Харишин В.В.

Львівський національний університет імені Івана Франка,Україна

 

МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ: ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА

 

Ефективне задоволення потреб населення залежить від фінансової самодостатності території. Основою фінансової автономії органів місцевого управління є місцеві бюджети, які використовуються для регулювання господарських процесів, розвитку культури і освіти, унормування та врівноваження соціальних конфліктів, працевлаштування громадян та вирішення інших проблем [ 2, ст. 112 ].

Метою даної роботи є визначення змісту та структури місцевих бюджетів.

Даною проблематикою займалися такі науковці, як Власюк Н. І., Мединська Т. В., Мельник М. І., Омелянович Л. О., Левченко В. С., Хістєва О. В., Фірсов Д. В., Кириленко О. П. та інші.

Місцеві бюджети займають одне з центральних місць в економічній системі кожної держави. В них акумулюється значна частина державних фінансових ресурсів. Разом з тим, місцеві бюджети є найбільш чисельною ланкою бюджетної системи країни, що відіграє важливу роль у перерозподілі валового національного продукту та фінансуванні державних видатків, насамперед, соціальної спрямованості.

Вони активно впливають на задоволення різноманітних потреб населення. Видатки місцевих бюджетів значною мірою формують можливості регіону щодо якісного функціонування місцевого господарства, утримання об’єктів соціально-культурного призначення, проведення інвестиційної політики, здійснення соціального захисту населення [ 3, ст. 28].

Щодо визначення поняття «місцеві бюджети» в економічній літературі нема єдиної точки зору. У новітній науковій літературі підходи до з’ясування суті місцевих бюджетів істотно різняться. Так, Власюк Н. І., Мединська Т. В., Мельник М. І. схиляються до визначення місцевих бюджетів як «сукупності економічних (грошових) відносин, що виникають у зв’язку з утворенням і використанням фондів грошових засобів місцевих органів влади у процесі перерозподілу національного доходу з метою забезпечення розширеного відтворення та задоволення соціальних потреб суспільства [ 3, ст. 29 ].

Омелянович Л. О., Левченко В. С., Хістєва О. В., Фірсов Д. В.  використовуючи комплексний підхід, розглядають місцевий бюджет у двох аспектах:

     1) як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсі у розпорядження місцевих органів самоврядування;

     2) як систему фінансових відносин, що складаються між місцевими та державними бюджетами, а також в середині сукупності місцевих бюджетів [ 4, ст. 30 ].

Ми схиляємось до визначення Кириленка О. П., що «місцевий бюджет» - це сукупність економічних відносин, які виступають інструментом розподілу та перерозподілу ВВП і національного доходу країни, забезпечуючи тим самим створення фінансової бази місцевих органів влади з метою задоволення економічних та соціальних потреб суспільства [ 5, ст. 78].

      Особливістю місцевих бюджетів як економічної категорії є те, що вони:

-                     є робочим господарським планом, за яким діє виконавчий орган і від якого він самостійно може відхилятись лише у чітко визначених незначних межах. Тобто, бюджет можна вважати демократичним засобом регулювання, який впроваджує політичні плани ради (представницького органу) в реальність життя;

-                     дає можливість відобразити фінансовий стан і розвиток громади, оскільки порівняння доходів і видатків бюджету засвідчує загальні тенденції і проблеми громади. Отже, з’являються підстави для визначення причин і пошуку засобів подолання фінансових проблем самоврядування;

-                     є носієм політичних пріоритетів правлячої більшості представницького органу, а окремі статті надходжень до бюджету, наприклад промисловий податок, характеризують потенціал місцевих підприємств. Бюджет общин приймається представницьким органом у вигляді бюджетного статусу, який містить основні показники муніципального господарства, а також загальні суми доходів і видатків [ 2 , ст. 112 ].

Як відомо, до складу місцевих бюджетів входять: бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об’єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).

Разом з тим місцеві бюджети слід розглядати як важливу фінансову категорію, основу якої становить система фінансових відносин, а саме:

- відносини між бюджетами і населенням даної території, що складаються при мобілізації і витраченні коштів місцевих бюджетів;

- відносини між місцевими бюджетами різних рівнів з перерозподілу фінансових ресурсів;

- відносини між місцевими бюджетами і Державним бюджетом.

