Бурлакова
Ю.М.
ст.викладач ДВНЗ
«Криворізький національний університет»
КОРПОРАТИВНА СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ЯК ІНСТРУМЕНТ УПРАВЛІННЯ
ЛЮДСЬКИМ РОЗВИТКОМ
Говорячи про
корпоративну соціальну відповідальність (КСВ) як інструмент управління людським
розвитком, слід звернути особливу увагу на ефективність триєдиного діалогу: держава
- корпорація - суспільство. Індекс людського розвитку в даному випадку виступає
демонстрантом ліквідації бідності, показником реальних економічних та
демократичних умов соціуму, індикатором соціальної та політичної стабільності.
Виведення данного індексу на високий рівень – задача соціальноо партнерства
держави та безнес-сектору.
Сучасний вітчизняний бізнес, виходячи на новий етап
соціально-економічної трансформації, особливо потребує розширення поняття
соціальних індикаторів добробуту суспільства в межах надзвичайно складних
утворень - гірничо-металургійних кластерів. Діяльність підприємств, що
здійснюють підвищений техногенний вплив на територію присутності, не може
існувати поза суспільством в принципі.
Тому теорія якості життя повинна бути введеною до практики управління
стійким розвитком міста з його гірничо-металургійним кластером як на
регіональному так і на корпоративному рівнях.
Інструментом уніфікації зусиль держави і промислового
сектору в даному випадку пропонується вважати концепцію Регіонального людського
розвитку [1].
Корпоративна
соціальна відповідальність підприємства гірничо-металургійної галузі може
проявлятися в двох аспектах: екстравертивному (спрямованому на зовнішнє
середовище) та інтровертивному (спрямованому на внутрішнє середовище).
Екстравертивна екологічна складова КСВ. Підприємства
гірничо-металургійного кластеру (ГМК) здійснюють колосальний техногенний вплив
на оточуюче біологічне середовище: накопичення промислових токсичних відходів у
сховищах; здійснення значних викидів забруднюючих речовин до атмосферного
повітря; проведення масових вибухів у кар’єрах, що спричиняють утворення пилу
та газу; наповнення забруднюючими речовинами поверхневих та стічних вод – все
це формує несприятливу екологічну ситуацію і має негативні наслідки не лише для
місцевої флори та фауни, але й для такої соціально-біологічної одиниці як
людина, проявляючись в зниженні показників демографічного розвитку регіону
присутності. Основними індикаторами техногенного впливу підприємств ГМК, в
даному випадку, являтимуться: коефіцієнт смертності немовлят; коефіцієнт перинатальної смертності; середня очікувана
тривалість життя населення при народженні, при досягненні 15, 45 та 65 років;
сальдо міграції; коефіцієнт інтенсивності міграції. Отже, інвестууючи в
природоохоронні заходи, підприємства ГМК тим самим зменшують техногенний тиск на оточуюче біологічне
середовище і опосередковано впливають на розвиток людського потенціалу регіону
та міста.
Екстравертивна філантропічна
складова. Здійснюючи
соціальні інвестиції в регіон та місто, промислові підприємства
гірничо-металургійного кластеру здатні розвивати соціальну інфраструктуру,
відроджувати науку та освіту, культуру та спорт, охорону здоров’я. Основними
індикаторами протекційного захисту в даному випадку виступатимуть наступні показники.
Рівень освіти населення регіону: охоплення
дітей дошкільними закладами, початковою, базовою середньою та повною середньою
освітою; чисельність студентів ВНЗ І-ІІ рівня акредитації, на тис. осіб віком
15-23 роки; чисельність студентів ВНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації, на тис. осіб
віком 17-23 роки; середня тривалість навчання; частка осіб із вищою освітою в
населенні старше 25 років.
Стан
та охорона здоров’я населення регіону: рівень травматизму, пов’язаного з виробництвом; середня
тривалість перебування хворого у стаціонарі; питома вага дітей до 2 років,
охоплених щепленням проти дифтериту, коклюшу, поліомієліту, кору; питома вага
новонароджених, охоплених щепленням проти туберкульозу; індекс умовного
здоров’я населення регіону; забезпеченість населення лікарями, чисельність
лікарів усіх спеціальностей у розрахунку на 10 тис. осіб; забезпеченість
населення послугами швидкої медичної допомоги, кількість станцій швидкої
медичної допомоги в розрахунку на 100 тис. осіб.
