Экономические науки/10.Экономика предприятия

Шевчик Н.І., Гаврилевська О.Я., Ткачів С.М.

Національний університет державної податкової служби України

КЛАСИФІКАЦІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

З подальшим розвитком ринкових відносин, інтелектуальний капітал підприємства представляє собою суттєву конкурентну перевагу. Одночасно, ринок стимулює розвиток інтелектуальної діяльності, впровадження у виробництво інновацій, винаходів, інтелектуальних продуктів, тобто структурних елементів інтелектуального капіталу.

Серед науковців, які присвятили свої праці інтелектуальному капіталу, можна відмітити одиниці з них, які визначали класифікацію інтелектуального капіталу, а саме: О.Бутнік-Сіверський , О.В. Кендюхов, Г.В. Ступнікер.

Опрацювання літературних джерел показало, що на сьогодні недостатньо узагальнено класифікаційні ознаки інтелектуального капіталу, що пов’язано, на нашу думку, із відсутністю єдиного підходу до визначення самої категорії «інтелектуальний капітал» та із різними підходами до формування його складових.

За формою власності ІКП може бути власним та позиковим. Власний інтелектуальний капітал підприємства відображений у першому розділі активу балансу підприємства у формі нематеріальних активів. Позиковий ІКП – це кошти, які залучаються для фінансування окремих елементів складових ІКП, наприклад, для досліджень та розробок, інноваційних або інформаційних технологій, створення підрозділів ІКП.

За терміном використання ІКП можна поділити на три типи: що використовується у довгостроковому, середньостроковому, короткостроковому періоді. Інтелектуальний капітал, що використовується у довгостроковому періоді, характеризується тривалим терміном використання (більше 3-х років). Прикладом може бути система підготовки та перепідготовки кадрів, сітьові системи зв’язку, об’єкти промислової власності, стійкий імідж, тривалі партнерські відносини тощо. Інтелектуальний капітал, що використовується у середньостроковому періоді, від 1 до 3-х років. Наприклад, методики управління, організаційна структура управління підприємством, інфраструктура передачі знань.

Інтелектуальний капітал, що використовується у короткостроковому періоді з терміном використання до одного року. Наприклад, бази даних, раціоналізаторські пропозиції тощо. Формування інтелектуального капіталу. Підприємство може самостійно сформувати ІКП завдяки створенню ефективної системи управління ним, або використовувати посередників (консалтингових фірм) які надають послуги в цій галузі або придбати окремі інтелектуальні ресурси та інтелектуальні продукти у інших підприємств. Також може бути комбінований, у разі, якщо окремі інтелектуальні ресурси або продукти неможливо створити самостійно, або потребують значних капіталовкладень[2].

За функціональним змістом інтелектуальний капітал буде визначатись через його складові: людський, структурний, технологічний та ринковий капітали.

За ознаками цілого ІКП може бути невіддільний від підприємства, це наявність навченого персоналу, наявність замовників на продукцію, всі елементи структурного капіталу. До невіддільних від індивідуума можна віднести всі структурні елементи людського капіталу. А до елементів ІКП, які можуть бути відокремлені від підприємства та від індивідуума, можна віднести результати досліджень, розробок, ліцензії, патенти, торговельні марки, інтелектуальні продукти, нематеріальні активи тощо.

За правовою ознакою можна виділити структурні елементи технологічного капіталу у вигляді об'єктів промислової власності та об'єктів авторського права та суміжних з ним прав.

За об’єктом управління поділяється на структурні елементи людського капіталу (знання, навички, кваліфікація працівників підприємства та ін.); елементи структурного капіталу (організаційна структура, культура організації, комунікативні технології, інфраструктура передачі знань та ін.); структурні елементи технологічного капіталу (нематеріальні активи, об’єкти прав інтелектуальної власності, дослідження та розробки, раціоналізаторські пропозиції, система підготовки та перепідготовки кадрів, наукові та проектні підрозділи, інноваційні технології, інформаційні технології та ін.); структурні елементи ринкового капіталу (імідж фірми, бренд, рівень виконання умов договорів, стосунки з партнерами та ін.)[3].

Таким чином, запропонована класифікація інтелектуального капіталу підприємства, яка доповнена ознаками щодо структурних елементів складових інтелектуального капіталу підприємства, має практичну цінність безпосередньо для суб’єктів господарювання та створює наукову базу для розробки методичних положень із таких актуальних проблем, як формування системи управління інтелектуальним капіталом на підприємства і розробки методів його оцінки.

Література:

1. Ступнікер Г.Л. Формування і оцінка інтелектуального капіталу підприємств гірничо-металургійного комплексу : автореф. дис. здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності) / Г.Л. Ступнікер. – Кривий Ріг, 2010. – 21 с.

2. Турило А.М. Необхідність розмежування категорій «інтелектуальний капітал» та «інтелектуальний капітал підприємства» / А.М. Турило, О.В. Корнух // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – № 8. – С. 60–65.

3. Турило А.М., Корнух О.В. Теоретико-методичні підходи до визначення інтелектуального капіталу підприємства та їх змісту / А.М. Турило, О.В. Корнух // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – № 3. – С. 168–179.