Економічні науки/11. Економіка підприємства

УДК 517.977.58

Щекович О.С.

доктор економічних наук, завідувач кафедри інноваційного менеджменту та управління бізнес-процесами,

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «Криворізький національний університет», Україна

Організаційно-технічний рівень виробництва як інтегрована складова економічного потенціалу підприємства

Анотація. Вдосконалено науково-методичні та практичні підходи до оцінки організаційно-технічного рівня виробництва як інтегрованої складової економічного потенціалу підприємства на підґрунті методів експертного оцінювання об’єктів дослідження.

Аннотация. Усовершенствовано научно-методические и практические подходы к оценке организационно-технического уровня производства как интегрированной составляющей экономического потенциала предприятия на основе методов экспертной оценки объектов исследования.

Annotation. It is improved scientifically methodical and practical going near an estimation organizationally technical level of production as computer-integrated constituent of economic potential of enterprise on subsoil of methods of expert evaluation of research objects.

Ключові слова: економічний потенціал, складові економічного потенціалу, організаційно-технічний рівень виробництва, експертне оцінювання.

І Вступ. Здатність підприємства виконувати певні виробничі програми доцільно характеризувати можливістю його гнучкого розвитку. Властивість техніко-економічної системи (ТЕС) підприємства переходити з одного стану стійкого функціонування в інший з мінімальними втратами і затратами вважається гнучкістю його виробничо-економічного потенціалу. Отже, одним з найактуальніших завдань є раціональне тактичне й стратегічне управління організаційно-технічним рівнем виробництва (ОТРВ), як інтегрованої складової економічного потенціалу підприємства, що дозволяє знайти резерви підвищення ефективності його використання.

У даному науковому дослідженні виходимо з того положення, що потенціал підприємства, як вважають В.М. Авдєєнко та В.О. Котлов, складають п’ять груп ресурсів. Це основні виробничі фонди, промислово-виробничий персонал, енергетичні ресурси, технологія та інформація [2, c. 40]. Ці автори обґрунтовують відсутність серед елементів потенціалу матеріальних ресурсів, окрім енергетичних, обґрунтовуючи це тим що, можливість предметів праці стати матеріальною основою продукції не залежить ні від часу, ні від характеристики виробничої системи, що їх використовує.

Методологічні, методичні та прикладні проблеми і питання оцінки величини та ефективності використання потенціалу завжди були предметом наукових досліджень. В їх розробку суттєвий внесок зробили Л.І. Абалкін, А.І. Анчішкін, В.М. Архипов, В.Г. Герасимчук, Е.П. Горбунов, В.О. Котлов, І.І. Лукінов, А.Ф. Павленко, Ф.М. Русинов, Е.Б. Фігурнов, Д.А. Черніков та багато інших закордонних та вітчизняних учених що, зокрема, наведено у працях [1-3; 5, с. 26-30; 7, с. 5-8; 8, с. 39-41; 9, с. 35-39]. Разом з тим, в економічній теорії та практиці ще в недостатньо повній мірі вирішені питання оцінювання та оптимізації виробничо-економічного потенціалу саме на рівні підприємства.

Метою дослідження є вдосконалення науково-методичних і практичних підходів до оцінки ОТРВ як інтегрованої складової економічного потенціалу підприємства.

ІІ. Постановка задачі. Відповідно мети, головним завданням дослідження є розробка методичного підходу щодо оцінки ОТРВ підприємства на підґрунті методів експертного оцінювання об’єктів дослідження.

ІІІ Результати. Точка зору В.М. Авдєєнко та В.О. Котлова, сформована стосовно виробничого потенціалу як частини потенціалу економічного може бути обґрунтованою, хоча, в принципі, й не відповідає їхньому ж визначенню відносно того, що є елементами даного потенціалу [2, c. 31]. Очевидною причиною цього є те, що задачі та функції підприємства в період написання їхньої праці суттєво відрізнялися від тих, які притаманні їм в даний час. Зрозуміло, що визначений ними склад потенціалу підприємства не може задовольнити авторів даної роботи.

На нашу думку економічний потенціал підприємства-виробника як можливість задоволення певних соціально-економічних потреб суспільства складається із внутрішніх ресурсів самого підприємства та зовнішніх ресурсів, що являють собою потенціали більш високого рівня ієрархії. Згідно ознаки можливостей – це ринковий, галузевий, регіональний чи загальнодержавний (загальнонаціональний) потенціали, які тим чи іншим чином сприяють зростанню чи, навпаки, приводять до зменшення економічного потенціалу підприємства.

