Історія/1. Вітчизняна історія

к.і.н. Шпак Д.О.

Чорноморський державний університет ім. Петра Могили

(м. Миколаїв, Україна)

Діяльність Андрушківа Йосипа Семеновича, як одного з своєрідних борців за українську національну ідею на Миколаївщині.

Прояви боротьби за національну ідею на Півдні України пов’язані з вихідцями з переселенських родин. Й. Андрушків у травні 1953 р. у порядку переселення переїхав у колгосп «Червоний прапор» Балабанівської сільради Жовтневого району Миколаївської області з Тернопільщини. З 1953 до 1957 рр. він працював причіплювачем у колгоспі «Червоний прапор», а з 10 квітня до 20 серпня 1957 р. у артілі ім. 13 річниці Жовтня [1].

Андрушків Йосип Семенович, 1963 року народження, українець, закінчив п’ять класів, уродженець с. Конюхи Козівського району Тернопільскої області. Безпартійний. Батько – Семен Юрійович, мати – Катерина Іванівна. Мав братів – Степана (проживав у м. Дніпропетровську) та Михайла, сестру Ганну.

Перший раз Й. Андрушків склав антирадянські листівки, працюючи у артілі ім. 13 річниці Жовтня у липні 1957 р. і кинув їх у конторку начальника цинкувального цеху. У кінці липня і на початку серпня 1957 р. склав ще три листівки, які кинув у меблевій майстерні. 20-23 серпня 1957 р. розкидав ще 13 листівок. Усі листівки починались словами «Тризуб золотенький» та завершувались підписом – С. Бандера. У листівках закликав до створення самостійної України та боротьби проти комуністів [2]. Ніякої політичної мети не переслідував. Протестував проти низької заробітної плати в артілі (100 крб. за останні два місяці). Незважаючи на те, що працівники неодноразово зверталися до адміністрації артілі, проте їм у грубій формі відповідали: «Не хочете працювати, йдіть додому. Ми на ваше місце знайдемо інших». Такі відповіді супроводжувались лайками. Винуватцями ситуації вважав керівництво артілі [3].

Й. Андрушків говорив: «На листівках зображував «Тризуб», оскільки він був гербом бандерівців. Я знаю про це, оскільки в 1947-1948 рр., проживаючи у с. Конюхи Козівського району на Тернопільщині, я бачив тризубці на картузах у підлітків. Крім того, в період окупації Західної України було багато різних книжок, брошур, на яких «Тризуб» зображався символом самостійної України. З тих пір я запам’ятав його та малював його на своїх листівках». «Намалював я його через те, що він був гербом самостійної України, а всі мої листівки містили заклики до боротьби за самостійну Україну» [4]. Підписувався ім’ям С. Бандери через те, що він у 1941 р. воював на боці А. Гітлера маючи свою армію та був керівником організації українських націоналістів, воював за незалежну Україну. Пізніше, коли німецьке командування розпочало переслідування членів ОУН-б, С. Бандера продовжував вести боротьбу проти СРСР самостійно. Знаю, що вона продовжувалася і в 1947-1948 рр. на Західній Україні». Знайдені листівки секретар первинної парторганізації промартілі «13 років Жовтня» передав до Жовтневого райкому КП(б)У, а звідти їх надіслали до Миколаївського УКДБ. Для визначення автора антирадянських листівок 10 серпня 1957 р. їх направили до Одеської науково-дослідної криміналістичної лабораторії для проведення графологічної експертизи [5].

27 вересня 1957 р. Й. Андрушків був заарештований. Слідчий відділ УКДБ при РМ УРСР по Миколаївській області інкримінував Й. Анрушківу те, що він вороже і націоналістично настроєний до існуючого ладу в СРСР та радянської влади протягом липня-серпня 1957 р. систематично складав та поширював антирадянські листівки, закликаючи у них до боротьби за самостійну Україну, розправи над комуністами та комсомольцями. Крім того, за те, що у вересні 1957 р. написав цілий зошит віршів та записів, у яких відображав ворожі радянській владі націоналістичні погляди, вихваляв Бандеру, на зошиті зобразив герб українських націоналістів «тризуб». Зберігав вдома цей зошит з метою поширення цих поглядів серед населення. Підпадав під дію ст. 54-10 КК УРСР. Обвинувачуваний висновок складено у Миколаєві 30 жовтня 1957 р. Миколаївський суд вироком від 13 листопада 1957 р. засудив Й. Анрушкова до 8 років ув’язнення у ВТТ з обмеженням у правах на 5 років без конфіскації майна за відсутності такого. Крім того з нього утримували 837 крб. у прибуток держави за судові витрати [6]. Місце відбування покарання невідомо.

Реабілітований у вересні 1997 р. на підставі ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 17 квітня 1991 р.

Література

1. Архів УСБУ в Миколаївській області. – Спр. 11918-с. – Арк. 30.

2. Там само. – Арк. 47.

3. Там само. – Арк. 63.

4. Там само. – Арк. 60.

5. Там само. – Арк. 214.

6. Там само. – Арк. 363.