История/ 2.Общая история
Ст.
викладач Крижановська І.І.
Донецькій
національний технічний університет, Донецьк
«ОЗБРОЄНИЙ ІДЕАЛІЗМ» СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ У ВСТАНОВЛЕНІ ДЕМОКРАТИЧНИХ РЕЖИМІВ
В ІРАКУ ТА АФГАНІСТАНІ
З часів перших пуритан-поселенців та батьків-засновників
республіки, Сполучені Штати у здійснені зовнішньої політики виходять з
постулату про виняткову місію Америки у світі. Зміни, які проходили на
політичній арені, тільки підтверджували впевненості американців у тому, що
Америка - це «лабораторія прогресу», що Сполучені Штати мають право й навіть
обов'язок «поділитися» своїм прогресом з «менш щасливими» регіонами світу. На
початку ХХІ століття енергійність американського національного характеру та
імперативи місіонерської діяльності знайшли своє відображення у намаганні встановити
демократичні режими у Іраку та Афганістані.
Боротьбу проти терористів, яку
запропонував Дж.Буш-молодший і його адміністрація після трагічних подій 11
вересня 2001 року, беззастережно підтримало все суспільство. На цім тлі
риторика про месіанство й божественне призначення отримала нове життя. Неоконсерватори прямо
закликали звернутися до ідеологічної спадщини В.Вільсона, який думав «не
стільки про Америку, скільки про людство». Вони відзначали, що «у дусі
патріотизму, який відповідає ХХІ ст.», США зобов'язані поширювати свободу й
демократію по усьому світі, проявляти «чесноти сили, а не слабкості».
Неоконсерватори переконували американців: «Ми – нація з націй. Ми нерозривно
пов'язані долями народів усього світу, у силу цього Америка покликана поширювати
свободу». [1] Дж. Болл призивав відновити віру у Сполучені
Штати як у «країну майбутнього», «град, який сяє на пагорбі». [2] Згодом газета Ньюсвік («Newsweek»)
не без іронії зазначила, що із часів
Теодора Рузвельта в американській політичній традиції склалося уявлення, про
те, що «зовнішня політика» повинна бути обов'язково шляхетною та моральною;
війна - доброчесною», а «пристрасть до моралізування стала стилем, особливо в
тих випадках, коли причини боротьби були розмиті». [3]
Як зазначає
дослідник Е. Соловйов, політику Президента Дж. Буша-молодшого на той час можна
назвати «озброєним ідеалізмом». Тобто Президент формуючи нову
зовнішньополітичну стратегію, під гаслами знищення міжнародного тероризму з
використанням сили, одночасно робив акцент на моральних засадах світової
політики й готовність нести полум'я віри та демократичні ідеали у самі темні
закути сучасного світу. [4] Тому цілком логічним кроком стає боротьба за «виправлення»
природи політичних режимів, які виступають у якості збурювачів спокою та
засновані на неприйнятній з моральної й політичної точки зору ідеології. Адміністрація
Дж.Буша-молодшого наочно продемонструвала, що такий підхід до вирішення
зовнішньополітичних проблем інтегрує, мабуть, найбільш екстремальні елементи по
відношенню до побудови «нових демократичних держав» в Афганістані та Іраку. В обох
цих збройних операціях західної коаліції в Афганістані в 2001 році й Іраку в
2003 році на перший план висувалися гуманітарні гасла захисту людей та
забезпечення демократії; захист прав й свобод мирних громадян; захист їх від
диктаторського режиму Саддама Хусейна або від пов'язаних з міжнародним
тероризмом талібів; боротьба з міжнародним тероризмом; протидія поширенню зброї
масового ураження.
Президент Сполучених
Штатів спрямував американські війська зачищати Афганістан від талібів, маючи
дипломатичну підтримку багатьох країн світу. Правовою основою для воєнних дій
США став пункт 51 Глави VІІ Статуту ООН про право «на індивідуальну або
колективну самооборону». Під чітким керівництвом американської адміністрації й
при активній участі НАТО й Організації Об'єднаних Націй почалося будівництво «демократичного»
Афганістану. 7 жовтня 2001 р. президент США санкціонував нанесення повітряних
ударів по столиці Афганістану Кабулу й ряду інших міст. Почалася воєнна
операція «Незламна свобода» («Endurіng Freedom»). Характеризуючи мету
розпочатої операції «Незламна свобода» в Афганістані, тодішній президент США
Дж. Буш-молодший наголосив, що «пригноблений народ в Афганістані дізнається про
великодушність Америки і її союзників. Одночасно з тим, як ми наносимо удари по
військових цілям, ми також розкидаємо продовольство, медикаменти й інші
предмети першої необхідності для голодуючих і страждаючих чоловіків, жінок і
дітей в Афганістані». Військова інтервенція США в Афганістані була з самого
початку «представлена одночасно як акт самооборони й звільнення», і суспільна
увага була негайно зосереджена на сприянні побудові держави й демократії, що
була проголошена логічним наслідком первісної гуманітарної інтервенції. [5]
Аналогічне
перемикання уваги з первісних цілей військової операції (точніше, елементарна
підміна) мало місце й під час іракської кампанії 2003 року. Війна була
проголошена, як останній аргумент, щоб запобігти появі в Іраку зброї масового ураження.
