Рябуха Ольга

ЕПК ЗНУ гр. к35ф-10

наук. керівник к.е.н. доцент Урусова З.П.

 

СУЧАСНИЙ СТАН ФІНАНСУВАННЯ ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

В УКРАЇНІ

         Постановка проблеми. Кожна людина має непорушне право на охорону здоров'я, що є невід’ємною складовою соціально-економічної політики держави. Взаємодія низки чинників, таких як напружена політична ситуація, тривала економічна криза та неефективна фінансова політика у сфері забезпечення охорони здоров’я зазнали вкрай негативного впливу на загальний стан здоров’я населення в Україні. Про це свідчать показники очікуваної тривалості життя в Україні ( Україна перебуває на 122 місці із 191 країни з очікуваною тривалістю життя 68,25 років), у той час коли у Японії цей показник становить 78,8, у Канаді – 78,69, [1]. Залишається суттєвим перевищення кількості померлих над кількістю живонароджених. За показниками січня 2012 року на 100 померлих припадало 70 народжених, було зареєстровано 254 випадки мертвонароджень, що на 20 більше за попередный рік.  Серед причин смерті населення України в січні 2012р. перші місця посідають хвороби системи кровообігу, новоутворення та зовнішні причини. Залишається значною частка немовлят, причина смерті яких медичними працівниками не була встановлена, – 4,5%. Чисельність наявного населення в Україні на 1 лютого 2012р. становила 45617,5 тис. осіб. Упродовж січня 2012р. чисельність населення зменшилася на 16,1 тис. осіб, що в розрахунку на 1000 наявного населення становило 4,2 особи [2].  Необхідно зауважити, що тенденція до збільшення показника природного скорочення населення в Україні зберігається і надалі, що потребує негайного та залежить від якості медичних послуг, яка, своєю чергою, залежить саме від їх фінансового забезпечення.

            Виклад основного матеріалу. Сьогодні основним джерелом фінансування соціальної сфери в Україні є бюджетні кошти, але, на жаль, вони не в змозі у повному обсязі забезпечити соціальні потреби суспільства, зокрема соціальну сферу охорони здоров'я. Тому проблемою, яка потребує нагального вирішення, є  пошук дієвих методів фінансування охорони здоров'я, які б забезпечили доступність цих послуг суспільству, та покращили загальний стан їх функціонування.

            Нестача бюджетних коштів спричиняє зменшення в рази обсягів безоплатного медичного обслуговування, проведення капітального ремонту приміщень медичних закладів (які на сьогодні знаходяться у вкрай жахливому стані), оновлення медичного обладнання, низьку заробітну плату медичного персоналу та ін.

            Системи фінансування охорони здоров'я, як і раніше, ґрунтуються на вхідних даних (наприклад, кількість ліжок) та на бюджетах минулих років, а не на поточних потребах. Говорити про якусь економічну ефективність такої системи немає підстав. Фінансування ж охорони здоров’я за «залишковим» принципом часто призводить до неефективно розподілу наданих коштів розпорядниками, а відповідно загрожує зменшенню фінансування таких важливих статей, як  життєво необхідні медикаменти та харчування [3].

            Неадаптованість до ринкових реалій фінансово-економічних механізмів функціонування системи охорони здоров’я  спричинили такі наслідки:

1.                      Нестача ресурсного забезпечення сфери охорони здоров’я, зокрема низька частка витрат на охорону здоров’я відносно ВВП України (3%). Бюджетне фінансування практично спрямовується на утримання інфраструктури і не залежить від обсягу та якості наданих послуг.

2.                      Загальний обсяг фінансування охорони здоров’я з державного та місцевих бюджетів  щорічно збільшується, що пов’язане переважно з необхідністю підвищення заробітної плати медичним працівникам та індексом інфляції. Рівень же заробітних плат у медичній сфері залишається одним з найнижчих.

3.            Висока частка неформальних платежів (хабарів) за надання офіційно безкоштовної допомоги в державних закладах охорони здоров’я (які, за окремими даними, складають 3–3,5 % сукупних державних видатків на охорону здоров’я) [4].

