Физическая культура и спорт/3.Спортивная медицина и реабилитация

Митус Я. В., Слободянюк С.І., Орел І.І.

Науковий керівник к.п.н. Бочкова Н.Л.

Національний технічний університет України «КПІ»

Новітні технології у фізичній реабілітації дітей, хворих дитячим церебральним паралічем

Лікування дітей з церебральними паралічами (ДЦП) є однією з найскладніших проблем дитячої неврології та медичної реабілітації. У більшості випадків це захворювання пов’язується зі шкідливими впливами на мозок дитини різних чинників як у період її розвитку в утробі матері, так і в перші два роки життя.

За період від 1993 по 2000 рік кількість дітей-інвалідів в Україні зросла майже на 58%. У структурі інвалідності дітей віком до 16 років перше місце посідають хвороби нервової системи (23,7%), далі – вроджені аномалії (19,7%) і психічні та поведінкові розлади (16,0%). На 2003 рік абсолютне число дітей-інвалідів від захворювань нервової системи віком до 16 років складало 32 358, із них 18 683 – хворі на дитячий церебральний параліч. Поширеність цієї важкої органічної патології нервової системи (НС) в індустріально розвинених країнах складає 2,0-2,5 на 1000 дітей.

Дитячі церебральні паралічі – це група психо-мовленнєвих та моторних непрогресуючих синдромів, спричинених ураженням мозку у внутрішньоутробному, інтранатальному та ранньому постнатальному періодах. Реабілітація дітей, хворих на ДЦП, є складною проблемою внаслідок її високої індивідуалізації, обумовленою ураженням центральної нервової системи на ранніх етапах онтогенезу головного мозку [1]. Але відбувається ураження не тільки нервової, а й інших органів та систем. Функціональні порушення, що посилюються з віком, становлять загрозу для розвитку таких дітей, крім того, існує небезпека деформації хребта, яка набуває все більш патологічного характеру, може настати погіршення стану кульшових суглобів, порушення рівноваги м’язів-антагоністів при одночасній появі м’язової дистрофії і нестабільності окремих частин кістяка [3]. Найчастіше спостерігається порушення м’язового тонусу за типом його підвищення – гіпертонусу (спастики чи ригідності м’язів), що поступово фіксує дитину в положенні «ембріона», тобто згинальній позі з різко напруженими і зігнутими руками чи ногами, або в позі розгинання з закинутою назад головою, витягнутими, розігнутими руками і ногами.

Враховуючи всі особливості і характерні ознаки цього захворювання, було розроблено багато систем реабілітації із застосуванням фізіотерапії, масажу, ЛФК, мануальної терапії, створені індивідуальні програми кінетотерапії та нейроінтенсивної реабілітації, винайдені спеціальні тренажери та корегуючи костюми.

У середині 80-тих років В.І. Козявкін створив принципово новий підхід до лікування ДЦП, заснований на біомеханічній корекції хребта і великих суглобів. Ця методика лікування ДЦП отримала назву «метод В. І. Козявкіна», або «Система інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації – СІНР». Вона була успішно втілена в практичну роботу реабілітаційного центру у Львові (1990р.) і в Трускавці, спочатку в Інституті проблем медичної реабілітації (1996 р.), а згодом у Міжнародній клініці відновного лікування (2003 р.) [2].

Дослідженнями, започаткованими в середині 80-х років, було показано, що порушення тонусу та дисрегуляція м’язової діяльності, наявність нередукованих патологічних рефлексів, перевага патологічних рухових стереотипів сприяють виникненню у пацієнтів із ДЦП функціональних блокад хребцево-рухових сегментів та суглобів кінцівок [2]. Для ліквідації цього патологічного впливу професор В.І. Козявкін розробив і впровадив у практику методику біомеханічної корекції хребта та великих суглобів, адаптовану до анатомо-фізіологічних особливостей дитячого організму, Шляхом стимуляції компенсаторних можливостей дитячого організму та активування пластичності мозку, усунення функціональних блокад хребцево-рухових сегментів та ліквідації вогнищ патологічної аферентації в організмі дитини формується новий функціональний стан. Він клінічно супроводжується нормалізацією м’язового тонусу, збільшенням об’єму пасивних та активних рухів у суглобах, поліпшенням трофіки тканин, активацією психічних процесів, що відкриває нові можливості для подальшого моторного та психічного розвитку хворої дитини.

Корекція хребта проводиться після мануальної діагностики та відповідної підготовки послідовно в усіх відділах хребта – поперековому, грудному та шийному. У поперековому відділі маніпуляція здійснюється одномоментно на всіх заблокованих сегментах, при цьому застосовується розроблена методика «ротації в протилежний бік». Корекція блокованих сегментів грудного відділу виконується спеціальними імпульсними методиками послідовно згори донизу на фазі видиху. Корекція шийного відділу здійснюється спеціальною технікою із застосуванням руху за складною траєкторією, який забезпечує одномоментий вплив на заблоковані сегменти [2].

Створений в результаті застосування СІНР новий функціональний стан, на фоні нормалізації м’язового тонусу, відновлення рухливості суглобів, покращення трофіки та циркуляції крові, відкриває принципово нові можливості для розвитку дитини та підвищує результативність застосування інших методик реабілітації.

Література.

1. Кожевникова В.Т. Сучасна концепція фізичної реабілітації дітей хворих дитячим церебральним паралічем/ Кожевникова В.Т. / М.:, журн Мед., техніка 2005. - №2 - с. 42 - 45

2. Козявкін В. І. Методи оцінки ефективності медичної реабілітації в системі інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації. /В. І. Козявкін, О.О. Кочмар/ Л.: Українській медичний часопис №3 (35), 2003. - с. 61 - 66.

3. Тюрин А.В. Комплексна реабілітація інвалідів з порушенням опорно-рухового апарата при ДЦП / Тюрин А.В./ М.: Лікарська справа - 2002. - №3 - 4, с. 93 - 98.

ПІБ: Бочкова Наталія Леонідівна

Науков. ступінь: канд. педагогічних наук

Вчене звання: доцент

Місце роботи: Національний технічний університет України «КПИ», міжуніверситетський медико-інженерний факультет, кафедра фізичної реабілітації.

Адреса для кореспонденції: м. Київ 04111, вул..Щербакова 54 кв.19

Контактний телефон: 0-67-275-43-61.

Електр. пошта: bochkovanl@ukr.net,