Таким чином, потенціал підприємства являє собою його можливості задовольняти соціально-економічні потреби суспільства, які по відношенню до окремо взятого підприємства виступають у формі частки попиту на ті види товарів та послуг, що воно виробляє. Указані можливості реалізуються за рахунок включення в процес виробництва їхніх носіїв – ресурсів та організації виробництва. Отже, важливою задачею підприємства в умовах трансформації економіки є оцінка ним можливостей його нормального функціонування, що обумовлюється достатнім рівнем ОТРВ, як ключової інтегрованої складової економічного потенціалу.

Здатність підприємства виконувати певні виробничі програми можна оцінити його ОТРВ. ОТРВ характеризується результативністю інноваційної політики і ступенем відповідності рівня технології й організації процесів вимогам “входу” системи. У нашому випадку необхідно забезпечити таку якість “входу” і “процесу” переробки “входу” у “вихід” яка б відповідала вимогам даної виробничої програми. Звідси висновок: необхідно забезпечувати однаковий (пропорційний) рівень якості “входу” і “процесу” у системі.

Показники ОТРВ доцільно підрозділяти на комплексний (нульовий рівень показників), узагальнюючі (перший рівень: узагальнюючий показник організаційного рівня виробництва; узагальнюючий показник технічного рівня виробництва) і часткові (другий рівень) [4, с. 500-503].

Технічний рівень виробництва () характеризує ступінь розвитку засобів виробництва і прогресивність технології.

До факторів, що впливають на технічний рівень виробництва, рекомендується відносити наступні: рівень механізації й автоматизації виробництва (відношення основних і допоміжних робітників, що працюють по спостереженню за автоматами і за допомогою машин, до загальної чисельності основних і допоміжних робітників); рівень прогресивності технологічних процесів (відношення прогресивних процесів до їхньої загальної кількості відповідно до офіційних методик); середній вік технологічних процесів; середній вік технологічного устаткування; фондоозброєність праці робітників фірми (відношення вартості активної частини основних виробничих фондів до чисельності всіх робітників фірми), тощо.

Організаційний рівень виробництва () характеризує рівень розвитку організації виробництва, праці й управління, рівень організованості процесів.

До факторів, що впливають на організаційний рівень виробництва, рекомендується відносити рівень спеціалізації виробництва (відношення, наприклад, вартості річного обсягу профільної продукції до загального обсягу продукції, зробленої за той же період); рівень кооперування виробництва (відношення річного обсягу комплектуючих виробів до загального обсягу продукції, зробленої за той же період); коефіцієнт змінності роботи технологічного устаткування; укомплектованість штатного розкладу, тощо.

Функціонально узагальнюючі показники ОТРВ можуть бути визначені як залежності від часткових показників [4, с. 501]:

, (1)

де – часткові показники організаційного чи технічного рівня виробництва, що утворюють групу показників, які позитивно впливають ОТРВ; – часткові показники організаційного чи технічного рівня виробництва, що утворюють групу показників, які негативно впливають ОТРВ.

Часткові показники організаційного чи технічного рівня виробництва, які позитивно (негативно) впливають на ОТРВ підприємства рекомендується визначати за формулами:

; , (2)

де – фактичні значення часткових факторів, що впливають на узагальнюючі показники ОТРВ; – те ж, нормативне або планове.

Тобто, формулами (2) рекомендується користуватися у тому випадку, коли перевищення фактичного значення фактора над нормативним позитивно впливає на ОТРВ (наприклад, рівень механізації й автоматизації виробництва, рівень прогресивності технологічних процесів і т.д.) та, відповідно, коли перевищення фактичного значення фактора над нормативним негативно впливає на ОТРВ (наприклад, середній вік технологічного устаткування фірми, середній вік технологій та ін.).