- між місцевими бюджетами і господарськими структурами, що функціонують на даній території; 

Місцеві бюджети складаються із загального і спеціального фондів. Розподіл бюджету на загальний і спеціальний фонди визначається законом про Державний бюджет на відповідний рік (відповідно п. 4 ст. 13 БКУ). Бюджетний кодекс дозволяє здійснювати передачу коштів між загальними та спеціальними фондами бюджету, але тільки в межах бюджетних призначень і лише шляхом внесення змін до рішення відповідної ради (ст. 13 БКУ). До складу видатків загального фонду відповідного місцевого бюджету входить резервний фонд, який не повинен перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету. Резервний фонд формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок використання коштів резервного фонду визначається Кабінетом Міністрів України [ 1 ].

Складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів є бюджет розвитку. БКУ визначає конкретні джерела формування бюджету розвитку та напрями, за якими можуть витрачатися його кошти. Складовою частиною бюджету розвитку є субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

Розмежування повноважень між рівнями влади визначає особливості формування дохідної частини державного і місцевих бюджетів. Останніми роками приблизно 60-70 % бюджетних ресурсів акумулюється у Державному бюджеті України, а у місцевих, відповідно, - від 30 до 40%.

Доходами бюджету є кошти, які надходять у постійне користування на безповоротній основі. Вони забезпечують стабільність бюджету і фінансування його видатків.

Бюджетний кодекс України поділяє джерела доходів місцевих бюджетів на чотири розділи, а саме:     

1)                податкові надходження;

2)                неподаткові надходження;

3)                доходи від операцій з капіталом;

4)                трансферти.

Основу самостійності місцевого бюджету становлять власні та закріплені доходи.

Власні доходи - вони формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади і згідно з його рішенням.

           До власних доходів належать:

         - місцеві податки і збори;

          - платежі, що встановлюються місцевими органами влади;

          - доходи комунальних підприємств;

          - доходи від майна, що належить місцевій владі та інші. 

          Закріплені доходи - це доходи, які закріплюються за певним бюджетом, це:

          - податок з власників транспортних засобів та інших само­хідних машин і механізмів;

          - податок на промисел;

          - ресурсні платежі;

          - державне мито та інші.

Головним джерелом формування доходної частини бюджетів усіх рівнів є податки.

Податкові надходження забезпечують мобілізацію понад 2/3 усіх доходів бюджету [ 6, ст. 24].

Щодо видатків місцевого бюджету, то ними виступають економічні відносини, що виникають у зв’язку з фінансуванням власних і делегованих повноважень місцевих органів влади.

Отже, місцеві бюджети –визначальна ланка місцевих фінансів. У них зосереджено понад 80% від усіх фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні місцевого самоврядування. Водночас місцеві бюджети –важливий і складний елемент бюджетної системи кожної держави. Питання їх побудови, ефективного використання у фінансовому механізмі держави завжди привертають увагу науковців і фінансистів. В умовах ринкових трансформацій місцеві бюджети стали однією з основних фінансових гарантій існування та розвитку демократій та надання населенню суспільних послуг і благ, які недоцільно і неефективно задовольняти за рахунок державного бюджету. Місцеві бюджети перетворилися на основне джерело фінансових ресурсів, необхідних органам місцевого самоврядування для виконання покладених на них функцій відповідно до чинного в державі розподілу повноважень між рівнями і гілками влади.

 

 

 

Список використаних джерел:

 

1. Бюджетний кодекс України: 8 липня 2010 року N 2456-VI. – [Електронний ресурс]. –Режим доступу із http://www.rada.gov.ua.

2. Державні та місцеві фінанси. Бюджетний процес: навч. посіб./ К. М. Бліщук, Л. Р. Михайлишин. –Львів, 2011. –176с.

3. Місцеві фінанси: навч. посіб./ Н. І. Власюк, Т. В. Мединська, М. І. Мельник. –Львів: ЛКА, 2010. –284с.

4. Місцеві фінанси: навч. посіб./ Л. О. Омелянович, В. С. Левченко, О. В. Хістєва, Д. В. Фірсов, О.О. Якубовська. –Донецьк, 2011. –252с..

5. Кириленко О. П. Місцеві фінанси. Підручник. За редакцією О.П. Кириленко. –К.: «Знання». –2006. –667с.

6. Кульчицький М. І. Місцеві фінанси: практикум: навчальний посібник / Мирослав Кульчицький. –Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2011. –302с.