Экономические науки / 1. Банки и банковская система

Скриньковський Р.М.

Національний університет “Львівська політехніка”, Україна

асистент, кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва

Процевят О.С.

Національний університет “Львівська політехніка”, Україна

студентка 5 курсу, навчально-науковий інститут економіки і менеджменту

Зельман А.В.

ПАТ “КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК”, Україна

регіональний менеджер управління підтримки продажів Департаменту мережі продажів

АНАЛІЗ ВНУТРІШНІХ УМОВ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

До переліку основних засад, з допомогою яких можна здійснити аналізування внутрішніх можливостей в діяльності комерційного банку відносять [1, c. 43]: 1) оцінювання стану банку стосовно фінансово-економічного боку; 2) аналізування послуг, які збирається надавати банк клієнтам; 3) оцінювання стратегії банку, яка характеризуватиме його стан на ринку; 4) фазу планування; 5) ступінь (рівень) технічного забезпечення; 6) компетентність та кваліфікацію працівників (персоналу); 7) рівень забезпечення інформацією; 8) діяльність на постулатах маркетингу; 9) аналізування оргструктури.

Вищенаведені показники будуть вивчатись і аналізуватись на етапах здійснення банком маркетингової діяльності. Але, коли настане стадія, що передбачатиме вияв можливостей банку, то на цій стадії доцільно лише аналізувати банківський баланс, оскільки інформації, отриманої з нього буде достатньо.

Баланс банку – бухгалтерський документ, в якому відображено стан залучених та власних коштів банку, джерела цих коштів, їх розміщення по операціях. Цей баланс складається з двох розділів: активу і пасиву. У актив входить: каса; кошти на резервному рахунку в центральному банку; рахунки в банках-кореспондентах; дебітори банку; кредити, видані банком (коротко-, середньо-, довгострокові); папери; паї; придбані банком акції; будівлі, споруди та інші засоби. До пасиву відносять: статутний фонд; додатковий капітал; розрахункові й поточні рахунки фірм і підприємств; рахунки банків-кореспондентів; строкові вклади й депозити підприємств і організацій; внески громадян; кредити, отримані від інших банків; випущені зобов’язання і позики; інша кредиторська заборгованість банку; інші фонди й резерви [2, с. 13].

Можна зробити короткий висновок, враховуючи [1, с. 43], що баланс банку – це бухгалтерська інформація, з допомогою якої можна чітко охарактеризувати діяльність комерційного банку. На основі аналізування балансу можна визначити такі показники банку, як ліквідність, дохідність, а також дізнатися про ризик, який може понести комерційний банк при здійсненні банківських операцій. З допомогою інформації, отриманої з балансу можна чітко окреслити, з яких джерел надходять власні та залучені кошти, визначити їх структуру та розміщення в певний період або на конкретну дату.

Аналіз банківського балансу можна проводити комплексно або аналізувати його по певних складових частинах. Для аналізування банківського балансу доцільно використовувати такі три види аналізу [1, с. 44 – 45]:
1) функціональний аналіз; 2) структурний аналіз; 3) операційний аналіз.

Під час здійснення функціонального аналізу (1) оперативно вивчається і оцінюється діяльність банку загалом, його зв’язки з іншими суб’єктами, що діють з ним на ринку. Певна увага приділяється контрагентам банку, а саме іншим кредитним інституціям, державним та іншим організаціям, населенню, бо не можна лише зосереджувати увагу на конкурентах. При цьому аналізі, функції банку повинні чітко відповідати завданням банку. В період здійснення цього виду аналізу доцільно враховувати такі аспекти [1, с. 44]: 1) підсумок балансу; 2) відношення суми депозитів до суми кредитів; 3) відношення власних та залучених коштів; 4) частку операцій, що здійснює банк в сукупному обсязі ресурсів та вкладених коштів в ці ресурси.

При цьому, слід врахувати і те, що завдяки частині, на яку припадають банківські операції і яка включається в загальну суму балансу, можна дізнатися, на що саме спрямована діяльність комерційного банку. Проаналізувавши це, банк може збільшити (максимізувати) прибутковість своєї діяльності.

Власні кошти комерційного банку – ресурси в грошовій формі, що має у власності комерційний банк. До їх складу відносять: статутний фонд, який фактично сплачений; резервний фонд; економічно стимулюючий фонд; страховий та інші види фонду, відрахування до яких та фінансування яких здійснюється з прибутку; нерозподілений прибуток [3, с. 292].

Залучені кошти комерційного банку – ресурси, що залучаються комерційним банком від клієнтів у вигляді депозитів та зберігаються на їх рахунках, також, це кошти, які придбав банк на грошовому ринку у вигляді міжбанківських кредитів та кредитів центрального банку (ЦБ) [3, с. 292].

Прибуток банку – сума, на яку доходи банку перевищують витрати банку. Прибуток банку утворюється внаслідок здійснення банком розрахункових, кредитних, грошових операцій та іншої діяльності [4]. Балансовий прибуток банку – сукупна сума прибутку, яку банк отримує від здійснення своєї діяльності. Цей прибуток відображається в балансі [5].

Прибуток банку використовують на сплачення різноманітного роду податків, якими накладається банк. Чистим називається прибуток, що залишився після сплати податків. З цього прибутку здійснюється виплата дивідендів, формуються резервний фонд і фонд розвитку діяльності, також здійснюється матеріальне стимулювання працівників [6, с. 188 – 189].

