Економічні науки/ 10. Економіка
підприємства
Теличко М. В; науковий
керівник Богацька Н. М.
Вінницький
торговельно-економічний інститут КНТЕУ
Особливості інноваційного потенціалу
підприємств
У статті
досліджена сутність інноваційного потенціалу підприємства, визначені основні
аспекти управління розвитком інноваційного потенціалу компанії, досліджені
особливості управління інноваціями на підприємствах.
Постановка проблеми. Обов’язковим аспектом
діяльності будь-якої сучасної компанії є запровадження інновацій для виживання
у динамічному міжнародному конкурентному середовищі, підвищення ефективності та
продуктивності. Проте, не всі підприємства можуть правильно обрати шлях змін,
що призводить до втрати конкурентних позицій.
Метою дослідження являється визначення основних тенденцій розвитку та становлення інноваційного
потенціалу підприємства.
Безсумнівно,
що підвищення інноваційного потенціалу підприємства веде до зростання його
позицій як на внутрішніх, так і світових товарних ринках. Однак вирішення цього
питання неможливе без чіткого визначення сутності інноваційного потенціалу
підприємства, що і зумовлює актуальність обраної теми дослідження.
Особливості
інноваційної діяльності та її ролі в економічній системі висвітлено у
публікаціях відомих вітчизняних та іноземних вчених-економістів: Є. М.
Сафонова, С. М. Ілляшенка, Т. Балабанова, Д. І. Кокуріна, С. В. Онишка, П. М.
Завліна, Л. С. Мартюшевої, В. А. Калишенка, О. І. Олексюка.
Ринкове
середовище, в якому на сьогодні функціонують суб'єкти господарювання різних
форм власності, протягом останніх років істотно змінюється: постійно зростає
ступінь його невизначеності, з'являються невраховані чинники ризику. Одним із
невідкладних завдань керівництва підприємства стає формування й оцінювання
поточних і перспективних можливостей підприємства, тобто його потенціалу.
Сучасна
економічна наука запозичила термін „потенціал” з фізики, де він визначає
кількість енергії, що нагромадила система і яку вона здатна реалізувати в
роботі. Поняття „інноваційний потенціал ” стало концептуальним відбиттям
феномена інноваційної діяльності, воно розгорталося й уточнювалося в ході
методологічних, теоретичних та емпіричних досліджень й одержало розвиток з
початку 80-х років XX століття [2].
Визначення поняття інноваційного потенціалу набуває певного значення
також у зв'язку з необхідністю розроблення підходів до
оцінювання конкурентоспроможності підприємства [1].
Так,
інноваційний потенціал — це сукупність різних видів ресурсів, включаючи
матеріальні, фінансові, інтелектуальні, інформаційні та інші ресурси, необхідні
для здійснення інноваційної діяльності.
Тому, головним
чинником ефективної діяльності підприємства й забезпечення належного місця на
вітчизняних та світових товарних ринках є ефективне використання інновацій, які
перетворюються на вирішальний фактор соціально-економічного розвитку і
відіграють провідну роль у вирішенні економічних, екологічних, соціальних та
культурних завдань. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває розгляд
комплексу питань щодо інноваційної діяльності підприємств і, зокрема,
інноваційного потенціалу як системного показника, що характеризує рівень
ефективності підприємства у реалізації стратегії інноваційного розвитку [1].
У практиці
промислових підприємств України постають питання удосконалення механізму оцінки
їх потенціалу, вирішувати які зацікавленні інвестори, кредитори, акціонери,
постачальники, управлінці та держава.
Сучасний
кризовий стан промислових підприємств і взагалі національної економіки України
супроводжується негативними явищами та закономірно впливає на зростання
дисбалансу між теоретичними розробками та їх практичним використанням на
підприємствах, що надає особливу актуальність питанням розвитку інноваційного
потенціалу підприємства для запуску механізму виходу з кризи та забезпеченню економічного
підйому та інноваційного розвитку [3].
Також,
проаналізувавши відповідні дані, можна визначити основу інноваційного потенціалу підприємства, а саме, цю основу складають кадрові та матеріально-технічні складові, а також наявність науково-технічної й інтелектуальної власності. Особливо важливою є наявність кадрів спеціалістів і вчених, що забезпечують інноваційний процес новими знаннями, ідеями, винаходами, ноу-хау, новими технологіями. Саме цій складовій інноваційного потенціалу має
приділятися головна увага в стратегії її підтримки, розвитку і перебудови.
Перш за все
виникає потреба в нових знаннях, винаходах, технологіях, ядром яких є
фундаментальні дослідження і розробки, користь яких виявляється не тільки в
тому, що фундаментальні знання ведуть до зниження витрат на прикладні
дослідження внаслідок зменшення кількості проб і помилок, а й у накопиченні
цінних ідей, які можуть використовуватись у довгостроковій перспективі для
розроблення інновацій [5].
Доцільно
зазначити, що важливим аспектом, на даний момент часу, є постійне відновлення
інноваційного потенціалу. Для цього слід здійснювати безперервний моніторинг
інноваційної діяльності як в межах підприємства, так і на рівні галузі,
регіону, країни тощо.
