Цьова Я.В.

(магістранта історичного факультету)

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г.Короленка

ГЕРНДЕРНЕ ПИТАННЯ В ІНДІЇ: ЖІНКИ В ПОЛІТИЦІ ТА ПОЗА НЕЮ

При згадці про індійських жінок одразу ж постає стрункий, ніжний образ молодої дівчини в сарі з обов’язковими малюнками хною на руках та з великою кількістю прикрас. Як не дивно, в умовах шаленої модернізації світу традиційні індійські сарі зберігають свою популярність і визнані світовими модельєрами як одна з найзручніших форм одягу. В Індії сарі носять як індуски, так і мусульманки. Навіть найбідніша жінка має кілька десятків сарі. За допомогою сарі з першого погляду можна визначити не лише етнічну, класову приналежність, сімейний стан, рід занять, а й її настрій [1, с.75]. Одяг – це та риса індійського суспільства, яка впродовж багатьох століть залишається незмінною. У пропонованій статті увага приділена не одягу індійських жінок, а їхньому сучасному становищу. Сарі – це символ сталості, тоді як ті, хто його носить, невпинно змінюються. В останні роки все більше помітні зміни, пов’язані із залученням жінок до різних сфер життя індійського суспільства. Це є відносно новим явищем. Сьогодні жінки присутні не лише в традиційних, а й у нових сферах, включаючи економіку, високі технології і, звичайно ж, політику.

Від часів перших парламентських виборів 1952 року і до сьогодні кількість виборців жіночої статі зросла з 37% до 55%, тоді як у середньому у виборах приймають участь 60% чоловіків та жінок, які володіють правом голосу [4, с.47]. Особливістю індійської демократії, про яку так часто говорять зараз як про «найбільшу демократію світу», на відміну від інших держав, стало обрання жінок на найвищі державні посади. Найвідомішою серед таких жінок є Індіра Ганді, яка обіймала пост прем’єр-міністра Індії впродовж 16 років. Звісно, немалу роль у її політичній кар’єрі відіграв батько, Джавахарлал Неру, але цього було б недостатньо для управління великою країною, особливо у важкі часи. Індіра Ганді вирізнялася наполегливістю, працьовитістю, відважністю, самопожертвуванням, стратегічним і тактичним мисленням, умінням обирати головні пріоритети розвитку, істинним патріотизмом. Це, безумовно, була дуже харизматична і впливова особистість. В Індії існує уявлення про особливу енергію – шакті, яка притаманна тільки жінкам[4, с.48].

За 65 років незалежності Індії багато жінок обіймали високі державні посади як у центрі, так і в штатах.Соня Ганді – на сьогодні є лідером Індійського національного конгресу. Після четвертого переобрання у вересні 2010 року та за всю 125-річну історію конгресу вона перебуває на посаді глави партії найдовше. Хоча Соня фактично є п'ятою особою іноземного походження, яка стала лідером ІНК і водночас, вона є першою з моменту здобуття Індією незалежності в 1947 році. Вона італійка, вдова колишнього прем’єр-міністра Індії Раджива Ганді, невістка Індіри Ганді та дуже здібний політик. З часу її прибуття в Індію, заміжжя у 1968 році і до посади голови ІНК відбулося багато подій. Вона дотримується всіх індійських традицій, оскільки проживання в будинку Індіри Ганді, де всі говорили на хінді та все було влаштовано на індійський лад, невимушена сімейна атмосфера допомогли їй зрозуміти особливу культуру та звичаї Індії. Цікавий факт: уранці 31 жовтня 1984 року, коли була убита Індіра Ганді своїм охоронцем із фанатиків-сикхів у власному саду, на звуки пострілу Соня вибігла з будинку. Індіра Ганді померла в неї на руках, не приходячи до тями на шляху в лікарню.Це стало невимовним потрясінням для всієї сім’ї та країни. 21 травня 1991 року під час одного з мітингів, її чоловік, Раджив Ганді, був убитий терористкою. Упродовж наступних шести років ця жінка провела в усамітненні, але вже з 1997 року вона долучається до політичного життя і стає досвідченим та тактичним політиком, здатним до будь-якого опонування. Спочатку її сприймали лише як вдову Раджива Ганді, невістку Індіри Ганді, члена клану Ганді-Неру, як продовжувача традицій Конгресу. Вона одягалася і говорила як індіанка. Відбувалося дуже багато дискусій щодо її походження і права обіймати нею вищі держані посади, хоча на той момент вже 30 років прожила в Індії та відмовилася від італійського громадянства. Після виборів у 2004 році, на яких перемогу здобув ІНК в коаліції з Об’єднаним прогресивним альянсом, Соня Ганді отримала право зайняти посаду прем’єр-міністра, але вона від неї відмовилася. Пояснення прозвучало так: «Посада прем’єр-міністра не є моєю ціллю. Я зажди була впевнена в тому, що якщо опинюсь у ситуації, в якій знаходжуся сьогодні, то зроблю так, як мені підкаже внутрішній голос. Сьогодні цей голос говорить, що я повинна відмовитися від посади… Моєю метою завжди був захист світської основи нашої нації і бідних у нашій країні – священне кредо Індіри та Раджива Ганді!»[5, с.47]. Вона пообіцяла працювати на благо Індії в якості президента ІНК.