Іракській владі інкримінувалося наявність арсеналів подібної зброї, зв'язки з «Аль-Каїдою»
і спроба закупити ядерні матеріали. Однак і в цьому випадку гуманітарні мотиви
були лише одними з підстав для військової операції. Як заявив незабаром після
вторгнення в березні 2003 року президент США Дж.Буш-молодший, «наша місія
зрозуміла: позбавити Ірак зброї масового знищення, покласти кінець підтримці
тероризму Саддамом Хусейном і звільнити іракський народ».[6] Коли всі інші
міркування, що виправдовують розв'язання війни проти Іраку, виявилися непереконливими,
президент спробував використати ідею про те, що дарування Іраку свободи є
достатньою підставою для початку воєнних дій. Громадяни Іраку повинні були
звільнені - і це було найголовніше. Для досягнення поставлених цілей ще на
підготовчому етапі війни планувалися окупація Іраку й активна перебудова
іракського суспільства, його політичних і економічних інститутів. [7]
Роки війни в
Іраку завдали Сполученим Штатам нищівної шкоди по їх репутації, як «визволителя
пригноблених народів». З погляду поставлених завдань, можна із упевненістю
стверджувати, що жодна із заявлених і
незаявлених цілей не була досягнута: зброя масового ураження не знайдена,
наявність зв'язків режиму С.Хусейна з «Аль-Каїдою» не знайшло підтвердження,
однак війна сприяла проникненню останньої в Ірак. У результаті війни найбільші
людські втрати поніс Ірак - переважно серед цивільного населення. Згідно даним
неурядової організації, назва якої можна перевести як «Статистика втрат»
(iCasulties.org), втрати США становлять - 4374 людини. [8] Втрати іракських сил
безпеки склали 9368 людей і цивільного населення - 46 931. [9] За даними електронного
періодичного видання «Вашингтон профайл» («Washington ProFile») в Іраку загинуло 55
тисяч бойовиків і учасників терористичних груп, що воювали проти сил коаліції. [10]
Таким чином,
розпочинаючи війну проти терору, Сполучені Штати виступали під прикриттям благородних
ідей справедливої війни. На думку Вашингтона ідеалістичні прагнення повинні
були забезпечити легітимність воєнних дій проти міжнародних терористичних угруповань
та отримати підтримку усіх демократичних держав. Однак військові операції у
Іраку та Афганістані показали, що «озброєний ідеалізм» та перевага у військовій
силі не гарантує перемоги свободи та демократії.
Література:
1.
Moyniham D. Counting Our Blessing: Reflection on the Future America. Boston. 1980. P. 55.
2. Ball G. Diplomacy
for a Crowed World. Boston, 1976. P. 324-325.
3. Newsweek. 1990. Jun 4.
4.
См. об этом: Patrick S. Lead, follow or get out of the way: America’s
retreat from multilateralism // Current history, 2000, №12, December.
5.
Наталья Бурлинова Война в Афганистане (2001-2011
гг.): обзор и перспективы / Специально для портала «Перспективы»//http://www.perspektivy.info/oykumena/azia/vojna_v_afganistane_2001__2011_gg__obzor_i_perspektivy_2011-07-01.htm
6.
«Public Law 107—243. 107th
Congress. H. J. Res 114. 11.10.2002»; «Joint Resolution to Authorize the Use of
United States Armed Forces Against Iraq. 02.10.2002». The White House. - http://thomas.loc.gov/cgi-bin/bdquery/z?d107:HJ00114
7.
Scheuer M. Through Our Enemies’ Eyes: Osama bin Laden, Radical Islam, and
the Future of America. Washington, 2007. P.194.
8.
См. «5 лет войны в Ираке. Коллекция фактов». - «Washington ProFile». 13.03.2008.
C. 2 (http://www.washprofile.org/?q=ru/node/7505).
9.
См. Th. Ricks. Fiasco: The American Military Adventure in Iraq. N. Y.,
2006.
10.
См. «CNN. The Situation Room. 07.03.2009». Wolf Blitzer, Thomas Ricks. -
http://transcripts.cnn.com/TRANSCRIPTS/0903/07/sitroom.01.html