Економічні науки/10.Економіка підприємництва

Гуменюк Катерина Борисівна, Хачатрян Валентина Валентинівна

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету,Україна

Розвиток персоналу як пріоритетний напрям реалізації соціальної відповідальності бізнесу

Актуальність теми. Стрімкі зміни у характері та змісті праці, її інтелектуалізація та ускладнення, зростання мобільності працівників та інші тренди сучасного розвитку обумовлюють постійне зростання значення людського фактора виробництва як вирішального базису усіх аспектів ефективності й конкурентоспроможності економічної діяльності. Провідна роль високоякісної робочої сили у забезпеченні перспектив розвитку вітчизняних підприємств обумовлює об'єктивну необхідність постійного зростання кваліфікаційного рівня персоналу, що відбувається шляхом безперервного розвитку працівників. Інвестиції у розвиток персоналу є одним із основних чинників збільшення продуктивності, подолання кризових явищ та досягнення високих темпів економічного зростання. Водночас, розвиток персоналу (разом з іншими складовими соціальної відповідальності бізнесу) стає основою стійкості підприємства у стратегічному вимірі.

Питання соціальної відповідальності бізнесу (СВБ) останнім часом набувають великої актуальності. В усьому світі як великі транснаціональні компанії, так і невеликі місцеві підприємства переосмислюють сенс свого функціонування та формулюють нові стратегії, що дозволили б їм краще реагувати на потреби споживачів, партнерів, персоналу, суспільства та довкілля. Принципи соціальної відповідальності стають однією зі складових успішної стратегії, що зміцнює імідж і репутацію компанії, приваблює клієнтів та утримує найкращих працівників.

Враховуючи непересічне значення цих двох важливих явищ соціально-економічного життя підприємства — розвитку персоналу і соціальної відповідальності бізнесу, — метою цієї статті є дослідження їх взаємозв'язку, взаємообумовленості, а також їх впливу на ефективність економічної діяльності в сучасних умовах.

Основним чинником конкурентоспроможності, економічного зростання та ефективності виробництва є наявність людських ресурсів, здатних професійно вирішувати поставлені перед ними завдання. Стрімке розширення інформаційно-технологічної сфери економіки, динаміка змін в усіх сферах життєдіяльності суспільства потребує працівників нового рівня. До сучасного працівника ринком праці висуваються високі вимоги: відповідальність, працелюбність, високий рівень інтелекту, уміння відшукувати, аналізувати і використовувати інформацію, здібність до творчої, самостійної роботи, підвищення зацікавленості в праці тощо. Інтелектуалізація економіки збільшує залежність результатів діяльності підприємства від рівня розвитку його працівників. Сьогодні розвиток підприємства та його конкурентна позиція на ринку, в першу чергу, залежить від професіоналізму людей, які на ньому працюють.

Розвиток персоналу — багатогранне та складне поняття, що охоплює широке коло взаємопов'язаних психологічних, педагогічних, соціальних і економічних проблем. Розвиток персоналу — це системний процес удосконалення знань, умінь та навичок працівників підприємства, що реалізується через сукупність організаційно-економічних заходів, які передбачають адаптацію, професійне навчання, оцінювання та планування трудової кар'єри персоналу. Створення ефективної системи розвитку персоналу організації на тривалий період є важливим компонентом стратегічного плану розвитку організації та важливою умовою його реалізації.

Розвиток персоналу підприємства ми розглядаємо не лише як процес збільшення інтелектуального, творчого, мотиваційного потенціалу та підвищення освітньо-професійного рівня працівників. Не менш важливе значення має вдосконалення розумових і фізичних здібностей, людських якостей, талантів, культурний розвиток, виховання високих моральних цінностей тощо, що спрямовано на формування людини як особистості та найвищої цінності не лише підприємства, але й суспільства. Саме тут розвиток персоналу як інвестиційний проект підприємства, спрямований на підвищення його ефективності, переходить у важливий напрям соціальної відповідальності бізнесу, спрямований на забезпечення його стратегічної стійкості за рахунок прихильності працівників і доброго іміджу у місцевій громаді.

У такому розширеному розумінні розвиток персоналу є основоположною складовою людського розвитку і включає також зростання матеріального добробуту персоналу, безпеку праці й охорону здоров'я, сприяння активному довголіттю працівників, формування прогресивної корпоративної культури тощо.

Соціальна відповідальність є необхідною умовою розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки, забезпечення соціально-економічної ефективності господарської діяльності та високої якості життя населення, створення передумов щодо формування громадянського суспільства і розширення можливостей людського розвитку. За кілька останніх років корпоративна соціальна відповідальність в Україні пройшла шлях від розрізнених благодійних акцій до системної стратегії поступального розвитку.

Дослідження системи соціальної відповідальності підприємств показують, що вона охоплює різні сфери [1]. Наголосимо, що у нашому розумінні соціальна відповідальність бізнесу являє собою відповідальність підприємця за інтегровану суспільну корисність його бізнесу, а соціально відповідальний бізнес є діяльністю, в якій використовуються лише такі способи отримання прибутку, які не завдають шкоди людям, природі, суспільству.

Одним із підходів до визначення сутності та взаємозв'язку соціальної відповідальності з різними елементами управління підприємством та його складовими є поділ її на дві великі групи: внутрішню і зовнішню.

