к.е.н, доц. Смоляк В.А., студент Штефан С.С.

Харківський національний економічний університет

Роль та місце депозитних послуг банків серед інших інструментів заощадження коштів фізичних осіб

Банківська система України потерпала від кризових процесів, які призвели до зміни економічних значень багатьох банківських послуг і депозитних послуг фізичним особам зокрема. Саме тому визначення економічного змісту депозитного вкладу для основних учасників депозитних послуг населенню (банків та фізичних осіб) набуває особливої актуальності.

Акцентування уваги на проблемах, пов’язаних із залученням та управлінням депозитами фізичних осіб – це об’єктивне усвідомлення загальноекономічної ситуації, якій приділяли увагу сучасні автори такі як Васюренко О. В., Івасів І.Б., Коряк А.М., Косова Т.Д., Мороз А.М., Нікітін А.В., Олексієнко М.Д., Остапишин Т.П., Пуховкіна М.Ф., Савлук М.І., Циганов О.Р. [1, 3, 4] та ін.

Саме тому це дослідження є логічним відображенням реальних подій у банківському секторі України і наявність все більшої кількості наукових робіт з цього напряму є підтвердженням того, що ефективність банківської діяльності через ситуацію, що склалася у фінансовій сфері, більше залежить від ставлення населення до неї, ніж від альтернативних та конкурентних джерел заощадження тимчасово вільних грошових коштів.

Мета дослідження полягала в визначення сутності депозитів для відповідних груп інституцій в сучасних економічних умовах, дослідження чинників впливу на досліджувану економічну категорію, визначення можливих альтернативних джерел заощадження коштів.

Для функціонування банку як фінансового інституту потрібні значні фінансові ресурси, які умовно можна поділити на власні, залучені та запозичені. Особливістю таких ресурсів є насамперед те, що, на відміну від підприємства, в якому найбільша питома вага припадає на власні ресурси, які визначають його фінансову стійкість, кредитоспроможність та інші показники ефективної діяльності, у банківській сфері найбільша питома вага припадає саме на залучені та запозичені ресурси, управління якими визначає ефективність функціонування не тільки банку, а й всієї фінансової системи держави. Розглянемо у цьому дослідженні саме залучені ресурси, які найчастіше набувають форми депозитів і від розуміння їх сучасної сутності та ролі залежить подальша робота банку з їх ефективного залучення та управління.

Для більш повного уявлення економічної сутності депозиту дослідимо різні тлумачення цього терміна.

По перше, звернемося до чинного законодавства, згідно з яким депозит ─ це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору [2].

Більшість дослідників, наприклад [1, 3], вважають, що депозит ─ це кошти фізичних або юридичних осіб, які надаються банку на договірній основі на певний термін та під певний відсоток.

Для залучення тимчасово вільних грошових коштів у населення банк повинен застосовувати комплексний підхід, який надасть змогу врівноважувати інтереси всіх учасників депозитного процесу та отримати очікуваний результат. Підходи до залучення грошей змінюються через сприйняття населенням банків, що є цілком логічним: як тільки наявність банківських структур стала сприйматися як дійсно необхідний та, більше того, зручний і прибутковий спосіб управління грошами, то і депозитний процес був спрямований на розроблення додаткових стимулів залучення, на освітлення своїх конкурентних переваг та ін. Нині через зміну відносин між цими учасниками змінюються і підходи банків для залучення грошей і вони зосереджують увагу на дещо інших проблемах.

Зрозуміло, що сприйняття та поведінка людей цілком залежать від макроекономічних подій та депозитної політики обраного банку, яка, у свою чергу, також відіграє неабияку роль на макро- та макрорівнях: на першому – формування позичкового фонду, на другому – забезпечення стабільності та стійкості банку, рентабельності, ліквідності, адекватності його діяльності потребам клієнтів і його самого.

Розгляд сутності та значення депозитів у сучасних умовах буде не повним без висвітлення того аспекту, що у разі залучення коштів має спрацьовувати правило узгодженості, а саме: залучені кошти, що формують вільні резерви, мають бути мінімальними, тобто спрямовані в активні операції ─ тільки за таких умов банк буде отримувати максимальні прибутки. Для того щоб досягти цієї мети банку необхідно планувати та регулювати власні банківські ресурси, забезпечувати кількісну та якісну відповідності між розмірами і характером наявних у розпорядженні банку коштів та напрямами й строками кредитних вкладень. Та якщо дослідити динаміку активних операцій комерційних банків України, то можна дістати висновку, що нині банки і не потребують таких значних обсягів залучених ресурсів, оскільки їх розміщення в активні операції обмежене.

Саме тому розробка комплексного підходу до залучення тимчасово вільних грошових коштів ─ це дійсно складне завдання, і під час його вирішення слід врахувати цілу низку аспектів ─ від макроекономічних показників до показників діяльності окремого банку. Натепер існує безліч підходів, за допомогою яких банк оптимізує депозитну політику застосовуючи різний комбінаційний інструментарій (стимули залучення коштів), який загалом можна диференціювати на такі складові: відсоткову ставку, строк залучення, кількість та якість банківських послуг, ціну послуг (послуга конвертації), швидкість проведення зазначеної процедури, частоту користування даним банківським продуктом. Цей перелік не є остаточним, однак він дає змогу уявити всю складність процесу залучення коштів, оскільки, розробляючи депозитну політику, банк має знайти «золоту середину», яка забезпечує максимальну користь кожному учаснику депозитного процесу.

