Курочкіна К.І.,

к.е.н. Гевлич Л.Л.

Донецький національний університет, Україна

Напрями удосконалення вітчизняних регуляторів бухгалтерського обліку основних засобів

Основні засоби відіграють важливу роль у процесі виробництва у багатьох галузях народного господарства, у своїй сукупності утворюючи виробничо-технічну базу і визначаючи виробничу потужність підприємства. Управління основними засобами є однією з найважливіших задач, від точності і своєчасності вирішення якої залежить ефективність підприємства в цілому. Тому організація первинного, аналітичного, синтетичного обліку і контролю наявності і використання основних засобів є важливою ділянкою облікової та управлінської діяльності, яка значно впливає на кінцеву ефективність діяльності суб’єкта господарювання.

Питанням бухгалтерського обліку основних засобів присвячені праці багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених, зокрема, С.М. Бичкової, Ф.Ф. Бутинця, Т.В. Герасимової, Л.А. Горецької, В.Б. Івашкевича, Я.В. Соколова та інших. Але проблемам регулювання обліку основних засобів на сучасному етапі реформування національної облікової системи приділено недостатньо уваги, що робить тему дослідження актуальною в науковому та практичному аспектах.

Метою роботи є порівняльний аналіз регулювання обліку основних засобів національними та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку з точки зору пошуку напрямів їх удосконалення.

Основними нормативними регуляторами обліку основних засобів в національній та міжнародній облікових системах є однойменні положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 та міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби» [1,2]. Порівняння цих документів дозволило виявити наступні відмінності.

Обидва стандарти надають схожі визначення терміну основних засобів, але МСБО 16, на відміну від П(С)БО 7, не визначає одиницю оцінки для визнання, що викликає необхідність застосування судження при ідентифікації критеріїв визнання в умовах конкретного суб'єкта господарювання. Це, безумовно, підвищує роль облікових працівників в організації ефективного використання основних засобів при визначенні облікової політики.

У стандартах, що розглядаються, практично аналогічно регламентується формування вартості основних засобів та визнання подальших витрат. Але суттєвою особливістю оцінки відповідно до МСБО 16 (на відміну від П(С)БО 7) є той факт, що балансова вартість основних засобів може бути зменшена відповідними державними грантами (порядок такого зменшення розкривається МСБО 20 «Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу»).

Процес переоцінки основних засобів за МСБО та П(С)БО суттєво не відрізняється, проте українські стандарти більш чітко зазначають межу (більше 10%), яка призводить до необхідності проведення переоцінки в той час, як за міжнародними стандартами ця межа зазначається як така, що «суттєво відрізняється» від балансової вартості активу. Подібна регламентація в рамках вітчизняної облікової системи звужує можливості менеджерів конкретних суб’єктів господарювання у прийнятті відповідних управлінських рішень.

МСБО 16, окрім основної рекомендованої оцінки основних засобів за первісною вартістю, дозволяють альтернативний підхід: основні засоби можуть відображатись в звітності за переоціненою вартістю, а згідно з П(С)БО 7, на жаль, такої можливості не передбачено.

Що стосується амортизації основних засобів, згідно з П(С)БО 7 до методів, прийнятих у міжнародному обліку (за МСБО 16 це прямолінійний метод, метод зменшення залишку, метод суми одиниць продукції), додається також метод прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний метод.

Відповідно до МСБО 16 ремонт або будь-яке технічне обслуговування активу не відміняє необхідності амортизації такого основного засобу у той час, як національні стандарти не припиняють амортизації подібних активів на період реконструкції, ремонту чи модернізації.

За результатами дослідження можна зробити наступні висновки:

1. В цілому організація обліку основних засобів за національними та міжнародними стандартами будується на загальних засадах і концептуально не відрізняється.

2. Відмінності в організації обліку основних засобів за національними та міжнародними стандартами пов’язані із більш значною роллю, що відіграють облікові працівники в організації ефективного використання основних засобів при визначенні облікової політики у розвинених країнах світу.

3. В якості напряму удосконалення регламентації обліку основних засобів в Україні пропонується надання більших прав у визначенні об’єктів обліку та розширення альтернатив вирішення облікових проблем, що дозволить краще враховувати особливості конкретного суб’єкта господарювання при досягненні його тактичних та стратегічних цілей.

Розробка конкретних заходів щодо реалізації запропонованого удосконалення обліку основних засобів в рамках національних П(С)БО буде напрямом подальших досліджень.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»: наказ Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0288-00.

2. Міжнародний стандарт фінансової звітності № 16 «Основні засоби» [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://rada.com.ua/rus/ifrs/u16/.