Скульська Х. В.

Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна

Проблеми та перспективи розвитку інвестиційного ринку України

Інвестиційний ринок у сучасній ринковій економіці є одним із найважливіших сегментів ринку. Він поєднує велику кількість виробничих, комерційних, фінансових, інституційних та інформаційних структур, що взаємодіють в інвестиційній сфері.

Питання розвитку інвестиційного ринку досліджувалось багатьма вітчизняними та іноземними вченими, зокрема О. Гаврилюком, М. Герасимчуком, Б. Губським, О. Задорожною, С. Пирожковою, А. Сухоруковою та низкою інших.

На думку фахівців, сьогодні залишаються невирішеними питання щодо оцінки впливу, на розвиток інвестиційного ринку різноманітних чинників у поєднанні з важелями державного регулювання. Недостатньо розроблені й окремі теоретичні проблеми функціонування інвестиційного ринку та визначення його складових. Існують різноманітні комплекси заходів впливу, що стимулюють або обмежують інвестиційні попит та пропозицію[1].

Розвиток інвестиційного ринку потребує систематичного вивчення стану кон’юнктури для формування ефективної інвестиційної стратегії та прийняття економічно обґрунтованих рішень. Процес вивчення та оцінки інвестиційного ринку потрібно проводити у такій послідовні: інвестиційний ринок регіонів окремих підприємств, галузей (підгалузей) та держави, що дадуть змогу отримати об’єктивну інформацію.

Інвестиційний ринок характеризують як систему, що поєднує певні складові (елементи системи): суб’єктів (інвесторів, функціональних учасників, замовників, проектні й науково-дослідні організації тощо) та об’єктів (матеріальні й нематеріальні); відповідну інфраструктуру ринку (спеціалізовані банки, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, пенсійні фонди, страхові компанії, суд, арбітраж тощо),а також ринкового механізму[1].

Проведений аналіз інвестиційного середовища, інвестиційного клімату та стан правової бази здійснення інвестиційної діяльності дає підстави виділити негативні характеристики в інвестиційній сфері України: неефективна інвестиційна політика держави, про що свідчить тривалий процес “проїдання” основного капіталу та небажання багатьох суб’єктів господарювання працювати в легальному секторі; недосконалість законодавчо-нормативної бази щодо інвестиційної сфери; несприятливий інвестиційний клімат; правова нестабільність, низька ефективність господарювання, корупція, неадекватний податковий тиск на товаровиробника; невисока культура супроводження інвестиційного процесу; відсутність розвиненої інфраструктури інвестиційного ринку; відсутність програми налагодження ефективного співробітництва зі стратегічним іноземним інвестором [1].

Особливим питанням інвестиційної діяльності є її фінансування. Економічно здорова інвестиційна система базується на акумуляції заощаджень населення і тимчасово вільних коштів підприємств через банки,а також їх розміщення з використанням кредитного та фондового ринків.

Необхідно здійснити переорієнтацію вітчизняних комерційних банків з операцій переважно на фінансовому та валютному ринках на кредитування реального сектору, з максимальним використанням національних внутрішніх джерел. Проте фінансова нестабільність суб’єктів реального сектору та пов’язані з цим високі ризики кредитних вкладень не стимулюють зацікавленості банків у довгострокових інвестиціях.

За рубежем комерційні банки є активними учасниками інвестиційного процесу за такими напрямами: обслуговування руху коштів (інвестор – клієнт щодо інвестування); мобілізація заощаджень населення для інвестування через ринок цінних паперів; вкладення в інвестиційні проекти власних і залучених коштів.

Повноцінний розвиток інвестиційного ринку України, на нашу думку, неможливий без активізації інтеграції національної економіки до міжнародного інвестиційного ринку. Міжнародна інвестиційна взаємодія здійснюється у двох напрямах: вивезення капіталів за кордон і залучення іноземного капіталу в країну. Україна може розраховувати на серйозні за обсягом іноземні інвестиції лише у разі створення для інвестування відносно сприятливіших умов, ніж у країнах-конкурентах. Це повинні враховувати органи державної влади у процесі вироблення стратегії залучення й ефективного використання капіталу нерезидента в розвитку національної економіки.

