К. е. н. Настенко М. М.

Вінницький національний аграрний університет

Химич Г. М.

студентка

ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ В БАНКІВСЬКОМУ СЕКТОРІ

Сучасні тенденції розвитку банківської системи України (зміна форми господарювання банків на відкриті акціонерні товаристві, вихід їх на фондовий ринок, підвищення конкуренції та зростання частки іноземних інвесторів на ринку банківських послуг тощо) обумовлюють підвищення уваги до оцінки вартісних характеристик банківської діяльності. Діяльність банків в ринковомусередовищі пов’язана з концентрацією ризиків (фінансових, валютних, процентних), що зумовлює особливу важливість адекватної оцінки вартості його активів і пасивів. В закордонній практиці оцінка ринкової вартості банківського бізнесу базується на тому, що банк є нормально функціонуючим комерційним підприємством, яке в майбутньому має отримувати доходи, що будуть змінювати кінцеві показники ринкової вартості його активів, власного капіталу та зобов’язань.

Сьогодні вплив зростаючої ролі нематеріальних активів все гостріше відчувається у формуванні ринкової вартості банківського бізнесу за умов дії ринкових чинників. Тому особливої актуальності набуває питання достовірної оцінки ринкової вартості нематеріальних активів банку, визначення їх ролі у формуванні ринкової вартості як банківських активів, так і банку в цілому.

В умовах економіки, що ґрунтується на використанні інтелектуального капіталу, питання сутності, оцінки та визнання в обліку нематеріальних активів є актуальним. Про це свідчать дослідження І. Вар’яша, О. Коренєва, Г. Уманців, С. Полєнової, К. Ткачук, А.Чухна.

Метою статті є дослідження та висвітлення сутності нематеріальних активів банку, визначення підходів щодо їх ринкової вартості та перспективи застосування підходів на практиці вітчизняними кредитними установами.

На практиці у банківському секторі все частіше виникають проблеми, пов´язані з оцінкою вартості нематеріальних активів . Оцінка вартості будь-якого об’єкта є цілеспрямованим процесом визначення в грошовому виразі вартості об’єкта з урахуванням потенціального та реального доходу, який цей об’єкт буде приносити в певний момент часу в умовах конкретного ринку.

Як відомо, нематеріальні активи— активи, які не мають фізичної дотикової форми, наприклад, захист, забезпечений страховкою, або ціна фірми (гудвіл).

Нематеріальний актив відображають у балансі, якщо існує ймовірність отримання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, і його вартість може бути достовірно визначено.

Не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат звітного періоду, в якому їх здійснено:

- витрати на дослідження, витрати на підготовку і перепідготовку кадрів, витрати на рекламу і просування продукції на ринку,

- витрати на створення, реорганізацію та переміщенння підприємства або його частини,

- витрати на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків).

Придбані (створені) нематеріальні активи зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання, мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням і доведенням до стану, придатного для використання.

Первісну вартість нематеріальних активів збільшують на суму витрат, пов'язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їхніх можливостей і терміну використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод [2].

Більша частина ринкової вартості компанії в сучасній економіці створюється саме завдяки ефективному використанню інтелектуального капіталу. З усіх видів нематеріальних активів для банківських установ найбільш важливими є інтелектуальна, у тому числі промислова власность, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності підприємства. До нематеріальних активів належать право власності на винахід, право власності на фірмове найменування, право користування земельною ділянкою, право власності на програми для ЕОМ, гудвіл [1].

Ділова репутація банку (гудвіл) формується в процесі здійснення банківської діяльності і являє собою низку позитивних обставин (переваг), які притаманні певному банку й невіддільні від нього: зручне та вигідне місце розташування, широка та розгалужена філійна мережа, якість, вартість банківських послуг і продуктів на ринку, високотехнічне обладнання та устаткування, високий професійний рівень персоналу [4].

Стандарти не накладають обмежень на результати оцінки, що проводиться, проте правила інвестиційної етики рекомендують, щоб оцінка була проведена незалежним спеціалізованим оцінювачем. Дана обставина приводить до підвищення вартості репутації і робить її поведінку менш передбаченою.

Якщо покупцем є український банк, то відображення позитивного гудвілу відбувається таким чином:

1. Операції з придбання компанії з відображенням позитивного гудвілу

Дт 3510 – дебіторська заборгованість з придбання активів

Кт 1200 – коррахунок в НБУ

Дт 4321 – гудвіл

Кт 3510 – дебіторська заборгованість з придбання

2. Визнання зменшення корисності гудвілу

Дт 7499 – інші витрати

Кт 4321 - гудвіл

В Україні одночасно використовують два різних підходи класифікації нематеріальних активів: вітчизняні положення бухгалтерського обліку та міжнародні стандарти фінансової звітності.

Основи формування у фінансовій звітності інформації про нематеріальні активи містяться в Положенні (Стандарті) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи». Цей документ подає таке визначення НМА: актив, що не має матеріальної форми, може бути ідентифікований і утримується підприємством з метою використання протягом періоду більш ніж один рік для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам [3].

Міжнародні стандарти звітності не дають чіткої обов'язкової класифікації, але наводять приклад та зазначають, що такі класи поділяються на (об'єднуються у) менші (більші) класи, якщо це збільшує достовірність інформації для користувачів фінансових звітів.

Оцінка ринкової вартості нематеріальних активів банку повинна здійснюватися відповідно до прийнятих у міжнародній та вітчизняній практиці підходів.

Висновки. Таким чином, дослідження підходів щодо оцінки ринкової вартості нематеріальних активів показало, що наявність прав на об’єкти інтелектуальної власності, достовірна оцінка їх вартості є важливою складовою ринкової оцінки в діяльності банку, а також вартості послуг і продуктів, які він пропонує клієнтам на ринку.

Знаючи характерну специфіку нематеріальних активів як об’єктів оцінки, слід віддати перевагу доходному підходу при визначенні їх ринкової вартості, який враховує здатність нематеріальних активів приносити дохід покупцю в майбутньому. На жаль, у вітчизняній практиці, вартість нематеріальних активів банку визначається згідно з балансовими даними (первісна вартість за мінусом суми їх зносу) з елементами витратного відходу Отже, отримана таким способом вартість об’єктів інтелектуальної власності є балансовою, а не ринковою, оскільки фактори часу та ризику при цьому не враховуються.

Список використаних джерел

1. Електронний ресурс . – Режим доступу: - http://zakon4.rada.gov.ua

2. Електронний ресурс . – Режим доступу: - http://uk.wikipedia.org

3. Коренєва О.Г. Проблеми оцінки та обліку гудвілу у міжнародній та вітчизняній практиці діяльності банківських установ / О.Г. Коренєва, Ю.В. Бідоленко [Інтернет ресурс] http://dspace.uabs.edu.ua/bitstream

4. Ткачук Н. М. Підходи щодо ринкової оцінки нематеріальних активів банку / Н. М. Ткачук [Інтернет ресурс] http://library.tneu.edu.ua/images/stories/praci_vukladachiv/%D0pidrun.PDF