К.е.н., доц. Лютак О.М.
Луцький національний технічний університет
туристичнИЙ КЛАСТЕР у транскордоному регіоні
Питання активізації руху туристичних потоків
можна вирішити за рахунок підвищення конкурентоспроможності
рекреаційно-туристичної сфери. Одним із способів отримати конкурентні переваги
на ринку, а також покращити привабливість території для потенційних туристів є
створення такого територіально-галузевого об'єднання, як туристичний кластер.
Туристичний кластер – являє собою групу
географічно локалізованих підприємств, що сформувались на базі туристичних
активів регіону та пов'язані з обслуговуванням туристів, наприклад, туристичних
операторів, готелів, сфери громадського харчування, виробників сувенірної
продукції, транспортних підприємств та інших [1]. Основною
метою діяльності туристичних кластерів є розвиток конкурентних переваг регіону
шляхом активізації всіх видів туризму, яка передбачає вирішення наступних
пріоритетних задач:
- створення реального реєстру об’єктів
туристичної інфраструктури (наявної/потрібної), щоб інвестори знали, куди
вкладати гроші;
-
реклама, створення туристичного іміджу регіону;
-
створення інформаційної бази регіону з визначенням можливих туристичних
маршрутів, місць відпочинку, транспортної системи тощо шляхом формування
інтернет-сторінки, друкованих видань та інформаційних туристичних офісів, бюро,
довідок.
-
підвищення рівня кваліфікації та інтелектуального потенціалу працівників
туристичної сфери;
-
розвиток індустрії розваг з врахуванням місцевих особливостей;
-
проведення заходів по збереженню і реконструкції пам'ятників архітектури, що
мають важливе історичне значення;
-
отримання більшого фінансування для розвитку всіх видів туризм у з місцевих та
державного бюджетів, міжнародних фондів [2].
Європейський досвід
показує, що процеси створення транскордонних кластерів ускладнюються існуванням
додаткових бар’єрів навіть у тих умовах, коли мережеві зв’язки формуються між
країнами, що належать єдиному ринку ЄС. Основними бар’єрами у розбудові транскордонних
кластерів названо відмінності в законодавстві, рівні освіти і досліджень, мовні
бар’єри, різний менталітет. Також бар’єрами можуть бути брак довіри чи мотивації до
налагодження співпраці, відсутність механізмів ініціювання співпраці, слабкість
контактів між учасниками кластеру.
Створення кластерної моделі розвитку туристично-рекреаційного комплексу надасть змогу розвиватися
великій кількості галузей, що на даний момент знаходяться у зародковому стані в
регіонах або взагалі відсутні [3].
Оскільки туристичні
кластери за рівнем організованості, потенційними можливостями, специфікою
внутрішньої взаємодії та рівнем державної підтримки істотно різняться, потрібна
їхня класифікація. Можна навести таку класифікацію:
- конкурентні – давно сформовані кластери, що мають значні конкурентні
переваги світового масштабу;
- зрілі – давно сформовані кластери з низьким рівнем працевлаштування або
його відсутністю;
- стратегічні – невеликі, але життєво важливі для розвитку конкурентних
регіонів кластери;
- виникаючі – нові кластери, що мають високі темпи розвитку;
- стабілізуючі – кластери, що підвищують рівень диверсифікації економіки
регіону;
- потенційні – кластери, що мають потрібні умови для формування і можуть бути
використані для економічного розвитку [4, с. 80].
Крім того,
кластерний підхід у сфері туризму активізує підприємництво через концентрацію
ділової активності, тому сприяє створенню робочих місць, доходів, поліпшенню
якості туристичних послуг, життя населення на території його запровадження.
Досягається це завдяки зростанню конкурентоспроможності, можливості інтеграції
інтелектуальних, природно-рекреаційних, трудових, фінансових матеріальних
ресурсів у забезпеченні якості виробництва та послуг, що надаються. Об'єднання
в кластерні мережі посилює роль дрібного середнього підприємництва, дозволяє
використати його інноваційний потенціал, розширює можливості виходу на світовий
ринок.
Таким чином, кластер
є однією з найбільш привабливих форм організації рекреаційної діяльності, особливо
в умовах становлення ринкових механізмів господарювання, оскільки об'єднує на
добровільних і взаємовигідних засадах суб'єктів економічної діяльності, що
дозволяє їм успішно конкурувати на ринках різних рівнів; кластерні технології
сприяють налагодженню взаєморозуміння між управлінськими структурами і
бізнесовими колами у процесі вирішення соціально-економічних проблем певного
регіону; рекреаційна галузь - приваблива сфера вкладання інвестицій, які
даватимуть повнішу віддачу за умови створення регіональних рекреаційних
кластерів; регіон має реальні шанси перетворитись в один з піонерних регіонів
запровадження кластерних технологій у сфері рекреації та туризму.
Література:
1.
Колесник
О. О.
Кластерна модель розвитку туризму в Україні // Економіка.
Управління. Інновації. – 2009. – №1.
2.
Семенов
В.,
Мозгальова В.,
Давиденко І. Регіональний рекреаційний кластер у контексті структурної
перебудови економіки регіону // Регіональна економіка. – №3. –
2006. – С.78-89.
3.
Дишловий І. М. Особливості функціонування регіонального
рекреаційно-туристичного кластеру та його регулювання. [Електронний
ресурс] – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua
4.
Черторижський В. М., Колодійчук А. В. Кластерна модель
організації туристичної діяльності – чинник виходу та закріплення туристичних
фірм на зовнішніх ринках // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.7.
– С. 75-81.