Моніторинг
інноваційної діяльності - систематичний збір, обробка та аналіз інформації про
перебіг інноваційних процесів, практичні наслідки заходів щодо стимулювання і
регулювання інноваційної діяльності в країні (регіоні, галузі, на
підприємстві), результати реалізації пріоритетних напрямів інноваційної
діяльності [4].
Узагальнена
інформація про хід реалізації пріоритетних напрямів інноваційного розвитку
України щорічно до 1 квітня подається Кабінетом Міністрів України до Верховної
Ради України і містить такі показники:
- обсяг інноваційних капіталовкладень
відносно до річного рівня амортизаційних відрахувань;
- розмір доходу від інноваційних
капіталовкладень за рік відносно до обсягу інноваційних капіталовкладень;
- розмір сукупного фінансування розвитку науки
і техніки відносно до річного рівня ВВП;
- обсяг продажу ноеостеореної продукції За
рік відносно до річного загального обсягу продажів товарів (послуг);
- кількість винаходів на 1 мільйон
населення;
- кількість впроваджених за рік винаходів
відносно до їх загальної кількості.
Оцінка інноваційного потенціалу є
надзвичайно складною проблемою, оскільки на практиці важко достовірно оцінити
перспективність інноваційних ідей та спрогно-зувати інтенсивність їх
впровадження у виробництво. Крім того, проблема поглиблюється через складний
механізм розрахунку доцільності втілення тієї чи іншої інноваційної ідеї. Але
на сучасному етапі розвитку економічної науки існують достатньо результативні
методики оцінки перспективності здійснення інноваційних проектів [5].
Щодо, джерел інноваційних можливостей то вони полягають, насамперед, у
різного роду змінах. Можна виділити два основні види
змін: зміни як результат впровадження нововведення, й
зміни як джерело інноваційних можливостей. Тут доцільно відзначити й той факт,
що зміни як джерела інноваційних можливостей визначаються сукупністю всіх змін у внутрішньому і зовнішньому середовищі підприємства.
Інша інноваційна можливість — несподівана
невдача. На відміну від успіху, невдачі завжди привертають увагу працівників
підприємств, якщо основні причини невдач (прорахунки в
плануванні, грубі помилки, некомпетентність) відсутні, варто звернути увагу на
зміни на ринку, а кожна істотна зміна є можливістю для інновацій. Варто мати на увазі, що відмова від застарілого нововведення теж являє собою інноваційну можливість [3].
Інноваційний потенціал підприємства
залежить від технологій, які використовує компанія, організаційної культури,
особливостей організації праці на підприємстві, внутрішньої інфраструктури,
системи мотивації персоналу, організаційної структури управління, стилю
управління, інформаційних систем на підприємстві та інших чинників. Також
особливості інноваційного потенціалу визначає інноваційний клімат – сукупність
факторів зовнішнього середовища, що сприяють або стримують досягнення
інноваційної привабливості підприємств.
На інноваційний потенціал підприємства
безпосередньо впливає ступінь злагодженості командної роботи колективу,
оскільки інновації – це аспект функціонування компанії загальнокорпоративного
значення. Хоча інноваційні ідеї можуть розроблятися окремими особами, проте
реальне їх втілення можливе лише за участі великої кількості спеціалістів. Лише
тоді можна казати про повноцінний інноваційний процес. Наприклад, ідея про
створення нової продуктової лінії потребуватиме проведення маркетингових
досліджень цільового ринку, проектування та розробки бізнес-процесів, пошуку
постачальників, розробки дизайну продукції тощо.
Креативні аспекти присутні на всіх фазах запровадження нововведень, проте у деяких компаніях, навпаки, спеціалізовані інноваційні відділи (Research & Development Committees) зменшують ступінь креативності нових ідей на кожному етапі виробничого процесу для мінімізації ризиків, тим самим зменшуючи інноваційний потенціал підприємства.
Також
при запровадженні інновацій на підприємстві необхідно реалізовувати принцип
лідерства, оскільки саме керівник-лідер визначає головні цілі розвитку
компанії, згуртовує працівників з використанням оптимальної системи мотивації
та створює сприятливе внутрішнє середовище для реалізації нових ідей [6].
Отже, оцінка
особливостей інноваційного потенціалу є надзвичайно складною проблемою,
оскільки на практиці важко достовірно оцінити перспективність інноваційних ідей
та спрогнозувати інтенсивність їх впровадження у виробництво. Крім того,
проблема поглиблюється через складний механізм розрахунку доцільності втілення
тієї чи іншої інноваційної ідеї. Але на сучасному етапі розвитку економічної
науки існують достатньо результативні методики оцінки перспективності
здійснення інноваційних проектів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Родіонова І. В. Оцінка
наукових підходів у визначенні інноваційного потенціалу підприємств/ І. В.
Радіонова/ Економіка промисловості – 2011 – №56 (4) – с. 24-29.
2. Сабадирьова А. Л.
Організаційні основи потенціалу підприємств/ А. Л. Сабадирьова/ Методологiчнi проблеми сучасної
економіки – 2011 – №4 – с. 7-12
3. Фірсова С. М Основні елементи
інноваційного потенціалу/ С. М. Фірсова, С. В. Чеботар/ Економічний вісник
Донбасу. – 2011. – №3. – С. 202─207..
6. http://www.innovationtools.com