Умови проживання населення регіону: щільність населення, осіб на 1 км2;
рівень урбанізації; забезпеченість
житлом, м2; питома вага житла з водогоном у містах і сільській місцевості; питома
вага житла з каналізацією у містах і сільській місцевості; питома вага житла з
центральним опаленням у містах і сільській місцевості; питома вага житла з
газом у містах і сільській місцевості; щільність автомобільних доріг; кількість
місць у санаторіях, в розрахунку на 10 тис. осіб; кількість лікарняних ліжок, в
розрахунку на 10 тис. осіб; планова ємність амбулаторно-поліклінічних закладів,
кількість відвідувань на 10 тис. осіб; кількість телефонів, в розрахунку на 100
сімей; кількість
таксофонів, в розрахунку на 10 тис. осіб; обсяг місцевого телемовлення, годин
на добу.
Інтровертивна складова передбачає спрямування потоків соціальних
інвестицій на персонал підприємства (мікросоціум, обмежений рамками
підприємства, але все ж таки виступаючий частиною макросоціуму регіону),
формуючі нові робочі місця, стимулюючи розвиток, навчання та перекваліфікацію
співробітників; гарантуючи безпеку праці та охорону здоров’я; забезпечуючи
гідну оплату праці, відпочинок та соціальний комфорт. Основні індикатори
інтровертивної складової КСВ перераховані нижче.
Розвиток регіонального ринку праці: рівень економічної активності; рівень безробіття; рівень зайнятості;
середня тривалість пошуку роботи; питома вага працюючих в умовах неповного
робочого дня (тижня) у загальній чисельності зайнятих; питома вага працівників,
які перебували в адміністративних відпустках, в загальній чисельності зайнятих;
частка працюючих в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, в
загальній чисельності зайнятих;
коефіцієнт співвідношення рівнів зареєстрованого безробіття та визначеного за
методологією Міжнародною Організацією Праці; плинність робочої сили.
Матеріальний добробут населення регіону: розмір середньої заробітної плати; розмір середньої пенсії; середні
сукупні витрати в розрахунку на умовно дорослого; співвідношення сукупних
витрат та доходів; різниця між грошовими витратами та доходами; рівень бідності;
глибина бідності; коефіцієнт Джині; купівельна
спроможність середньодушового доходу, кількість мінімальних споживчих кошиків,
які можна придбати на цю суму за регіональними цінами; забезпеченість приватними автомобілями, кількість
автомобілів у розрахунку на 100 сімей.
Ефективність соціального партнерства держави та підприємств
гірничо-металургійного сектору матиме прояви у змінах такої складової
регіонального людського розвитку як соціальне
середовище: коефіцієнт злочинності;
питома вага тяжких злочинів у загальній кількості; кількість померлих від
навмисного самоушкодження, у розрахунку на 100 тис. населення; кількість хворих
з вперше встановленим діагнозом активного туберкульозу, у розрахунку на 100
тис. населення; кількість хворих на розлади психіки та поведінки внаслідок
уживання алкоголю (алкоголізм і алкогольні психози), що взяті на облік з метою
лікування і реабілітації, у розрахунку на 100 тис. населення; кількість хворих
на розлади психіки та поведінки внаслідок уживання наркотичних та інших (крім
алкоголю) психоактивних речовин (наркоманії і токсикоманії), що взяті на облік
з метою лікування і реабілітації, у розрахунку на 100 тис. населення; питома
вага безробітних у міській місцевості, які не мають роботи більше 1 року; співвідношення
розлучень та шлюбів; питома вага народжених поза шлюбом; кількість ДТП, у
розрахунку на 100 км доріг; заборгованість по виплаті заробітної плати, грн. у
розрахунку на 1 працівника.
Література:
1. Регіональний людський розвиток: Статистичний бюлетень // Державний комітет статистики України; За ред. І. Калачової. – К., 2011. – 43 с.