Отже, на сучасному етапі основними завданнями реформування сфери охорони здоров’я в Україні визначено:

·                                                  підвищення якості медичних послуг;

·                                                  підвищення доступності медичних послуг;

·                                                  поліпшення ефективності державного фінансування;

·                                                  створення стимулів для здорового способу життя населення й  безпечних сприятливих умов праці;

·                                                  підготовка умов для переходу до страхової моделі (соціального медичного страхування) [5].

Фінансування сфери охорони здоров’я України відбувається  у таких формах: бюджетне фінансування,  добровільне медичне страхування, самофінансування, благодійництво та спонсорство. Сутність добровільного медичного страхування полягає у тому, що воно доповнює гарантії, надані у межах соціального забезпечення та до максимально можливих у сучасних умовах стандартів  (оплата дорогих видів лікування й діагностики, застосування найсучаснішних медичних технологій) [6].

 Так, за даними національних рахунків охорони здоров'я в 2011 році 52,7% складали надходження з державних джерел (в тому числі 15,8 % - центральний бюджет, 41,1 % - місцеві бюджети, 0,3 % - кошти фондів соціального страхування); 42,8 % - особисті кошти громадян ( в тому числі - 39,3 % - прямі виплати населення,  3,2 % - добровільне медичне страхування, кошти лікарняних кас та інші особисті виплати) та 0,3 % зовнішні джерела. Однак, основними залишаються загальнонаціональні податки і збори (рис. 1.1) [7].

Рис.1.1 «Джерела фінансування охорони здоров’я в Україні за 2011 рік»

 

         У 2011 році держава витратила на охорону здоров’я 1042 грн. на кожного українця (а ці гроші в тому числі беруться із податків, які платять українці), і з власного гаманця кожен витратив на медичне обслуговування ще понад 750 грн. Це говорить про питому вагу особистих коштів громадян на покриття витрат на різного роду медикаменти і медичні послуги, і підтверджує низький рівень соціального захисту населення і реальної роботи «безкоштовної медицини». Місцеві бюджети спрямовують у соціальну сферу значно більшу частку видатків, ніж державний бюджет. Це пояснюється структурою витрат місцевих бюджетів згідно Бюджетного кодексу України (табл. 1.1) [9].

Табл. 1.1

Темпи зростання видатків зведеного, державного і місцевих бюджетів на фінансування охорони здоров’я за січень-червень 2010-2012 р. порівняно з попереднім періодом

(%)

2012 рік

2011 рік

2012 рік

Зведений бюджет

Державний бюджет

Місцевий бюджет

Зведений бюджет

Державний бюджет

Місцевий бюджет

Зведений бюджет

Державний бюджет

Місцевий бюджет

114,9

99,3

118,2

112,5

115,3

112,1

119,9

120,5

119,8

Таке зростання видатків пов’язане переважно з необхідністю підвищення заробітної плати медичним працівникам та індексом інфляції, тому таке явище позитивним зрушенням не назвеш.

          При цьому наявне фінансування використовується вкрай неефективно через паралельну роботу різних урядових і відомчих лікарень, які отримують 7% від державних витрат на охорону здоров’я, хоч становлять 0,5% від кількості усіх медичних закладів, та через неможливість лікарень гнучко управляти доступними грошима. Основну частину фінансування (близько 75%) лікарні отримують на зарплати медичних працівників, близько 9% припадає на оплату комунальних послуг, а залишки надаються на медикаменти, перев’язувальні матеріали (7,8%) та харчування (2,7%). Мізерні кошти залишаються на оновлення обладнання і інші цілі, які часто фінансуються з так званих «благодійних» внесків пацієнтів чи на кошти спонсорів.

          Хоча більшість коштів використовується на оплату праці, вона є копійчаною в Україні. Середня заробітна плата медичного працівника у 2011 році склала 1778грн, що на 43% менше, ніж середня заробітна плата в промисловості і на 67% менше, ніж в фінансовому секторі. Заробітна плата  ж медиків у Болгарії становить 572 €, у Литві  – 700–800 €, в Португалії – 898 €, у Словенії – 1571 €, у Фінляндії – 2536€ [10].

