімей, що складаються з двох батьків, продовжує зменшуватися.

Для сучасних українських неповних сімей матеріально-фінансова проблема відіграє теж немало важливу роль. Якщо в звичайній сім’ї заробляє тільки один член сім’ї, тобто звичайний українець із середньостатистичною зарплатою, така сім’я вже є малозабезпеченою. У неповних же сім’ях така ситуація збільшується ще і тим, що, як правило, ця єдина зарплата є ще і "жіночою". Середня зарплата жінки в цілому по Україні нижче, ніж у чоловіків. Тому в українській неповній сім’ї основна "годувальниця" – мати. І в майбутньому ця ситуація, швидше за все, не зміниться. Якщо ж самотня мати перебуває у відпустці по відходу за маленькою дитиною чи просто виявилася безробітною, то неповна сім’я, змушена жити на посібник по безробіттю і на дитячі посібники, як правило, узагалі виявляється за рисою бідності. Централізована державна підтримка самотніх матерів в умовах зростаючої інфляції не покриває необхідні витрати на зміст дітей.

Хвилювання з приводу грошей – це не єдина проблема, з якою зіштовхуються неповні сім’ї і діти, що виховуються в них. Ще одна гостра проблема неповних сімей, тісно зв’язана з попередньою – це сполучення професійної і батьківської ролей, а також питання про розподіл домашніх обов’язків.

Заробляючи засоби для дітей, самотній батько змушений також позбавляти їх сімейного спілкування і спільних занять. Надмірна зайнятість і нервові перевантаження батька ведуть до зниження якості сімейного виховання. Будучи єдиним джерелом доходу, батько з неповної сім’ї не завжди може взяти лікарняний лист по відходу за дитиною, і діти часто залишаються недолікованими. І це відбувається на тім тлі, що в неповних сім’ях, по деяким експертним оцінкам, діти хворіють у 1,7 рази частіше і довше.

Специфічний спосіб життя сім’ї з одним батьком відчутно відбивається на виховному процесі. Відсутність одного батька в сім’ї може з'явитися причиною неповноцінного, невдалого виховання дітей. Психологічний клімат неповної сім’ї багато в чому визначається хворобливими переживаннями, що виникли унаслідок втрати одного з батьків. Немаловажне і те, що під час відсутності одного з батьків дитина позбавлена можливості повноцінного формування стереотипу поводження своєї статі.

Статистичні дослідження свідчать про те, що в силу названих причин діти з неповних сімей, у порівняні з однолітками з повних сімей, мають більш низку шкільну успішність, більш схильні до невротичних порушень і протиправного поводження.

Отже, кількість неповних сімей з кожним роком збільшується, росте число розлучень і, необхідні конкретні заходи для рішення проблем такої слабозахищенної групи як неповна сім’я. Ця тема залишається дуже цікавою і потребує подальшого вивчення.