Структурний вид аналізу (2) стосується певних різновидів банківських операцій, структури доходів і витрат, прибутку. Він передбачає [1, с. 44]:

а) аналізування структури пасивних операцій, яке складається з аналізування і оцінки коштів: залучених (строкових депозитів та депозитів до запитання; коштів, що зберігаються на рахунках; коштів, які надходять від операцій з продажу акцій та інших цінних паперів юридичним і фізичним особам; коштів від кредиторів; кредитів, наданих іншими банками) та власних (фонди банку; власні кошти на фінансування капітальних вкладень; власні кошти в розрахунках; прибуток; суми іммобілізації).

Депозит до запитання (ДЗ) – депозит, що надається банком, суть якого полягає в тому, що клієнт або, іншими словами, власник коштів може вилучити свої кошти, не повідомляючи про це попередньо банк [3, с. 135].

Строковий депозит (СД) – вид депозиту, кошти якого можуть бути вилучені після завершення терміну, який вказаний в депозитній угоді. Ставка відсотків за СД є значно вищою, ніж за ДЗ [3, с. 135].

Цінні папери (ЦП) – документи, виражені в грошовій формі, які свідчать про право власності або відносини позики, встановлюють взаємовідносини між емітентом, тобто тією особою, що їх випустила та власником. За користування ЦП передбачається виплата дивідендів чи відсотків (процентів) [7].

Акція – вид цінного паперу, який не має визначеного обігу в часі та свідчить про те, що його власник має певну частку в статутному фонді акціонерного товариства (АТ) [3, с. 22].

Іммобілізація капіталу – процес, суть якого полягає в перетворенні капіталу АТ в капітал приватного підприємства, а саме оборотних фондів, що перебувають в грошовій формі у малорухомі цінності [8].

б) аналізування структури активних операцій, тобто відношення суми кредиту до загальної суми позик та вивчення сфер, в які вони надаються.

Кредити банку – платна послуга, яку надають банки своїм клієнтам у вигляді грошових коштів в користування, що носить тимчасовий характер, на засадах кредитного договору, в якому передбачені умови повернення, строковості, забезпеченості, платності та цільового використання [9].

в) аналізування структури доходів, до якої відносять доходи від операційної діяльності та доходи, отримані від інших видів діяльності.

Доходи – сума, на яку збільшуються або зростають економічні вигоди за звітний період, іншими словами, це стан, коли збільшуються активи або зменшуються зобов’язання, в результаті чого збільшується капітал. Доходи банку від банківської діяльності поділяються на процентні, комісійні, торговельні та доходи, отримані від інших банківських операцій [10].

г) аналізування структури витрат, до якої входять операційні витрати, витрати, пов’язані з забезпеченням функціонування банку.

Витрати – сума, на яку зменшуються економічні вигоди за звітний період, іншими словами це стан, коли зменшуються активи або збільшуються зобов’язання, в результаті чого зменшується капітал [3, с. 97].

Витрати банків включають проценти за пасивними операціями, платежі за кредитними ресурсами, які отримано від інших банків, оплата послуг, відрахування амортизації за основними фондами, платежі за страхування майна та діяльності, витрати на утримання апарату управління та працівників і інші витрати [6, с. 188 – 189].

д) аналізування прибутку.

Завдяки операційному аналізі (3) можна дослідити дохідність банківської діяльності та чітко оцінити кожну операцію, яку здійснює банк. Цей вид аналізу потрібно проводити для того, щоб взнати можливості банку щодо здійснення ним його діяльності і перевірити, чи ця діяльність є прибутковою, тобто рентабельною [1, с. 45].

Крім вище наведених видів аналізу, враховуючи думку Попович П.Я. [11, с. 240] та практичний досвід, часто використовують ще чинниковий аналіз, суть якого полягає в вивченні причин і чинників, що спричиняють зміну абсолютних та відносних показників діяльності банку та встановленні рівня впливу цих причин та чинників на величину зміни цих показників.

Аналіз внутрішніх умов діяльності комерційного банку повинен містити реальну та всебічну оцінку досягнутих результатів банку на основі позитивних та негативних аспектах його роботи з визначеними конкретними шляхами подолання існуючих проблем щодо покращення його фінансово-економічного стану та подальшого розвитку банку загалом.

Література:

1. Алєксєєв І.В. Банківський маркетинг: [навч. посібн.] / І.В. Алєксєєв, О.В. Захарчук, Н.Н. Рим. – [2-ге вид. доп.]. – Львів: Львівський банківський коледж Національного банку України, 1998. – 96 с.

2. Зовнішньоекономічний словник-довідник / За ред. А.С. Філіпенка. – ВЦ “Академія”, 2009. – 248 с. (Серія “Nota bene”).

3. Загородній А.Г. Фінансово-економічний словник / А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк. – Львів: Вид-во НУ “Львівська політехніка”, 2005. – 714 с.

4. Офіційне інтернет-представництво Національного банку України: Глосарій банківської термінології [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=123549&cat_id=123512

5. Стойко О.Я. Банківські операції / О.Я. Стойко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vuzlib.org/bo_S/9-3.htm

6. Словник термінів ринкової економіки / за ред. проф. Науменка В.І. Київ: Вид-во “Глобус”, 1996. – 288 с.

7. Цінні папери [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Цінні_папери

8. Портал “Аграрний сектор України”: Словник аграрно-правових понять та термінів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://agroua.net/laws/index.php?mid=29&letter=10&termid=186

9. Пінчук Л.Д. Кредит банку / Л.Д. Пінчук // Всеукр. професійна газета “Все про бухгалтерський облік” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vobu.com.ua/ukr/crib_categories/question/56

10. Тиркало Р.І. Банківська справа / Р.І. Тиркало. – Тернопіль: Вид-во “Карт-бланш”, 2001. – 314 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ebk.net.ua/Book/Bank/B015/41501.htm

11. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання: [підручн.] / П.Я. Попович. – Тернопіль: Екон. думка, 2004. – 416 с.