Осока М

Экономические науки/2. Внешнеэкономическая деятельность

к.е.н. Гейєр Е.С., магістрант Осока М.П.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Експортні операції – особливості організації обліку в Україні

Зовнішньоекономічна діяльність зумовлює якісні зміни в міжнародних відносинах. Особливого значення набуває ефективність здійснення операцій з експорту товарів, що характеризує адаптацію підприємств до умов суворої міжнародної конкуренції та є необхідною умовою їх успішного функціонування в ринковому середовищі, визначає ступінь інтегрованості у світову економіку [1].

Ефективність експортних операцій цілком залежить від наявності надійної і повної обліково-економічної інформації, організації своєчасного відображення всіх операцій та повного розкриття інформації про цей вид постачань як відокремленої системи діяльності підприємств. Проте дослідження свідчать про наявність ряду питань організаційного забезпечення їх обліку, які призводять до серйозних порушень у податковому та бухгалтерському обліку. Отже, значущість і недостатній рівень теоретичної розробки питань організації обліку експортних операцій у системі зовнішньоторговельної діяльності є на даний час актуальними.

Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» під експортом розуміється продаж товарів українськими суб’єктами господарської діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів [2]. Для податкових цілей експорт – це операції виключно з вивезенням товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту.

Досить серйозний внесок у дослідження питань щодо експортних операцій, зробили такі зарубіжні економісти, як А. Бранх, Д. Гоппен, Й. Енгельхард, Д. Ернст, Д. Лефевр та інші. Серед українських науковців, варто назвати Ф. Бутинця, С. Голова, Н. Дороша, М. Білуху,І. Бланка, О. Васюренка, М. Крупку, В. Лагутіна, Д. Г. Лук`яненка, А. Мороза, Е. Яновського та інші.

Метою статті є визначення особливостей організації обліку експортних операцій в Україні.

Розглядаючи законодавство України про зовнішньоекономічну діяльність, необхідно зауважити, що воно виступає комплексною підгалуззю господарського законодавства України. Господарський кодекс України (розділ VII), Податковий кодекс України, Митний кодекс України, Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ та П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» є основними нормативно-правовими актами, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність в Україні. Однак, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності в Україні поряд із Господарським кодексом України та Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», повинні враховувати також положення цілого ряду інших нормативних актів.

Порядок ведення підприємствами бухгалтерського обліку більшою мірою залежить від умов, визначених у зовнішньоекономічних контрактах , що укладені організацією; форм розрахунків, а також умов та методів виходу вітчизняних постачальників (експортерів) на міжнародний ринок.

Можна виділити низку питань, які слід з’ясувати при укладанні і виконанні зовнішньоекономічного контракту, а саме:

- обставини, за якими угода вважається укладеною;

- перехід права власності на товар;

- перехід ризиків випадкової втрати товару;

- зобов'язання застрахувати товар і заплатити за страховку;

- зобов'язання організувати транспортування товару і заплатити за транспортування;

- зобов'язання сплатити мита, податки, збори;

- наслідки невиконання договору;

- неможливість виконання [3, с.22].

На світовому ринку застосовуються три основні форми типових контрактів. Найпоширенішою формою є виклад статей контракту друкарським способом, причому там, де статті потребують додаткового узгодження, ставляться крапки або рисочки. Друга форма передбачає такий варіант: усі узгоджені статті, викладені друкарським способом, вміщуються на зворотному боці контракту, а неузгоджені - на лицьовому. Третя форма відносить усі узгоджені статті контракту до заздалегідь обговорених загальних умов поставок, тут залишається тільки обговорити три-чотири неузгоджені статті [4, с. 113].

Зрозуміло, що умови типових контрактів з часом змінюються. Крім того, постійно уточнюються юридичні формулювання окремих статей контрактів, щоб уникати зайвих суперечок і розбіжностей [5, с. 12-15].

До основних завдань обліку експортних операцій можна віднести:

1.Формування і надання повної, достовірної інформації щодо господарських операцій, пов’язаних з експортом товарів задля прийняття ефективного управлінського рішення;

2.Визначення фінансових результатів від здійснення експортних операцій;

3.Визначення сум курсових різниць та їх вплив на фінансові результати підприємства тощо.

Основною інформацією про експортну сферу суб’єктів підприємницької діяльності є данні бухгалтерського обліку. Зазвичай розрахунки за здійснені експортні операції відбуваються в іноземній валюті. В такому разі порядок відображення валютних операцій у бухгалтерському обліку регулюється П(С)БО 21 [6].