Не зменшуючи значущість кожного з наведених у переліку інструментів (стимулів) та виходячи із загального визначення депозитів для населення, депозитний вклад ─ це банківський продукт, за допомогою якого населення має можливість розмістити вільні кошти та отримати винагороду банку у вигляді відсоткової ставки, найбільша увага у дослідженні сутності депозитів приділяється ставці відсотка та строку, на який розміщено депозит.

Проте банківському вкладу існує безліч альтернатив як напрямів вкладання тимчасово вільних коштів [4].

До найпоширеніших можна віднести: накопичувальне страхування життя ─ це фінансовий інструмент, що поєднує можливість накопичення і страхування. Можливість накопичення полягає в тому, що страхова компанія вкладає внески своїх клієнтів у різні фінансові інструменти, завдяки чому фонди компанії збільшуються і вкладник через певний час отримує прибуток, а у разі виникнення страхового випадку отримує страхову суму. Так вид страхування в Україні ще не набув поширення, але за кордоном більшість населення користується ним. Якщо порівняти його з депозитами, то, по-перше, населення обирає депозит, бо в такому виді вкладів більш висока відсоткова ставка. По-друге, громадяни України не звикли страхувати своє життя і виходячи на пенсію сподіваються на підтримку держави. Однак, поряд із цим, накопичувальне страхування життя має декілька переваг перед депозитами – це можливість не тільки отримати прибуток, це також можливість скористатись послугами страхової компанії під час нещасного випадку, крім того, отримати достойну пенсію та передати її у спадок дітям.

Іншим видом інвестування вільних грошових коштів є вклади в дорогоцінні метали ─ це вклад у майбутнє, отримання прибутку за рахунок зростання вартості банківських металів на світовому ринку. Такий вид інвестування зручний тим, що не потребує грошових коштів, а тільки дорогоцінні метали, проте відсоткові ставки по вкладах у дорогоцінні метали є меншими, ніж по депозитам. Найбільшою перевагою цього виду інвестування є, те що це найнадійніший спосіб збереження грошей від впливу інфляційних процесів.

Також альтернативою депозитам є інвестиційні фонди ─ це спосіб інвестування грошей для групи інвесторів, за якого вартість інвестування цільових об'єктів розподіляється поміж всіма ними. Перевагою інвестиційних фондів над депозитами є різноманіття програм для вкладання коштів. Єдиний недолік цього виду інвестування ─ відсутність чіткої суми прибутку, адже законодавство забороняє гарантувати клієнтам інвестиційних фондів фіксований відсоток доходу, тому відсоток залежить від прибутків, які заробить фонд.

Ще одними конкурентами банків у залучені грошових коштів населення є кредитні спілки. Ставки по депозитах у кредитних спілках вищі, ніж у банків, а тому й прибуток звичайно вищий. Нині кредитні спілки не так прискіпливо контролюються державою, як банки, отже існує ризик неповернення своїх коштів через шахрайство, саме тому держава планує детально перевіряти діяльність кредитних спілок та створити відповідний фонд гарантування вкладів депозитів кредитних спілок.

Отже, існує багато альтернатив депозитним вкладам, які можуть використовувати населення. Головними перевагами банківських депозитів є фіксований відсоток та надійність збереження вкладів, адже банківська діяльність жорстко регулюється законодавством: банки мають фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що дає ще більшу впевненість населенню при вкладанні коштів. З точки зору ризику деякі альтернативи депозитам є більш ризикованими, ніж депозити, але й прибутки прямо пропорційні ризикам неповернення коштів. Населення може обирати будь-який спосіб вкладання коштів, це може бути як банківські депозити, які мають фіксовані невеликі відсотки, так і дорогоцінні метали із захистом грошей від інфляції, або ж це можуть бути інвестиційні фонди з прибутком, який прямо пропорційний ризикам. Маючи вільні кошти, населення приймає важливе рішення щодо їх вкладення, спираючись на результат, який прагне отримати. Все це призводить до виникнення жорсткої конкурентної боротьби за потенціальні фінансові ресурси не тільки між банківськими установами, а й серед інших фінансових інститутів. За таких обставин, прогноз, який можна зробити, для банківської системи невтішний – населення буде обирати альтернативні види вкладень, які хоч і не завжди приносять високі прибутки, але дають інші переваги у разі їх використання.

Література.

1. Васюренко О. В. Банківський менеджмент: [Посібник] / О.В. Васюренко. – К.:Видавничий центр «Академія», 2008. – 320 с.

2. Про банк і банківську діяльність: Закон України: вiд 07.12.2000 р. № 2121-III [Електроний ресурс]. ─ Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2121-14.

3. Косова Т. Д. Банківські операції: [Навч. пос.] / Т. Д.Косова, О. Р. Циганов. – К: Центр учбової літератури, 2008. – 372 с.

4. Банківські операції Підруч. / [Мороз А.М., Савлук М.І., Пуховкіна М.Ф., Олексієнко М.Д., Остапишин Т.П., Івасів І.Б., Коряк А.М., Нікітін А.В., Мороз М.А.] ─ Київ. нац. екон. ун-т. – К., 2011. — 384 с.