Секція: фізична культура і спорт.

Підсекція: фізична культура і спорт;

проблеми дослідження.

Петренко В.І., Петренко І.І.

Житомирський державний технологічний університет

Удосконалення процесу фізичного виховання студенток економічного профілю

Постановка проблеми. В системі вищої освіти фізична культура займає особливе місце. Вона служить важливим фактором зміцнення здоров’я, підвищення рівня працездатності, створення умов для продовження активного творчого довголіття людини [1,2]. Від якості організації і проведення занять із студентами залежить рівень їх фізичної підготовленості і здоров’я, а також відношення до фізичної культури після закінчення навчального закладу [4].

В сучасний час актуальним є пошук нових нетрадиційних форм і методів проведення занять з фізичного виховання студентської молоді [3, 5]. Одним із таких найбільш перспективних, на наш погляд, є такий методичний підхід до організації занять, при якому вибір їх змісту здійснюється студентами на альтернативній основі, коли вони самі вибирають вид спорту в відповідності з особистими інтересами, можливостями, потребами.

Ціль дослідження: вивчити відношення студентів економічного факультету до занять фізичною культурою і спортом та розробити деякі рекомендації з покращання цієї роботи.

Виклад основного матеріалу. Дослідження проводилося нами на базі Житомирського державного технологічного університету. В них брали участь студентки І-ІІІ курсів економічного факультету. Всього в дослідженні, яке проводилося після проходження медичного огляду, прийняло участь 140 осіб жіночої статі. В результаті, нами було сформовано три схожі за функціональними показниками експериментальні групи (72 особи ), в яких використовувалася авторська методика і три контрольні групи ( 64 особи ), які займалися за загальноприйнятою методикою.

Результати дослідження засвідчують про те, що до вступу в вуз тільки 64 % дівчат займалися в школі на уроках фізичної культури, а в спортивних секціях не більше 3 %. 72,4 % студенток першого курсу оцінили стан свого здоров’я на “добре”. При цьому дівчата оцінили стан свого здоров’я значно вище ніж юнаки. Треба відзначити, що студенти в своїй переважній більшості (82 % юнаків і 86,4 % дівчат) займаються в основній групі. Встановлено, що на момент дослідження 81 % студенток займалися фізичною культурою і спортом “епізодично”, або “зовсім не займалися, і тільки 8,4 % – “регулярно”. Вважаємо, що таке положення є типовим для вузу і пов’язано з відношенням студентів до предмету “фізичне виховання ”.

Вивчення фізкультурно-оздоровчих потреб студенток дозволяє стверджувати, що провідним мотивом до занять фізичними вправами є бажання отримати залікову оцінку (56,4 %). З метою зміцнення здоров’я відвідують заняття з фізичного виховання 22 % студенток, 36 % опитаних дає негативну оцінку традиційному змісту навчальних форм занять з фізичного виховання і пропонує надати можливість займатися видами спорту за власним вибором (44,2 %). Це, на їх думку сприятиме зростанню інтересу до навчальних занять, підвищенню рівня фізичної підготовленості та зміцненню здоров’я . Серед найбільш бажаних видів спортивної діяльності, якими хотіли б займатися дівчата на заняттях з фізичного виховання є аеробіка (28 %), настільний теніс (12 %), бадмінтон (11 %), волейбол (7,2 %), баскетбол (5,6 %), плавання (9 %), атлетична гімнастика (9 % ). Привертають увагу дівчат до занять фізичною культурою і спортом, перш за все, бажання мати міцне здоров’я і гарну будову тіла (42 %), займатися в спортивних секціях замість навчальних занять з фізичного виховання – 58 % дівчат, добитися результатів в спорті – біля 2 % дівчат. На питання “Що заважає щоденним заняттям фізичною культурою?” 46 % респондентів назвали “Особисту неорганізованість”, 36,2 % – “ніщо”, на незадовільний рівень викладання вказали 17,8 % студенток.

Щодо вдосконалення навчального процесу 48 % студенток дали побажання з впровадження нових методів навчання, на другу позицію з цього питання 40 % студенток поставили “зацікавленість викладачів в успіху студентів”, що підтверджує необхідність індивідуального підходу в освітній діяльності студенток. А серед причин, які викликають негативне відношення дівчат до занять фізичною культурою були названі: відсутність бажання займатися фізичною культурою (35,6 %); незадовільний стан здоров’я (26,8 %); неадекватні фізичні навантаження на заняттях (16 %); відсутність індивідуального підходу (10,2 %); обов’язковість відвідування (11,4 %).

Для вирішення проблеми підвищення якості і ефективності процесу фізичного виховання студенток нам представляється дуже перспективним такий методичний підхід, при якому ті чи інші види фізичних вправ, зміст занять не нав’язуються їм, а вибираються ними самими, в відповідності з особистими інтересами, можливостями, потребами.