         Для України цікавим є досвід країн, які пройшли або проходять шлях розвитку,  аналогічний нашому (Угорщина, Польща, Чехія та ін.). Він свідчить про те, що держава, яка не в змозі належною мірою фінансувати соціальну сферу, повинна рішуче реформувати соціальну політику за трьома головними напрямами:

·                        роздержавлення соціальної сфери і максимальне звільнення держави від функцій безпосереднього надання громадянам соціальних послуг з перекладенням цих обов'язків на некомерційні структури;

·                         формування ринку соціальних послуг з реальною конкуренцією їх надавачів, внаслідок чого підвищується якість послуг; 

·                        впровадження комплексної системи соціального замовлення - принцип переважного використання бюджетних та позабюджетних коштів, призначених для соціальних потреб, не на фінансування відомств і бюджетних установ, а цільових соціальних програм і соціальних проектів [8].

   Висновки. Система охорони здоров’я України знаходиться на низькому рівні. Необхідним є проведення трансформації сфери охорони здоров’я у більш продуктивнішу.  Для цього потрібно створити дієву систему фінансування охорони здоров’я. Найприйнятнішою для нашої країни може стати бюджетно-страхова модель, джерелами фінансування якої є бюджет та фонд соціального медичного страхування. Але протягом її формування першоджерел може не вистачати для нормального функціонування галузі, тому необхідним є залучення додаткових джерел (благодійні внески, надання певних платних послуг, кошти фондів добровільного медичного страхування). Першочерговими завданнями залишаються:

·                        терміново оновити основні засоби, «йти в ногу з сучасним світом», провести модернізацію та реалізувати ті, що реально застаріли та не використовуються;

·                        пошук максимально ефективних шляхів  формування і використання капіталу закладів охорони здоров’я України;

·                        впровадити систему контролю,  яка забезпечить цільове надходження коштів на охорону здоров'я та зменшить рівень хабарництва;

·                        забезпечити поступове зростання заробітної плати працівникам медичних закладів для досягнення рівня заробітної плати у зарубіжних країнах, мотивуючи їх до вдосконалення наданих ними послуг.

·                        затвердити на законодавчому рівні соціальних стандартів, що реалізовуються на території всієї країни.

             Використана література:

1.     Список  країн за очікуваною тривалістю життя. Режим доступу – http://uk.wikipedia.org/wiki/

2.     Демографічна ситуація в Україні у січні 2012 року. Режим доступу – http://database.ukrcensus.gov.ua

3.     Найштетік В. Економічні проблеми і концепція розвитку охорони здоров’я в Україні: наукова праця / Володимир Найштетік; Українська академія наук.  Відділ економіки і управління. –  Донецьк:  Видавець Заславський О.Ю., 2009. – 158  с.

4.     Лехан, В. М. Стратегія розвитку системи охорони здоров’я: український вимір / В. М. Лехан, Г. О. Слабкий, М. В. Шевченко. – К, 2009. – С. 3.

5.     Реформа медичного обслуговування: Програма економічних реформ на 2010–2014 роки. – Режим доступу: http://www.moz.gov.ua/ua/portal/ms_reform/

6.     Буздуган Я. Поняття, принципи, форми фінансового забезпечення охорони здоров’я в Україні /  Я. Буздуган // Віче. – К., 2008. – № 5. – С. 26–28.

7.     Котова С. С. Структура державного сектору економіки України / С. С. Котова // Актуальні проблеми побудови сучасної обліково-аналітичної системи підприємства : збірник тез доповідей на засіданні круглого столу. – Полтава : РВВ ПУСКУ, 2008. – С. 52 – 54.

8.     Швайко М.Л. Зарубіжний досвід бюджетного фінансування соціальної сфери та можливості його використання /  М.Л.  Швайко. Режим доступу –  http://www.dspace.uabs.edu.ua/bitstream/123456789/4484/1/Shvajko_PP_Article_2003_T7.pdf

9.     Бюджетний моніторинг: аналіз виконання бюджету за січень-червень 2012 року. Режим доступу – http://www.ibser.org.ua/UserFiles/File/Monitor%20Quarter%202012/!KV_I%D0%86_2012_Monitoring_ukr.pdf

10. Потреба у реформуванні системи охорони здоров’я в Україні. Режим доступу - http://www.guoz.dp.ua/reformuvannya/korysna-informazya/print:page,1,2378-potreba-u-reformuvann-sistemi-ohoroni-zdorovya-v-ukrayin-sogodn-znovu-govoryat-fakti-za.htm