Психологія и соціологія / 8. Педагогічна психологія

К. п. н. Полтавська Н. А.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Деякі аспекти формування духовних цінностей старшокласників

Духовні цінності є адекватними індикаторами розвиненої особистості, за допомогою яких її визначають. Більш того, особистість володіє цими цінностями як власними якостями. При цьому рівень володіння ними повинен бути таким, щоб можна було їх розвивати в реальній життєдіяльності. Особистісне зростання й залежить від того, наскільки особистість поєднується із системою духовних цінностей: повага до української культури; мистецтво; істина, свобода вибору; життя за законами добра.

Дослідження психологів О. Зеліченка, І. Іллічевої, С. Рубінштейна, Д. Леонтьєва, Ж. Юзвак та ін., що розкривають сутність духовності, духовної діяльності людини, складають підґрунтя для вивчення психологічних механізмів формування духовних цінностей молоді[1, 2, 3].

Важливою слід визначити позицію про те, що культурно-ціннісне накопичення не відбувається автоматично, а за допомогою визначення та реалізації відповідних умов, за якими через спеціальні форми, методи, психолого-педагогічні механізми може ефективно здійснюватись формування духовних цінностей старшокласників

Мета статті висвітлити психолого-педагогічні аспекти формування духовних цінностей старшокласників.

Сучасна психологія духовність розглядає в особистісному та надособистісному аспектах. У першому випадку духовність постає саме як особистісна характеристика, у другому – як культурне, соціальне явище, що відображає різні типи духовної орієнтації суспільства або соціальних груп. У контексті нашого дослідження виділення саме особистісного аспекту духовності як провідного дозволяє розглядати духовність як внутрішню цілісну інтегральну якість особистості, що зорієнтована на вищі людські цінності.

На погляд психолога Ж. Юзвак, духовність – це складне гармонійне поєднання психічних та особистісних якостей людини. Як і будь-яке психічне явище, духовність виявляється в процесі взаємодії людини з довкіллям, тобто має певні форми вияву, які можна досліджувати. Духовність виявляється у спрямуванні інтересів, нахилів людини на пізнання, засвоєння та створення духовних цінностей [4, с. 139].

Психічними проявами духовності, за думкою О.Зеліченка, є любов, творчість, пошук, розвиток, релігійність. Детально описуючі їх, він зводить усі ці форми індивідуальних станів до єдиної спільної домінанти – духовності: любов – це і творчість, і пошук, і розвиток, бо вона весь час сама розвивається, формується, шукає нові форми вияву; творчість – це вияв прагнення до поширення себе на світ(втілення себе у матеріальній формі – матеріалізації), до гармонії, до рефлексії, до духовного; релігійність, життя з Богом, реалізує прагнення до виходу за чуттєві межі, до духовного. Отже, за О.Зеліченком, дух перебуває у постійному русі, бо й сам є рухом, він- джерело енергії і сама енергія психічної діяльності [1].

Д. Леонтьєв, розглядаючи співвідношення понять „духовність”, „саморегуляція” та „цінності”, пропонує розвести розуміння духовності як ідеалу та духовності як реального феномену [5, с. 16]. Таке розділення є вкрай важливим, оскільки ідеали співвідносяться із реальністю і розкривають перспективу руху з тієї крапки, в якій ми знаходимося.

На нашу думку не тільки для філософської та психологічної аналітики, а для практичної педагогічної діяльності значущим є виділення (за Д. Леонтьєвим) основних контекстів, в яких поняття духовності найчастіше уживається: „Перший контекст — проблема особистісних цінностей і життєвих пріоритетів: духовні, етичні цінності як протилежність цінностям матеріальним. Зазвичай мається на увазі безкорисливість, альтруїзм як опозиція гедонізму і прагматизму. Другий контекст — духовна творчість, творчість в культурі: створення і сприйняття духовних цінностей, ідей, сенсів, витворів мистецтва. Третій контекст — трансценденція до чогось вищого, вихід за межі індивідуальної особи. Найчастіше духовність в цьому контексті ототожнюється з релігійністю, сходженням до Бога. Іншим варіантом є різні версії трансперсональної психології, в яких духовність зв'язується з рівнем надсвідомого або вищого несвідомого, такого, що є джерелом інтуїції і творчого натхнення (Р. Ассаджолі), з трансперсональними переживаннями єдності зі Всесвіту, відвертості космічним енергіям (С. Гроф) і ін.” [5, с. 17]. Більшість науковців згодні в тому, що не слід ототожнювати духовність ані з безкорисливістю, ані з творчістю, ані з моральністю або релігійністю.

Формування духовних цінностей учнів старшого шкільного віку – це послідовний і тривалий процес, при якому цінності піддаються метаморфозам, проходять певні стани: з безпосередніх в опосередковані, з мимовільних в довільні, з неусвідомлюваних у свідомі, що у свою чергу висуває особливі вимоги не тільки до змісту, технологій, методик, але й до логіки освітнього процесу.