Для кращого розвитку економіки України також потрібно залучати іноземні інвестицій, які обумовлені необхідністю імпорту капітального обладнання для модернізації і реструктуризації економіки, що сприятиме майбутньому економічному зростанню та розвитку [3, 10]. Тобто, Україна розглядає іноземні інвестиції як засоби для забезпечення необхідних розмірів фінансових ресурсів із метою здійснення великих інвестиційних проектів, і тим самим прискорює зміцнення економіки України.

найбільш привабливими для інвесторів є такі галузі економіки, як: металургія, машинобудування, хімічна промисловість, харчова промисловість. Також дедалі більшу увагу інвесторів привертають галузі автомобільної промисловості, високих технологій, вітроенергетики, сонячної енергетики, виробництва біопалива і телекомунікацій. Світовий банк оцінює потреби України в інвестиціях більш ніж 100 млрд. дол. США [4, 14].

Необхідно зауважити, що обсяг іноземних інвестицій в українську економіку зумовлений з одного боку факторами, що збільшують потік інвестицій, з іншого – що стримують цей потік. До перших можна віднести такі: дешева та висококваліфікована робоча сила; вигідне географічне розташування країни; місткий ринок високоякісної й відносно недорогої сировини; просторий і конкурентно необмежений для імпортерів ринок товарів; значні промисловий та аграрний потенціали; відсутність усталеної ринкової конкуренції серед товаровиробників [5].

До факторів, які стримують приплив інвестицій, відносять: політичну невизначеність; сильні бюрократичні традиції, що залишилися Україні в спадок і гальмують реалізацію інвестиційних проектів; корумпованість органів влади, в тому числі і відповідальних за прийняття рішень у галузі іноземного інвестування; фактичну відсутність спільної із західними країнами системи подання і обґрунтування ділових пропозицій, бізнес-планів, інвестиційних програм, їх практична невідповідність загальноприйнятим світовим стандартам; надзвичайно високий рівень економічної злочинності та загальної криміналізації суспільства; економічні фактори; неплатоспроможність великої кількості українських підприємств; невисока купівельна спроможність населення України.

Тому основними напрямами поліпшення інвестиційного клімату країни повинно бути:

- сприяння розвитку інвестиційної інфраструктури;

- формування сприятливого інвестиційного іміджу через організацію та участь в міжнародних виставках, ярмарках, інвестиційних проектах;

- покращання інформаційного забезпечення іноземних інвесторів про потенційні можливості інвестування;

- підтримка малого підприємництва, створювати конкурентне ринкове середовище, швидко реагувати на споживчі потреби і кон’юнктуру ринку;

- сприяння розвитку фондового ринку з метою активізації участі іноземних інвесторів у процесах приватизації [2, 68-70].

З метою поліпшення економічної ситуації та створення сприятливого інвестиційного клімату, на наш погляд, було б доцільно вдосконалити структуру спеціалізованих державних інститутів України, які займаються питаннями розвитку інвестиційного ринку та централізувати базу даних щодо всіх підприємств, яка б надавала конкретну інформацію про можливості інвестування в Україні разом з пропозиціями конкретних проектів і пошуком потенційних партнерів.

Список використаних джерел

1. Гриньова В.М., Лепейко Т.І., Коюда В.О., Коюда О.П. Інвестування: Навч. посіб. / Гриньова В.М.// - Х. : Інжек, 2004. – 368с.

2. Малютін, О.К. Концепція поліпшення інвестиційного клімату в Україні / О.К.Малютін // Фінанси України. – 2008. - №11. – с.64-74.

3. Москвін, С. Інвестиційний ринок України: передумови та проблеми формування у контексті світової фінансової кризи / С.Москвін // Фінансовий ринок України. – 2009. -№3 – с.8-12.

4. Румянцева, С. Місце України на інвестиційному ринку/ С.Румянцева // Цінні папери України. – 2009. - №16. – с.14-15.

5. Гатеж С.А, Шмагіна Ю.В. Проблеми формування та перспективи розвитку інвестиційного ринку в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.rusnauka.com/2_ANR_2010/Economics/4_57537.doc.htm