Важливим стимулом для участі жінок у суспільному житті стало прийняття на початку 1990-х років 73-ї та 74-ї поправок до конституції, за якими передбачалося введення квот для жінок у розмірі 1/3 в органах сільського і міського самоврядування. Вибори у 1990-х роках в ці органи вперше завершилися обранням майже одного мільйона жінок. У штатах Уттар-Прадеш, Мадхья-Прадеш і Раджастхан, де проживає 30% сільського населення країни, майже половина – жінок, які перемогли на виборах, походили з нищих каст і племен, більше 40% – із бідних сімей[4, с.48]. Характерно, що керівництво ІНК підготувало напередодні виборів 2007 року список із 10 кандидатів-жінок на посаду президента. Першою в списку виявилася Пратібха Патілл. Таке рішення було підтримане більшістю жіночих організацій. За даними опитування жінок напередодні виборів, 62% вважали, що жінки-політики перевершують чоловіків у таких якостях, як чесність, відповідальність, почуття обов’язку. Ще 66% дотримувалися думки, що жінки здатні забезпечити проведення «чистої» політики без корупції. З іншого боку, більшість жінок – 54% – вважали, що вони не користуються рівними правами з чоловіками [4, с.48]. 72-річна Пратібха Патілл – досвідчений політик, прихильниця демократичних та секуляристських цінностей. За всі роки своєї політичної діяльності вона твердо дотримувалася курсу Джавахарлала Неру та Індіри Ганді. Важливим аспектом її політичної діяльності як президента була боротьба проти практики видачі посагу за наречену. Ця традиція перетворилася на серйозну загрозу для соціальної гармонії. Склалася система, що сім’ї, в яких є тільки дочки, знаходяться внизу соціальної драбини, тоді як сім’ї, де тільки сини, займають верхні щаблі ієрархії. В останні роки статус сім’ї став залежати від можливості сім’ї нареченої організувати «достойне весілля»: чим воно багатше та розкішніше, тим достойніше виглядає ця сім’я в очах своєї общини [2, с.60]. Часто самі дівчата вимагають багатого приданого, розраховуючи, що це буде гарантією їхнього захисту від поганого ставлення зі сторони чоловіка та його рідні. В умовах, коли витрати на влаштування заміжжя дуже зросли, молоді жінки відчувають сильний психологічний тиск з боку власної сім’ї, яка змушує її прилаштовуватися до сім’ї чоловіка і терпіти несправедливість та насилля щодо неї. Не рідко сім’я чоловіка може використовувати дружину, як заручницю, вимагаючи від неї грошей та дорогих подарунків. Жінок залякують, жорстоко з ними поводяться, доводять до самогубства і можуть убити[3, с.15]. Закон, який забороняє придане (1961р.) , та поправки до нього внесені у 1981 р., рідко використовується родичами молодої жінки для її захисту. Звернення до суду з такими внутрішньо-сімейними та родинними проблемами, як правило, не схвалюється суспільством.

До дівчаток ставляться, як до зайвого клопоту. Набуло поширення використання такої медичної процедури, як аборт, коли мати дізнається, що ембріон – жіночої статі. Це, у поєднанні із жіночим інфантицидом (дітовбивством новонароджених дівчаток), стало загальнонаціональною проблемою, оскільки загострює гендерний дисбаланс у суспільстві. Журнал «Фронтлайн» вважає, що «всі злочини, включаючи знищення жіночого ембріону та жіночий інфантицид, пов’язані з практикою приданого, яка за останні два десятиліття набула загрозливих розмірів і фактично охопила всі прошарки суспільства[4, с.15]. Для звичайних молодих дівчат Індії на сьогодні одним із головних є у бажання вирватися з домівки на навчання у місто, адже там вони мають шанс на працевлаштування та здобуття незалежності від патримоніальних звичаїв своїх сімей. Останнім часом стали можливі шлюби між хлопцем і дівчиною з різних каст, якщо вони можуть самі себе забезпечувати і заручилися згодою батьків, тоді як раніше наречені могли до весілля навіть не бачити один одного. Досить великої популярності серед молодих жінок набула робота у кол-центрах (система обробки телефонних дзвінків). За даними соціологічного опитування, майже всі жінки-оператори в цих центрах – жительки міст, більшість із яких віком 21-25 років (67%), 26-30 років (15%), молодші 20 років (14%). Фактично 90% з них незаміжні. За освітою 60% мають дипломи бакалавра, 22% закінчили середню школу. Обов’язково володіють англійською мовою[3, с.16].

Не дивлячись на перераховані вище послаблення та певні свободи, якими на сьогодні володіють індійські жінки, не враховуючи виняткових політичних досягнень окремими лідерами жіночої статі, все ж на побутовому рівні зберігається певна дискримінація як у професійному, так і в політичному відношенні. Вищі посади зазвичай займають чоловіки. Дань традиціям у питаннях шлюбу призводять до жахливихдітовбивств новонароджених дівчаток, що є відверто негативним показником для демократичної країни. Питання гендерної рівності однозначно є невирішеним та викликає занепокоєння.

Література:

1. Прохарова О. «Визитная карточка» индийских женщин / О.Прохарова // Азия и Африка сегодня. – 2007. — №12. – С.74-75.

2. Скосырев В. Закон не запрещает влюбляться / В.Скосырев// Азия и Африка сегодня. – 2008. - №4. – С.59-61.

3. Юрлова Е. Индия: женщины на пути перемен / Е.Юрлова // Азия и Африка сегодня. – 2008. - №9. – С.13-17.

4. Юрлова Е. Президент Индии - Пратибха Патил / Е.Юрлова // Азия и Африка сегодня. – 2007. - №12. –С.47-51.

5. Юрлова Е. Соня Ганди. Трагедии и триумфы / Е.Юрлова // Азия и Африка сегодня. – 2010. - №5. –С.42-48.