Одним з провідних педагогічних чинників привласнення духовних цінностей є знання про них. Знання про духовні цінності, включені в зміст навчальних предметів, дозволяють розширити коло уявлень дитини про особистісні, суспільні, національні, загальнолюдські духовних цінностях. Разом з тим, слід наголосити на принциповій для нашого дослідження позиції: для формування духовних цінностей старшокласників важливо, щоб сутність цих цінностей була засвоєна не лише рівні досвіду пізнавальної (когнітивної) діяльності, а й були присвоєна, тобто включена у досвід емоційно-ціннісного ставлення.

Категорія „присвоєння знання” трактується як результат взаємодії учня та знання. У процесі такої взаємодії формується ціннісне ставлення до явищ навколишнього світу, починаючи від простого сприйняття та інтересу, до ціннісних орієнтацій та їхнього активного прояву. Слід особливо підкреслити, що присвоєння включає в себе усвідомлення знання, відгук, реагування на цінності, які в ньому містяться, їх прийняття, перевага ціннісних орієнтацій, становлення переконаності в їхній значущості, і на завершальному етапі – поширення цінностей на діяльність.

Осмислення суті духовних цінностей, їх пошук і оцінка відбувається в духовно-практичному досвіді особи. Дитина, вступаючи у взаємодію зі світом духовних цінностей, стає суб'єктом, який здійснює діяльність по освоєнню, засвоєнню і привласненню цього світу. Звідси, діяльність, що актуалізує особистісні функції учнів, сприяє привласненню духовних цінностей, виступає важливим педагогічним чинником привласнення духовних цінностей.

Особливо актуальними є наукові позиції щодо особливостей ціннісного самовизначення молоді. Так, В. Сметанюк відзначає, що “на етапі ранньої юності відбувається інтенсивний розвиток ціннісно-смислової сфери особистості, в ході якого мінливі індивідуальні інтенції узгоджуються з усталеними нормативними смислами” [6, с. 4]. Відповідно, слід чітко визнати, що становлення ціннісної сфери особистості саме в цьому віці справляє величезний вплив на все подальше життя людини. Його здійсненню, на думку В. Сметанюка сприяють наступні передумови “розвиток когнітивної (абстрактно-понятійної) і емоційно-вольової (довільність, ієрархізованість, інтелектуалізованість, опосередкованість) сфер, підвищена сензитивність до засвоєння соціокультурних цінностей та норм, становлення індивідуальної оцінно-ставленнєвої структури, зокрема світогляду, усвідомлена необхідність обрати професію чи рід заняття” [6, с. 9].

Таким чином, при визначенні особливостей та сутності процесу формування духовних цінностей учнів старшої школи важливим є урахування когнітивної складової (знання про цінності), емоційно-смислової (емоційне сприйняття та осмислення цінностей), мотиваційно-діяльнісної (готовність до діяльності та діяльність з реалізації цінностей).

Система ціннісних орієнтації людини зазнає зміни протягом життя. У сучасних умов залишається дискусійним питання про те, які цінності (прийняті в суспільстві, сім'ї, в молодіжному середовищі) найбільше впливають на вибір і реалізацію життєвих цілей учнів старшого шкільного віку.

Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчив, що ціннісні орієнтації учнів старшого шкільного віку не є внутрішньою однорідною структурою, знаходяться у певній ієрархічній взаємозалежності, указують на можливий вибір вектора розвитку системи ціннісних орієнтацій старшокласників. Вибір того або іншого вектора розвитку у кожному конкретному випадку визначається вирішенням суперечності між орієнтацією на себе, спільності мікро- і макрорівнів або власне духовно-етичної смислової орієнтації.

Одним з найбільш гострих та дискусійних протягом значного часу було й залишається питання щодо ролі школи, педагога у складному процесі виховання дитини, формування тих чи інших особистісних якостей. Педагогічна практика переконливо доводить, що “педагогіка заходів” вже давно довела свою безперспективність та недієвість стосовно виховання учнівської молоді. Напевно, необхідно вести мову про взаємодію, сумісне буття (спів-буття) педагога та вихованця. Підґрунтям для такого співбуття мають стати події, якими наповнено усе шкільне життя. Така взаємодія можливо лише у діалозі. Відповідно однією з найважливіших характеристик сучасного навчально-виховного процесу у школі стає його діалогічний характер. При цьому діалог розглядається не як ізольований педагогічний засіб, а як спосіб осягнення цінностей, власного духовного світу, іншої людини та культури в цілому.

Процес формування духовних цінностей старшокласників являє собою єдність двох процесів – спонтанного духовного становлення людини та цілеспрямованого, певною мірою організованого процесу створення умов для опанування та привласнення старшокласниками духовних цінностей. У якості інваріантних процесуальних характеристик досліджуваного процесу виступають такі: інтенціональність, нелінійність, стадійність, варіативність, ситуаційний характер, принципова незавершеність.