До внутрішньої соціальної відповідальності можна віднести такі види діяльності компаній:

- повага до працівників, етичне управління персоналом;

- безпека праці та охорона здоров'я;

- формування та забезпечення виробничої демократії;

- підтримка високого рівня й стабільності заробітної плати, яка б давала змогу не просто жити й утримувати сім'ю, але розвиватися і в загальнолюдському, і у професійному сенсі;

- додаткове медичне та соціальне страхування працівників;

- розвиток персоналу через навчальні програми та програми підготовки і підвищення кваліфікації працівників;

- допомога в критичних ситуаціях (наприклад, у разі серйозного захворювання, що потребує великих матеріальних затрат та призводить до тривалої втрати працездатності);

- прозора звітність компаній, обов'язковим складовим елементом якої є

соціальна звітність.

Внутрішня складова корпоративної соціальної відповідальності з погляду інтересів бізнесу спрямована на те, щоб через гармонізацію соціально- трудових відносин працівники ставали більш професійними, мотивованими, лояльними до підприємства, прагнули максимальних результатів у роботі.

Соціальна активність компанії виявляється у проведенні різноманітних соціальних програм. Відмінними особливостями таких корпоративних програм є їх соціальна ефективність, добровільність їх проведення, системний характер і відповідність місії та стратегії розвитку компанії.

Корпоративні соціальні програми у сфері розвитку персоналу, включають такі заходи:

- організація навчання і професійного розвитку;

- застосування мотиваційних схем для заохочення працівників до розвитку свого потенціалу;

- створення умов для навчання і розвитку;

- підтримка внутрішніх комунікацій, які сприяють обміну знаннями в організації;

- залучення працівників до прийняття управлінських рішень.

Отже, можна зробити висновок, що одним із головних стратегічних напрямів діяльності соціально відповідального бізнесу є розвиток персоналу. Тобто соціальна відповідальність бізнесу є потужним інструментом впливу на розвиток персоналу підприємства, а розвиток персоналу має величезне значення для ведення соціально відповідального бізнесу.

Отже, соціальна відповідальність компаній щодо персоналу передусім полягає у створенні передумов для високої якості трудового життя. Під управлінням розвитком персоналу підприємства розуміють сукупність таких комплексних і управлінських дій підприємства, які послідовно спрямовані на отримання працівниками необхідної компетенції, вмінь і мотивації з урахуванням їх особистих здібностей, для обґрунтованої реалізації стратегії розвитку підприємства. Однією з основних цілей підприємства при здійсненні розвитку персону є створення умов, за яких будуть реалізовані всі можливі резерви зростання потенціалу працівників і забезпечена їх висока вмотивованість щодо досягнення завдань виробництва.

Дослідження, проведене за сприяння ООН серед представників українського бізнесу, дозволило побачити певні закономірності у розумінні поняття СВБ в українському бізнес-середовищі. Найбільш популярними елементами СВБ серед підприємців є впровадження соціальних програм поліпшення умов праці персоналу (65,5% опитаних), розвиток персоналу (63,2%), благодійна допомога (56,0%), застосування в політиці компанії принципів етичного та відповідального ставлення до споживачів (49,5%), участь у регіональних програмах розвитку (32,3%), реалізація екологічних програм (29,8%), політика дотримання прав акціонерів/інвесторів (20,8%), відкрите подання інформації про діяльність компанії (18,7%) [2].

Аналізуючи матеріали цього та інших досліджень з проблем розвитку корпоративної відповідальності вітчизняних підприємств [3], можна зробити висновок, що для більшості компаній, які позиціонують себе як соціально відповідальні, відповідальність щодо персоналу здебільшого полягає в офіційному оформленні на роботу, своєчасній виплаті заробітної плати, проведенні навчання на виробництві та наданні відпустки тривалістю не менше, ніж законодавчо встановлена. Тобто, фактично це базовий ступінь, елементарне дотримання законів. Справжня ж соціальна відповідальність бізнесу щодо персоналу — це цілеспрямована соціальна політика підприємства, відповідальність роботодавця щодо колективу співробітників. Вона включає всі елементи гідної праці: не просто вчасно виплачену, а достатньо високу заробітну плату, нормальну тривалість робочого дня, повагу до працівників, соціальне страхування і соціальні гарантії, безпеку на виробництві та ін.

Отже, використання розвитку персоналу як пріоритетного напряму реалізації соціальної відповідальності бізнесу свідчить про системний підхід до впровадження ефективної стратегії управління підприємством, що забезпечує йому конкурентоспроможність, інноваційний розвиток, довгострокову стійкість, високий імідж і позитивну соціальну роль.

Література:

1. Соціально відповідальність: теорія і практика розвитку: монографія/ [А.М.Колот, О.А. Грішнова та ін.]; за наук. Ред.. д-ра екон. Наук, проф.. А. М. Колота. – К.: КНЕУ, 2011.-504 с.

2. Соціологічне дослідження ООН в Україні на тему: «Соціальна відпо-відальність українського бізнесу: результати опитування». - К., 2005.-С.56.

3. Грішнова О.А., Брінцева О.Г. Відповідальність підприємства щодо персоналу як новий формат розбудови соціально-трудових відносин//Экономика и управление. Научно-практический журнал. №4.-2012. С.49-56.