Вербовецька С. Г. ,Викладач каф. Ф та К.,Урусов А.А.

Запорізький національний університет,

м. Запоріжжя

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНа ЕФЕКТИВНість ВИКОРИСТАННЯ ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ

У сучасному індустріальному світі цінність лісів постійно зазнає значних змін. З одного боку, ліси та лісова продукція необхідні для задоволення первинних людських потреб. З іншого – цінність благ та послуг лісів зростає разом із зростанням доходів населення. У розвинених країнах сьогодні лісовий потенціал цінують за послуги рекреації та туризму, воду (кількість та якість), можливості відпочинку, біорізноманіття та лісову продукцію.

Усвідомлення важливості послуг лісової екосистеми, таких як вироблення кисню, поглинання вуглецю, гідрологічні цикли, підвищило ступінь занепокоєння людства проблемою збереження лісів до тієї межі, що такі питання розглядають віднедавна на міжнародному рівні на всесвітніх самітах, конференціях та форумах.

Сьогодні існує багато класифікацій благ та послуг, які надає ліс. Зокрема, всі блага та послуги екосистем можна розділити на категорії, що базуються на правах споживання (конкурентності) та виключності. Виключні – це інституційна категорія благ, яка базується на державних, релігійних чи інших особливостях, які дають змогу конкретній особі захищати своє право власності. До конкурентних відносять блага, споживання яких однією особою забороняє одночасне споживання цих благ іншою особою. Неконкурентне благо – це благо або послуга, під час споживання якого особа не чинить впливу на можливості споживання цього ж блага іншими особами [1].

Колективні блага, які споживають одночасно багато осіб, є неконкурентними і не виключними. Обмеження споживання або стягування плати за споживання цих благ є неможливими або важко здійсненними. Прикладами таких благ є національна оборона, контроль лісових пожеж, краса пейзажів, боротьба з комахами-шкідниками та епідеміями. Загалом ці блага недостатньо забезпечені у чисто ринковій економіці, тому певний рівень їх регулювання покладається на державний сектор.

На вибір механізму розміщення та захисту ресурсів, окрім природних

благ, впливає і низка інших факторів (природних чи антропогенних, передбачуваних чи непередбачуваних). Вибір типу лісової політики покладається на ринок або державу.

Найчастіше для оптимального розміщення та захисту ресурсів надають перевагу правам приватної власності. Приватна власність на лісові ділянки є визначальним фактором для з'ясування цілей використання лісового потенціалу та ролі ринків і держави у процесі розміщення ресурсів. Сьогодні

близько 80 % лісів світу перебуває у державній власності. Цей показник сильно різниться. Наприклад, 90 % лісів півдня США перебувають у приватній власності, і близько 94 % лісів Азії та Африки перебувають у державній власності [2].

Право власності передбачає право володіння лісом, тобто можливість

використовувати, контролювати та розпоряджатись власністю, земельними ділянками чи продуктами, які є на цій земельній ділянці. Права володіння є

часто ексклюзивними, але дуже рідко абсолютними. Право володіння впливає на можливість ринку розміщувати ресурси та захищати ліси від виснажливої експлуатації, тому воно може допомогти інтерналізувати зовнішні ефекти від виснажливого використання лісів [3].

Фіаско ринку може призвести до втручання з боку держави. Це може

також бути пов'язано із природою суспільних та колективних благ і екстерналіями (позитивними і негативними), що створюють ці блага. Екстерналії виникають, коли побічні ефекти від споживання чи виробництва благ не входять у ринкову ціну продукції [4]. Фіаско ринку також може охоплювати недосконалу конкуренцію, або недостатність інформації, що спотворює результати діяльності ринку. Екстерналії є головною причиною, внаслідок якої необхідним є втручання держави для розвитку регулятивної лісової політики та ініціативних програм. Ці програми охоплюють спроби припинення забруднення та контроль ерозії у процесі ведення лісового господарства, боротьбу з опустеленням шляхом насадження дерев, або запобігання скороченню обсягів деревини та забезпечення поставок промислової деревини за допомогою субсидування процесу лісових насаджень.

Економічна цінність благ та послуг, на наш погляд, є надзвичайно важливим показником для визначення обсягів виробництва благ та їх розміщення. Розміщення переважної більшості світових ресурсів визначають ринки. Деревина, недеревна лісова продукція, незаконні лісові продукти, продаж землі, інвестиції у плантації та інші лісові продукти сьогодні регулює ринок.

Оцінити економічну вартість досить складно, оскільки необхідно враховувати альтернативні варіанти використання лісових земель, переваги лісокористувачів та застосовані методи оцінювання. Економічні цінності можна класифікувати кількома способами. Однією з класифікацій є використання вартості невикористання, яка може охоплювати вартість видобування (сировинну вартість) та вартість невидобування (несировинну вартість) [5].

Досить часто виникає необхідність державного втручання у вибір інструментів лісової політики, коли природа благ та послуг перешкоджає адекватному ринковому розміщенню. Таке втручання необхідне для захисту

лісів від пожеж, шкідників та епідемій (колективні блага), збирання не деревної лісової продукції у державних лісах (суспільні блага) тощо. Взаємодія природи лісових благ та суспільних цінностей і можливості ринків забезпечувати ефективне та справедливе ринкове розміщення визначають застосування конкретних інструментів лісової політики.

Список використаних джерел

1. Farley J. The failure of the free-market on a full planet, first draft. Gund institute for ecological economics, University of Vermont. [Electronic resource]. – Mode of access http://www.uvm.edu/giee/discuss/full_planet-Farley.html.

2. Состояние лесов мира 2011. FAO. Рим, 2011 год. [Електронний ресурс]. – Ресурс доступу: http://www.fao.org/docrep/013/i2000 r/i2000r00.htm.

3. Markandya et. al. Environmental economics for sustainable growth – A hand book for practitioners. Elgar, United Kingdom, 2009. – 528 p.

4. Pearse P. Introduction to Forestry Economics. – Vancouver: University of British Columbia Press, 2010. – 226 р.

5. Kramer R. et. al. Forest valuation. In: Sharma N. (Ed.), Managing the world's forests, Ch.10. Kendall-Hunt publishing company, Dubuque, Iowa, 2009. – 256 р