Враховуючи вагові значення кожного часткового показника одержуємо формулу для розрахунку узагальнюючих показників ОТРВ:

, (3)

де , – коефіцієнти вагомості відповідних часткових показників;

По комплексному показнику судять про ефективність роботи колективу в орієнтації на майбутнє, на тактичні та стратегічні цілі. Звідси і виникає задача максимізації відповідності стратегічних і тактичних цілей підприємства його організаційно-технічній політиці, а саме вимогам “входу” системи, вимогам конкретного ринку. Комплексний показник ОТРВ рекомендується визначати за формулою:

, (4)

де – узагальнюючий показник організаційного рівня виробництва, частки одиниці; – узагальнюючий показник технічного рівня виробництва, долі одиниці; і – коефіцієнти вагомості відповідних узагальнюючих показників ОТРВ. При чому , їхні конкретні значення визначаються методом факторного аналізу або експертним шляхом ( рекомендується приймати в межах 0,3...0,5, а – відповідно дорівнює 0,3...0,5). Із підвищенням рівня автоматизації значення підвищується.

Стикаючись із потребою прийняти економічне рішення відносно визначення часткових показників організаційного чи технічного рівня виробництва, можна спробувати дістати додаткову інформацію та глибше проаналізувавши проблему. Зіставляючи здобуту при цьому додаткову інформацію з тією, яка пов’язана з нагромадженим досвідом, зі сформованими уявленнями та інтуїцією бажано до складання експертних оцінок залучити фахівців-експертів. Експерт відіграє роль певного приладу, який або робить пріоритетний вибір, або встановлює логічний зв’язок, що об’єктивно існує між причиною і наслідком.

Для узагальнення думки експертів на нашу думку доцільно використовувати алгоритм обчислення коефіцієнтів компетентності експертів у вигляді рекурентної процедури [6, с. 167]:

(5)

(6)

, (7)

де − групові оцінки об’єктів у -х наближеннях; − коефіцієнти компетентності експертів; − кількість експертів (груп експертів).

Обчислення починають з t =1. У початкові значення коефіцієнтів компетентності беруться однаковими й такими, що дорівнюють . Тоді групові оцінки об’єктів першого наближення дорівнюють середнім арифметичним значенням оцінок експертів. Аналогічні розрахунки здійснюються для об’єктів наступних наближень (5-7), які дають відповідні групові оцінки часткових показників ОТРВ, що використовуються при оцінці та прогнозуванні рівня ОТРВ як складової економічного потенціалу підприємства.

ІV Висновки. Результати даного наукового дослідження дають змогу дійти висновку, що експертні оцінки є в цілому сформованим науковим методом аналізу складних неформалізованих проблем. При цьому, сутність методу експертних оцінок щодо моделювання ОТРВ, як інтегрованої складової економічного потенціалу підприємства, полягає в раціональній організації експертного аналізу проблеми з кількісним оцінюванням суджень і обробкою їх результатів відносно значень часткових показників ОТРВ. Узагальнену думку експертів вважають рішенням проблеми на підґрунті формування системи часткових показників ОТРВ як об’єктів дослідження та оцінювання їх характеристик.

Література:

1. Абалкин Л.И. Диалектика социалистической экономики. – М.: Мысль, 1981. – 352 с.

2. Авдеенко В.Н. Производственный потенциал промышленного предприятия / В.Н. Авдеенко, В.А. Котлов. – М.: Экономика, 1989. – 240 с.

3. Анчишкин А.И. Прогнозирование роста социалистической экономики. – М.: Мысль, 1981. – 294 с.

4. Афанасьєв Є.В. Моделювання стратегії розвитку гірничорудних підприємств з урахуванням ризику: дис. на здобуття наук. ступеня доктора екон. наук: 08.00.11 / Афанасьєв Євген Вікторович. – К., 2008. – 422 с.

5. Афанасьєв Є.В. Системний аналіз і оцінка ресурсно-виробничого потенціалу промислового підприємства / Є.В. Афанасьєв, Н.І. Рябикіна // Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2001. – С. 26-30.

6. Вітлінський В.В. Економічний ризик і методи його вимірювання / В.В. Вітлінський, С.І.   Наконечний, О.Д.   Шарапов. – К.: ІЗМН, 1996. – 400 с.

7. Горбунов Э. Экономический потенциал развитого социалистического общества // Вопросы экономики. – 1981. – №9. – С. – 5-8.

8. Рябикіна Н.І. Специфічні особливості формування та використання складових економічного потенціалу Південного гірничо-збагачувального комбінату // Праці Міжнар. конф. “Динаміка наукових досліджень”. – Том 24. – Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 2002. – С. 39-41.

9. Фигурнов Э. Производственный потенциал социалистического общества // Политическое самообразование. – 1982. – №1. – С. 35-39.