Урахування відзначених особливостей процесу формування духовних цінностей надає цьому процесу певної технологічності, що є важливим при дослідженні зазначеного феномену.

В умовах розвитку інформаційного простору і його впливу на формування особистості дітей та учнівської молоді необхідно враховувати, чинники, що визначають особливості процесу формування духовних цінностей старшокласників: гуманізація суспільно-економічних відносин; ціннісні уявлення суспільства в цілому; вплив мікро середовища; постійне збільшення ролі інформаційного середовища на формування життєвих установок особи; суперечність в оцінках різних подій і тенденцій, еволюції світогляду в навчально-методичній літературі і ЗМІ; суперечність інформаційного простору сучасного суспільства; випередження швидкості соціально-економічних змін можливостям адаптації учнів, внаслідок чого відбувається неузгодженість цільових установок особи.

Представлені чинники визначають необхідність зміни механізмів засвоєння ціннісних орієнтацій. Суперечливі вимоги різних суб'єктів виховання викликають зростання антисоціальних проявів в молодіжному середовищі. Остання обставина починає носити загрозливий характер і згадується практично у всіх сучасних документах за системою освіти.

У результаті зростає загроза перетворення учнів у пасивний об'єкт, що, без сумніву, суперечить реальним викликам часу. За таких умов старшокласники доволі часто вдаються до опору, активного протиставлення себе не тільки трансльованим у загальноосвітній школі нормам, але й прийнятим у соціумі правилам. Реально відбуваються протистояння особистісних та суспільних цінностей, відчуження і замкнутість школярів. При цьому бурхливий розвиток сучасних інформаційно-комунікативних технологій, зокрема мережі Інтернет, підсилює негативні моменти у формуванні особистості старшокласників, у ряді випадків відводячи її у віртуальний простір.

Особистісний підхід у вихованні – не просто облік індивідуальних особливостей учнів, що відрізняють їх друг від друга. Це, насамперед, послідовне завжди і в усьому ставлення до учня як до особистості, як до відповідального і самосвідомого суб'єкта діяльності. Юність – період завершення формування особистості. Але не можна забувати, що старшокласники вже є особистостями, часто дуже яскравими і своєрідними.

Із сукупності факторів, що визначають особливості духовних цінностей сучасної молоді слід виділити такі: докорінна зміна умов та соціальних механізмів соціалізації особистості, формування її життєвих установок і мотивів поведінки, а також способі адаптації до соціокультурної реальності; бурхливий розвиток процесів, пов’язаних із негативними сторонами глобалізації, посилення впливу мережі Інтернет та аудиовізуальних засобів масової комунікації.

Таким чином, слід підкреслити, що процес формування духовних цінностей старшокласників має бути орієнтований на такі теоретико-методологічні позиції:

Ø зміст процесу формування духовних цінностей старшокласників проектуватиметься з урахуванням колізій становлення їх духовної сфери на даному етапі соціалізації;

Ø як системоутворюючі засоби формування духовних цінностей виступатиме сукупність особистісно розвивальних педагогічних технологій (взаємодія з вихованцем в контексті його духовно-етичних шукань, ціннісно-смисловий педагогічний діалог, прояв духовно-ціннісної позиції і вчинків особи в колективній гуманітарно-проектній діяльності;

Ø буде забезпечена педагогічна підтримка процесу формування духовних цінностей старшокласників з боку учителів та вихователів.

Сформованість духовних цінностей старшокласників розглядається як інтегроване особистісне утворення, що включає високу мотивацію до вдосконалення і духовного зростання, знання теоретичних аспектів ціннісних орієнтацій і поповнення їх об'єму в освітньому процесі школи, прояв відповідних емоційних якостей і дотримання відповідних цінностей у різних життєвих ситуаціях.

Література

1. Зеличенко А. И. Психология духовності / А. И. Зеличенко. – М. : Изд-во Трансперсонального института, 1996. – 400 с. 2. Ильичева И. М. Духовность в зеркале философско-психологических учений (от древности до наших дней): учеб. пособие / РАО; Моск. психол.-соц. ин-т / И. М. Ильичева. – М. : МПСИ, 2003. – 205с. 3. Рубинштейн М. М. Эстетическое воспитание детей / М.М. Рубинштейн. – М.: «Практические знания», 1915. – 130 с. 4. Юзвак Ж. М. Духовність як психологічний феномен / Ж. М. Юзвак // Філософська думка. – 1999. – №5. – С.139-150. 5. Леонтьев Д. Духовность, саморегуляция и ценности / Д. Леонтьев // Гуманитарные проблемы современной психологии. Известия Таганрог. гос. радиотехнич. ун-та. – 2005. – № 7 . – С. 16-21. 6. Сметаняк В. І. Психологічні особливості ціннісного самовизначення старшокласників: автореф. дис.... канд. психол. наук/ 19.00.07. – Івано-Франківськ, 2003. – 20 с.