ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВ

К.е.н., доц. Демчук Н.І., Нікоза Ю..

Для визначення економічної сутності фінансового стану суб’єктів господарювання необхідно проаналізувати наявні в економічній літературі тлумачення сутності фінансового стану.

Дослідження оцінки фінансового стану підприємств передбачає визначення дефініцій “фінансова стійкість” та “фінансовий стан”.

В сучасній економічній літературі ці поняття набули декілька різноманітнихтлумачень, мають ряд суттєвих розбіжностей, які полягають у наступному: існує певна дискусія між поняттями “фінансовий стан”, “фінансова стійкість”, “фінансове положення”, “фінансова позиція підприємства”; нечітко окреслено коло завдань, які слід вирішувати в процесі фінансового аналізу економічної діяльності, аналізу та оцінки фінансового стану підприємств.

Для визначення економічної сутності фінансового стану суб’єктів господарювання необхідно проаналізувати наявні в економічній літературі тлумачення сутності фінансового стану.

Фінансовий стан є синтетичним показником операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб’єкта господарювання, а також економічною категорією, що відображає фінансові відносини суб'єктів ринку і їх здатність здійснювати самофінансування своєї діяльності.

Під фінансовим станом розуміється здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільним їх розміщенням і ефективним використанням, фінансовими взаємовідносинами з іншими суб'єктами господарювання.

Економісти - дослідники теоретичних основ оцінки фінансового стану

підприємств визначають фінансовий стан як комплексного поняття, що характеризується системою показників, які відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства, а саме його фінансову конкурентоспроможність (платоспроможність, кредитоспроможність), виконання зобов’язань перед державою та іншими господарюючими суб’єктами. Такої ж точки зору дотримуються автори робіт з дослідження фінансового стану В.Г.Артеменко, М.Н.Крейніна, Є.В.Негашев, Г.Б.Поляк, В.А.Русак, та ін. Подібною є позиція В.А.Борисової, яка під фінансовим станом підприємства розуміє «забезпеченість суб’єкта господарювання власними та залученими засобами, можливість та ефективність їх використання в своєму обороті за існуючих економічних умов.

Рівень фінансового стану підприємства характеризується рядом елементів, найважливішим з яких є рівень фінансової стійкості. Він дозволяє визначити рівень фінансового ризику, пов`язаного з формуванням структури джерел капіталу, а відповідно і міру стабільності фінансової бази розвитку підприємства в майбутньому періоді.

Загальна стійкість підприємства в умовах ринку потребує перш за все

стабільного одержання виручки, причому достатньої за своїми розмірами, щоб розрахуватися з державою, постачальниками, кредиторами, робітниками тощо.

Одночасно для розвитку підприємства необхідно, щоб після проведення всіх розрахунків та виконання всіх зобов’язань у нього залишився прибуток, який дозволятиме розвивати виробництво, модернізувати його матеріально-технічну базу, поліпшити соціальний клімат і т. ін. Іншими словами, загальна стійкість підприємства передбачає його здатність здійснювати управління внутрішніми факторами діяльності та пристосовуватись до зовнішніх, що дозволяє підтримувати оптимальні умови для ефективного господарювання.

Отже, головною умовою стійкості підприємства є його здатність розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позичкові кошти і вчасно їх погашати. Тобто, фінансова стійкість пов’язана із загальною мірою фінансового забезпечення підприємства, ступенем його залежності від кредиторів та інвесторів, з умовами, на яких залучені, а також з обслуговуванням зовнішніх джерел коштів.

Якщо стійкість позначається просто як "фінансова стійкість", то цим

підкреслюється фінансовий аспект розгляду проблеми, а по суті в цьому терміні закладено фінансово-економічний зміст. Фінансова стійкість визначається як критерій економічної спроможності підприємства. Аналізуючи економічну літературу ми бачимо, що більшість економістів ототожнюють поняття “фінансовий стан” та “фінансова стійкість”, але фінансова стійкість в цьому випадку розуміється як стійкий, або позитивний фінансовий стан. М.Я.Коробов пропонує аналізувати фактори, що призвели до зменшення валюти балансу.

Потрібно також проводити аналіз факторів, що призводять до його збільшення: якщо в результаті дослідження стає очевидним, що зростання підсумку балансу відбулося за рахунок, з одного боку, залучення додаткових кредитів та збільшення простроченої заборгованості, а з другого, за рахунок зростання неліквідних оборотних активів та застарілих основних засобів, то такі зміни навряд чи є ознакою фінансової стійкості.

Найважливішими якісними характеристиками фінансового стану підприємств є ліквідність та платоспроможність.

Ліквідність і платоспроможність порівняно недавно використовуються як характеристики фінансового стану господарюючих суб`єктів. За радянських часів такі категорії не використовувалися. Ця термінологія почала входити у вітчизняну економічну науку і практику через перекладні зарубіжні підручники з фінансового менеджменту. До того ж, сутності зазначених понять дійсно предметно близькі.

Таким чином, відразу сформувався певний профанаційний підхід, який започаткував ніби-то реальну однаковість цих понять. Але, насправді, це не так. Категорії „платоспроможність” та “ліквідність” є складовою частиною широкого кола економічних знань як на макро-, так і на мікрорівні.