Після певного періоду активної теоретичної та методичної підготовки студенток, пропонували їм самостійно вибрати вид спорту або систему фізичних вправ для систематичних занять у процесі навчання в вузі. Необхідно відзначити, що в навчальну програму включали тільки ті види спорту, які сприяли підвищенню рухової активності дівчат. Кожне заняття складалося із трьох частин: підготовчої, основної і заключної. В підготовчій частині ставилася ціль і завдання заняття, створювався необхідний настрій і організованість у роботі. На підготовчу частину виділялося 10-15 % від загального часу заняття. В основній частині, яка займаля 80-85 % заняття, виконувалося одне або декілька виховних і практичних завдань вибіркового і комплексного направлення. Половину часу основної частини виділялося на тренувальні заняття альтернативними видами спорту.

Кожна студентка особисто, в залежності від віку, стану здоров’я, вираховала свій максимально допустимий тренувальний пульс. Традиційно він вираховується за формулою 220 – вік. Під час занять рекомендували студенткам підтримувати тренувальний пульс в діапазоні 60-85 % від максимального пульсу (так звана “аеробна зона“, в якій обмінні процеси в організмі відбуваються за участю кисню).

В заключній частині, яка складала 5-10 % від загального часу заняття, вирішувалися завдання приведення організму до нормального стану, необхідного для проведення теоретичних занять з інших предметів.

Так, студентки першого курсу, для поглибленої фізичної підготовки вибрали заняття на тренажерах, другого курсу – бадмінтоном, третього –аеробікою.

Процес фізичного виховання в нашому навчальному закладі, який ми заснували на альтернативному виборі самими студентами профільного змісту заняття забезпечує велику ефективність цього процесу, дозволив більш суттєво підвищити рівень фізичних можливостей і функціональної підготовленості студенток експериментальних груп. При цьому, різні за змістом програми занять здійснюють диференційований і вибірковий вплив на різні сторони фізичної функціональної підготовленості студенток. Так, заняття бадмінтоном сприяли підвищенню показників у таких вправах, як біг на 60 м (0,6 с, або на 9,4 %), стрибок в довжину з місця (11 см, або на 10,6 %), піднімання тулубу із положення лежачи за 1 хв (6 разів, або на 10,9 %).

У групі оздоровчої аеробіки – біг на 60 с (0,5 с, або 9,3 %), стрибки в довжину з місця (12 см, або 9,3 % ), піднімання тулубу із положення лежачи за 1 хв (8 разів, або 9 %). У групі, яка займалася на тренажерах відповідно – 0,4 с, або 9,2 %, 10 см, або 9,4 %, 7 разів, або 8,4 %.

Загалом, найбільший відносний приріст показників відбувся у всіх експериментальних групах у таких тестах, як біг на 60 м, стрибках в довжину з місця, підніманні тулубу з положення лежачи за 1 хв.

У контрольних групах ми бачимо суттєве відставання абсолютного приросту показників відносно експериментальних груп, а інколи і повну його відсутність.

Висновки. Аналіз результатів проведеного експерименту засвідчує про те, що запропонована форма організації навчального процесу з фізичного виховання студентської молоді виявилась найбільш ефективною, ніж існуючі зразки організації фізичного виховання в вищому навчальному закладі.

Одним із найбільш перспективних є такий методичний підхід до організації навчальних занять, при якому вибір і зміст здійснюється дівчатами на альтернативній основі, в відповідності з особистими інтересами, можливостями і потребами, що дає можливість підвищити мотивацію до занять фізичною культурою, спортом, максимально індивідуалізувати процес фізичного виховання та значно зменшити пропуски занять.

Найбільш кращими і привабливими для студенток видами фізичних вправ, якими вони хотіли б займатися на альтернативній основі, є заняття на тренажерах, ігровими видами спорту, атлетичною гімнастикою, оздоровчою аеробікою і шейпінгом.

Література.

1. Цільова комплексна програма “Фізичне виховання – здоров’я нації”. – К.: 1998. – 24 с.

2. Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту // Спортивна Газета. – 2003. – 04 грудня. – С. 1-8.

3. Бальсевич В.К. Концепция альтернативных форм организации физического воспитания детей и молодижи / В.К. Бальсевич // Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. – 1996. – № 1. – С. 213-215.

4. Буліч Е.Г. Валеологія. Теоретичні основи валеології: Навчальний посібник / Е.Г.Біліч, І.В.В.Муравов. – К.: ІЗМН. 1997. – 224 с.

5. Лубышева Л.И. Современный ценностный потенциал физической культуры и спорта / Л.И. Лубышева // Теория и практика физической культуры и спорта. – 1997. – № 6. – С. 10-15.