Бендерська В.І., Кондратьєв В.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла-Туган Барановського

Щодо удосконалення охорони праці жінок в Україні

Важливим елементом й інститутом трудового права є охорона праці жінок. Даний інститут диференціює цілий комплекс правових норм у регулюванні відносин між працівниками, а саме жінок з роботодавцем з особливим додержанням специфіки жіночої праці.

Актуальність даної теми зумовлюється необхідністю детальнішого обґрунтування охорони праці жінок як основних гарантій їхніх прав та свобод і законних інтересів. Але практика свідчить про значні порушення у сфері охорони праці жінок, їх експлуатацію, інколи навіть дискримінацію.

Метою роботи є висвітлення прав і свобод жінок, регулювання праці жінок, виявлення особливостей праці жінок з урахування наступних обставин – материнство, виховання дітей і таке інше, виявити основні пільги та гарантії щодо їхньої праці у суспільстві.

Терміном "охорона праці" у вузькому розумінні завжди визначалося створення для працівників здорових та безпечних умов праці. Запорукою здоров’я наступних поколінь – є раціональна організація праці жінок та охорона їхнього здоров’я. Залучаючи жінок до суспільного виробництва, необхідно одночасно вирішувати питання про охорону їхньої праці.

В усіх сферах суспільного виробництва в Україні працює понад 11 млн. жінок. Понад 520 тис. жінок зайнято в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Постійне суміщення роботи з сімейними справами не проходить безслідно для здоров’я жінок. На сьогоднішній день аналіз професійної захворюваності жінок показав, що патології у жінок закладаються в молодому віці під час праці в несприятливих для них умовах[4].

Конституція України забезпечує рівність прав жінки і чоловіка: жінкам надаються рівні з чоловіками можливості у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороди за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною та моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям [1].

У статті 174 Кодексу Законів про Працю ( далі - КЗпП) говориться про заборону застосування праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт із санітарного та побутового обслуговування). Сумарна вага вантажу, який переміщується постійно протягом зміни не повинна перевищувати з робочої поверхні – 350 кг, з підлоги – 175 кг.

Стаття 175 КЗпП встановлює обмеження праці жінок на роботах у нічний час: залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Серед привабливих сторін роботи в нічний час жінки на перше місце висувають матеріальну зацікавленість, можливість одержати додаткові дні щорічної відпустки.
Відповідно до статті 176 КЗпП не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років.
Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою (ст. 178 КЗпП). З моменту встановлення вагітності жінки не повинні залучатися до робіт, що вимагають значного нервово-емоційного напруження, особливо пов’язаних із небезпекою вибуху, аварії із ризиком для свого життя та життя інших людей. Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років.

На сьогодні законодавство України регламентує перелік робіт, на яких забороняється праця жінок, та, водночас, надає своєрідні гарантії та пільги щодо охорони їхньої праці. Та основне завдання все ж таки залишається відкритим - необхідно створювати безпечні умови праці для жінок, враховуючи анатомо-фізіологічні особливості їхнього організму, що забезпечить збереження їхнього здоров'я та надасть змогу повноцінно виховувати дітей.

Таким чином, охорона праці жінок в сучасних умовах потребує вдосконалення і нормативного, і організаційного. Необхідно прийняти закон, який би стосувався тільки охорони праці жінок, чи хоча б виділення даної норми в окремий розділ. Якщо такий механізм захисту прав та інтересів жінок буде існувати, то він у повній мірі дозволить реалізувати державні програми у сфері розвитку праці жінок, яка тісно переплітається з веденням домашнього господарства й вихованням дітей. Саме рівень захисту жінок у суспільстві свідчить про зрілість держави, розвиненість правових інститутів та рівень суспільно-правової свідомості.

Література:

1. Конституція України, 1996.- с.36

2. Кодекс законів про працю вiд 10.12.1971 № 322-VIII із змінами і доповненнями станом на 24.02.2011.

3. Наказ Міністерства охорони здоров’я „Про затвердження Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками” N 241 від 10.12.93.

4. Кундієв Ю.І., Нагорна А.М. Професійне здоров'я в Україні. К.:
Авіценна, 2006.- 316 с.