Відомо, що експортні операції здійснюються за однією з двох умов: відвантаження товару та отримання передоплати (табл. 1 [6]) . В залежності від умови першої події ведеться бухгалтерський облік експортних операцій

Таблиця 1

Порядок відображення експортних операцій у бухгалтерському обліку

Перша подія

Пункт П(С)БО 21

Порядок визначення доходу

Курсові різниці

Відвантажен-ня товару

п.5

П(С)БО 21

Операції в іноземній валюті під час сервісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат).

При відвантаження товару іноземному покупцю виникає заборгованість покупця перед підприємством. Оскільки така заборгованість має бути погашена грошовими коштами, вона є монетарною і за нею розраховуються курсові різниці на дату балансу та на дату погашення

Отримання передоплати (авансу)

п.6

П(С)БО 21

Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншим особам у рахунок платежів для придбання немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів) і отримання робіт і послуг, при включенні до вартості цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу.

При отриманні від іноземного покупця передоплати за товар у продавця перед таким продавцем виникає заборгованість, яку має бути погашено шляхом відвантаження товару. Оскільки ця заборгованість погашається товаром, а не грошима, вона є немонетарною і курсові різниці за нею не розраховуються.

Для поміщення товарів у митний режим експорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна провести дії, передбачені ст. 88 Митного Кодексу України, а саме:

1. надати митному органу, який здійснює випуск у митному режимі експорту, документи на такі товари;

2. сплатити митні платежі, якими відповідно до закону обкладаються товари при вивезенні за межі митної території України в митному режимі експорту;

3. у випадку, встановленому законодавством, надати митному органу дозвіл на проведення зовнішньоекономічної операції з вивезення товарів у третю країну (реекспорт).

При здійсненні експортних операцій встановлено такі види митних платежів: мито, акцизний податок і ПДВ.

Операції з продажу товарів вивозяться за межі митної території України, але задекларованих на внутрішній митниці, оподатковуються нульовою ставкою ПДВ, тільки за умови документального підтвердження фактичного вивезення товарів за межі митної території України.

На сьогодні в Україні найбільш гостро стоїть проблема відшкодування експортного податку на додану вартість. Дане питання викликає все більше нарікань на адресу податкових органів через велику заборгованість перед справжніми експортерами. Податковим законодавством передбачено дуже багато формальностей для отримання ПДВ з бюджету. Це, перш за все, подача до органу державної податкової служби податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Крім того, до декларації має бути додано розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України. Далі, протягом 30 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку. Крім того, податковий орган протягом 30 календарних днів після закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника податку для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Тільки тоді, за наявності достатніх підстав, які дають право платнику податків на бюджетне відшкодування сум ПДВ, податковий орган у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подає до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Отже, процес повернення експортного ПДВ з податкового законодавства України є дуже затяжним і ускладненим, тому на законодавчому рівні дану операцію потрібно вдосконалювати і регулювати для того, щоб оперативно повертати ПДВ при експортних операціях з державного бюджету України.

Отже, дослідивши такий вид зовнішньоекономічної діяльності як експорт, бачимо, що дана діяльність регулюється низкою нормативних актів (митні, податкові, бухгалтерські тощо). Але підприємство повинно дотримуватись і законодавчих норм тієї країни до якої експортує продукцію, товари, послуги. Що стосується саме відображення експортних операцій в обліку, то потрібно відштовхуватись від першої із подій: відвантаження продукції чи отримання передоплати. Також потрібно звернути увагу на те, що при відвантаженні продукції в іноземній валюті, операції відображаються у звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції. А при отриманні передоплати - сума авансу перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу.

Таким чином, на даний момент Україна залишається чи не єдиною країною в Східній Європі, яка не має реально діючої законодавчої бази та належної системи державної фінансової підтримки експортної діяльності, і ця обставина негативно впливає на просування товарів і послуг українських підприємств на міжнародні ринки, а тому іноземні конкуренти мають незаперечні переваги перед українськими експортерами.

Література:

1.Бабій Л. Удосконалення обліку експортних операцій // Економічний аналіз. – 2011. – № 8. – С. 392-394.

2. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ.

3. Внешнеэкономическая деятельность предприятия. Основы: Учебник / Г. Д. Гордеев, Л. Я. Иванова, С. К. Казанцев и др. / Под ред. Л. Е. Стровского. - М., 1996 – 292 с.

4. Гребельник, О. П. Основи зовнішньоекономічної діяльності: підруч. для студ. вищ. навч. закл. - К.: Центр учбової літератури, 2008 - 432с.

5. Кореманова Н. А. Складання зовнішньоторговельних контрактів // Контракти – 2010. - №31-33. – 250 с.

6. П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів». Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. № 193.