СИСТЕМИ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ЗАЛІЗНИЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Існуюча структура управління господарством України потребує наукового підходу до процесів стратегічного розвитку усіх його галузей. В державі не визначено роль розробки стратегії в системі планування на різних етапах та складових господарства країни. Особливо це стосується транспортної галузі, яка є одним з ключових факторів, що забезпечують її розвиток.

Сучасна залізнична галузь характеризується складністю, багатогранністю та динамізмом, На її розвиток впливає рівень глобалізації та конкуренції. Тому забезпечення ефективності її функціонування потребує постійного удосконалення управління нею.

Україна як транзитна держава повинна зміцнюватися через участь у міжнародних програмах і виконанні транзитних завдань, активно розвивати міжнародне співробітництво з провідними державами. В умовах інтенсивного розвитку міжнародної спільноти конкурентоспроможність вітчизняної залізничної галузі обумовлюється здатністю до інноваційного розвитку. Досвід розвинених країн показує, що необхідно приділяти особливу увагу стратегічним розробкам, надаючи державної підтримки пріоритетним галузям.

Стратегією науково-технічної політики України у залізничній галузі є вихід на світовий рівень за технічними параметрами та якістю послуг. Сприйнятливість залізничної галузі як системи до науково-технгічного прогресу залежить від стану вітчизняної та зарубіжної науки, аналізу та перспектив прогнозування його технічного рівня. Стратегічні розробки повинні вестися на наукових засадах із застосуванням сучасних методів та технологій з використанням цифрових систем зв’язку і телекомунікацій. Реформування залізничної галузі повинно здійснюватися на основі стратегічних розробках з урахуванням всіх перетворень, що здійснюються в державі та світі.

Сучасний стан науки та техніки дозволяє багато в чому автоматизувати інтелектуальну діяльність людини. За допомогою сучасних ліній зв’язку здійснюються передачі інформації в системах управління на об’єктах різних рівнів. Давно діють системи по фактичним розрахункам складання оптимальних перевізних робіт на залізницях. Транспортні організації користуються методиками оптимального планування перевезень. В той же час обчислювальні центри, які входять в транспортні системи, повинні розв’язувати не тільки виробничі, але й науково-дослідницкі проблеми, вміти знаходити розв’язки задач неперервного удосконалення системи управління підпорядкованими об’єктами. В цьому сенсі потрібно поєднання різних методів і підходів для вирішення задач неперервного удосконалення системи управління об’єктами транспорту.

Прогнозування повинно бути базою для підготовки рішень про вибір найбільш перспективних напрямків розвитку залізничної галузі та окремих її складових. Такі задачі повинні розв’язуватися окремим підрозділом при університеті Економіки і технологій транспорту міста Києва на зразок тих, які існують при університетах зарубіжних країн, на сучасних методиках та нових інформаційних технологіях.

Створення такого підрозділу, можливо в рамках якоїсь кафедри, дасть можливість залучати студентів до наукової праці, пожвавить їх участь у творчих доробках закладу.

Основні дослідження повинні проводитися у таких напрямках:

- розробка логістичних стратегій, до яких включати стратегії маркетинга, менеджмента, виробництва, експлуатації;

- -розробка та вибір стратегії розвитку з множини альтернатив з урахуванням внутрішніх та зовнішніх факторів.

Ефективність функціонування інформаційних технологій залежить від функцій, закладених в систему, і повноти їх реалізації.

Головною метою створення підрозділу є розробка постійно-діючої системи дослідження стратегії розвитку залізничної галузі. Система повинна діяти на основі таких принципів:

-системності;

-повноти;

-достатності;

-оперативності;

-гнучкості;

-спадковості;

-принципу нових програм;

-ефективності;

-стійкості;

-максимальної розумної типізації;

-неперервного розвитку;

-спеціалізації;

-функціональної надлишковості.

Основними функціями системи є:

-побудова ієрархічної структури залізничної галузі та окремих її складових, а також параметрів, які їх описують;

-визначення цілей та мети досліджень;

-аналіз стану залізничної галузі в цілому та окремих її складових;

-аналіз стану залізничних галузей світу та окремих їх складових;

-отримання науково-обгрунтованих оцінок розвитку залізничної галузі в цілому або її складових;

-шляхи вирішення досягнення поставлених цілей.

Виконання цих функцій потребує створення інформаційно-технологічного забезпечення наукової та науково-технічної експертизи, важливою задачею якого є розробка системи підтримки проектів, програм, які включають бази даних по експериментальним і проектним науково-дослідним роботам. Всі дослідження повинні вестися на створеній інформаційній базі даних, яка може оновлюватися.

Для здійснення поставлених проблем потрібно використання сучасних методів та підходів на основі різних методик та програм. Крім застосування економіко-математичних методів та моделей особливу увагу треба приділити евристичним методам. Для цього потрібно створити постійно діючу групу, яка б вела роботу по опитуваню спеціалістів (експетрів) за спеціально розробленими анкетами по кожному окремому об’єкту, який входить до складу залізничної галузі. Як варіант об’єкти можуть бути відображені в ієрархічній структурі, яка дозволяє відстежувати зміни параметрів різних складових об’єкту, взаємозв’язок та вплив один на одного як на одному рівні, так і на різних рівнях.

В якості експертів можуть долучатисч фахівці різних рівнів, напрямків, різних установ, в тому числі працівники, студенти та аспіранти університету. Такий підрозділ повинен бути постійно-діючим, враховувати всі досягнення інших країн, основні положення Державної програми реформування залізничної галузі України.

До постійно-діючої роботи системиможуть долучатися всі зацікавлені організації, підприємства, колективи та окремі вчені. Робота повинна бути організована так, щоб виявляти кращі пропозиції, уточнення, нові проблеми тощо. Рейтинг та склад учасників може постійно переглядатися.

Розвинена мережа інтернет дозволяє розробити систему підтримки прийняття управлінських рішень в режимі діалогу з відповідними базами даних та моделями.

Зараз формується глобальна транспортна система, яка висуває ряд вимог та стандартів до всіх її складових. Тому необхідність розробки нових підходів до формування стратегії розвитку залізничної галузі як складової транспортної системи України дуже актуальне та важливе питання. Прикладом може слугувати планування міжнародних транспортних коридорів. Тут важливо визначити роль залізничного транспорту, рівень його розвитку, відповідність параметрів його складових до реалізації проблеми. Без аналізу та прогнозування цих проблем на різних рівнях ієрархічної структури з аналізом тенденцій розвитку України важко буде реалізовувати в повному обсязі своє геополітичне положення та транспортні можливості, що є пріоритетним завданням держави.

Крім того що Україна –транзитна держава, в дослідженнях потрібно робити наголос на розвиток високих технологій, удосконалення системи тарифів на перевезення вантажів, будівництво швидкісних колій тощо. Створення повного переліку складових залізничної галузі, структуризація та ієрархічна будова її дасть можливість порівнювати рівень розвитку з різними країнами по окремих складових галузі за вибраними показниками, одержувати агреговані оцінки, досліджувати динаміку та структуру їх розвитку, розв’язувати різні задачі оптимізації. Отримані параметри повинні використовуватися при прийнятті управлінських рішень.