Экономические науки/ Финансовые отношения

К.е.н., доцент Л.О. Міронова, Ю.В. Бойко студентка 5 курсу

Дніпропетровська державна фінансова академія

Місцеві бюджети в контексті здійснення суспільно-економічних реформ

У науковій літературі проблема формування та використання місцевих бюджетів обговорюється останнім часом доволі активно. Автори зосереджують увагу на питаннях підвищення ефективності формування доходів місцевих бюджетів України, розподілу бюджетних ресурсів між рівнями влади, підвищення ефективності використання бюджетних коштів органами місцевого самоврядування.

Значення бюджету багатогранне, його розглядають із політичного, економічного, суспільного та матеріального боку. Суспільне значення економічної категорії «бюджет» полягає в тому, що за його допомогою досягається вирішення багатьох питань соціального характеру. Політичне значення бюджету полягає в тому, що законодавчий орган затверджує обсяги доходів і видатків бюджету на плановий рік, а тим самим народні представники реалізують волю народу. Бюджет є фінансовим документом, що обмежує і розподіляє фінансові ресурси, які уряд використовуватиме для надання допомоги і послуг з метою поліпшити добробут народу [1]. Бюджет в економічному розумінні являє собою сукупність грошових відносин між державою і юридичними та фізичними особами з приводу формування і використання централізованого фонду коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. За матеріальним змістом бюджет становить централізований фонд коштів держави. Обсяг бюджету - це річна сума коштів, що проходять через цей фонд.

Розглянувши різні наукові погляди, щодо визначення економічної категорії «бюджет», ми можемо зробити висновок, що місцеві бюджети це сукупність економічних відносин, які сприяють територіальному перерозподілу ВВП країни та забезпечують створення фінансової бази органів місцевого самоврядування.

Аналіз досвіду країн Європи з унітарним устроєм, подібною до України ієрархією органів управління у формуванні місцевих бюджетів і міжбюджетних відносин свідчить, що ці країни мають подібні співвідношення переданих загальнодержавних доходів та власних місцевих надходжень, обсяги трансфертів. Найбільш поширеними є загальні нецільові трансферти – дотації, що доводять свою ефективність, даючи можливість місцевим органам не тільки самостійно визначати пріоритетні напрями витрачання коштів, а й сприяти їх раціональному використанню [2]. В Україні ж дотації також займають значну частку у структурі трансфертів.

Моделі прийняття рішень стосовно міжбюджетних трансфертів у вказаних країнах будуються на прямих відносинах між державним бюджетом та місцевими бюджетами і формальному підході до визначення обсягу трансфертів. Удосконалення формування місцевих бюджетів в контексті здійснення суспільно-економічних реформ, можна досягти шляхом: перегляду груп надходжень, що закріплюються за місцевими бюджетами, перегляду складу видатків місцевих бюджетів, у тому числі тих, що враховуються і не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів; узгодження бюджетних повноважень із наявними фінансовими ресурсами, удосконалення системи фінансового вирівнювання через узгодження соціальних та бюджетних нормативів, недопущення необґрунтованого вилучення доходів, одержаних на певній території, стимулювання місцевих органів влади нарощувати власну дохідну базу.

Література

1. Макогон В.Д. Основи регулювання міжбюджетних відносин/В.Д. Макогон // Економіка. Фінанси. Право. – 2010. - №12. – С.21-24.

2. Шаповалова І.М. Поняття, інструменти та мета регулювання міжбюджетних відносин / Шаповалова І.М.// Казна України. – 2011. - №6. – С.19-21.