История/3. История науки и техники

К.і.н. Безлуцька О. П.

Херсонська державна морська академія

АСКАНІЙСЬКИЙ ПЕРІОД ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ П. К. КОЗЛОВА

У жовтні 2013 р. виповнюється 150 років від дня народження Петра Кузьмича Козлова – видатного дослідника Монголії та Тібету, дійсного члена Російського Географічного товариства (1891), Московського товариства дослідників природи (1896), Почесного члена Ботанічного саду (нині Ботанічний інститут Академії наук (1902), Кореспондента Зоологічного музею Академії наук (1896), постійного члена Товариства любителів природознавства, антропології та етнографії (1907), дійсного члена Російського ентомологічного товариства (1908), почесного члена Троїцькосавського відділення Приамурського відділу Російського Географічного товариства (1909), почесного члена Географічних товариств (Російського (1910), Голландського (1896), Угорського (1911), члена Постійної Природоохоронної комісії при Російському Географічному товаристві (1913), почесного члена Вченого Комітету Монгольської Народної Республіки (1924), почесного члена Московського товариства дослідників природи (1927), дійсного члена Української Академії наук (1928), володаря золотих медалей географічних товариств ряду країн.

Вперше доля звела П. К. Козлова з Асканія-Нова ще у 1896 р. Ф. Е. Фальц-Фейн звернувся до дослідника Центральної Азії з проханням доставити до асканійського зоопарку коней Пржевальського [1].

Влітку 1913 р. П. К. Козлов вперше приїздить до Асканії-Нова. Вражений побаченим з цього часу він стає завзятим захисником унікального заповідника. Він пише кілька наукових та науково-популярних праць про дітище Ф. Е. Фальц-Фейна. Найважливіші з них “Асканія-Нова в її минулому та теперішньому” (1914) та “Асканія-Нова (Чаплі). Перші досліди акліматизації тварин в Росії” (1915). Окрім цього Петро Кузьмич допомагає Фрідріху Едуардовичу діставати екзотичних тварин та рослини, виступає за націоналізацію заповідника [2].

Після від’їзду весною 1917 р. Ф. Е. Фальц-Фейна з Асканії-Нова нависла реальна загроза її розорення [7].

У листопаді 1917 р. з ініціативи РАН та РГТ було прийнято рішення про направлення до Асканії-Нова урядового комісара з охорони природних багатств заповідника. Вибір зупинився на П.  К. Козлову [1]. Губернським комісаром Богдановим Петру Кузьмичу було видане відповідне посвідчення.

Крім посвідчення, наприкінці листопада – на початку грудня 1917 р. на охорону Асканії-Нова П. К. Козлов отримав мандат від Російського Географічного товариства, Російської Академії наук, Постійної Природоохоронної комісії при Російському Географічному товаристві, Таврійського губернського земельного комітету, Київського обласного природоохоронного комітету [5].

Наприкінці 1917 – на початку 1918 рр. ситуація на Півдні України була складною. Асканія-Нова знаходилася за 35 км від Перекопу, вже з весни 1918 р. на цих територіях розгорнулися бойові дії. Жодна з воюючих сторін не оминула своєю “увагою” заповідник Асканія-Нова. Оскільки солдати воюючих сторін прямо в загонах влаштовували полювання на екзотичних тварин, знищували й грабували майно та обладнання, колекції бібліотеки та музею заповідника, а П. К. Козлов рішуче забороняв таке варварство. Разом з К. Е. Сіянко, Г. І. Рібергером, С. О. Філоненко, Ю. І. Ігумнової, Е. В. Козловою Петру Кузьмичу доводилося інколи ризикувати і власним життям заради спасіння унікального заповідника і зоопарку. Він двічі ставав під розстріл, один раз це хотіли зробити білі, другий раз – червоні солдати [1].

Із весни 1919 р. Асканія-Нова потрапила у вихор громадянської війни. П. К. Козлов залишив докладні спогади про ті страшні дні: “... Лунала стрілянина, крик, регіт. Картина виходила приголомшлива: тварини неслися куди попало. В приміщенні ему, поруч із гніздом нещасної птиці, зайнятої висиджуванням яєць, козаки поставили коней. Щойно відступили білі, в Асканію-Нова увійшли червоні, спочатку у формі невеликої розвідки, а потім і цілого полку. Полк у всьому своєму складі розсипався по зоопарку. Від смертельного жаху забігали знову нещасні тварини по загороді, а олень вибіг по сніжному замету і зник у степу. Крім того, солдати привели з собою собаку, яка задушила в саду новозеландського огара, гуся-гуменника і пару кенгуру Бенетті. Того ж дня один кенгуру був убитий кулею рушниці” [3].

20 березня 1919 р. П. К. Козлов шле телеграму В. І. Леніну: “П'ятнадцять місяців виконуючи доручення Російської академії наук із збереження знаменитого парку Асканія-Нова, хоча їхав сюди на менший термін, прошу дозволу прибути до Москви і особисто доповісти про Асканію ...”. Паралельно свої телеграми про необхідність вживання термінових заходів по охороні Асканії П. К. Козлов шле до Харкова, а потім до Києва – голові раднаркому України Х. Г. Раковському [1].

Завдяки ним 1 квітня 1919 р. уряд радянської України приймає перший природоохоронний декрет “Про оголошення колишнього маєтку Фальц-Фейна” Асканія-Нова “народним заповідним парком” [6].

Своє перебування у заповіднику Асканія-Нова П. К. Козлов завершив 9 квітня 1919 року. Перед своїм остаточним від'їздом до Петрограду через Київ він вів жваве листування з М. П. Василенком про перехід заповідника Асканія-Нова під юрисдикцію створюваної Української Академії Наук та перспективи поєднання практичної та наукової діяльності заповідника, місце його зоотехнічної станції в цій роботі [1].

У 1921 р. за завданням Державного комітету з охорони пам'яток природи, П. К. Козлов знову відправляється в Асканію, щоб намітити заходи щодо поліпшення її охорони та наукової роботи, бере участь у спеціальних засіданнях Наркомзему УРСР з цього приводу. Петро Кузьмич виступав за повне роз'єднання заповідника і сільськогосподарської частини, з підпорядкуванням заповідника Академії наук СРСР. Його пропозицію підтримали інші видатні вчені: В. І. Таліев та Д. М. Росинський [5].

Востаннє за завданням Державного комітету з охорони пам'яток природи П. К. Козлов відвідав Асканію у 1927 р. Цього ж року уряд виділив для подальшого розвитку заповідного господарства Асканії-Нова 250 тис. руб. Було побудовано готель для екскурсантів, нові будинки для робітників, клуб на 400 місць, автобаза. Збільшилися асигнування і на розвиток наукової роботи [4].

Отже, Петро Кузьмич Козлов зробив вагомий внесок у збереження Асканійського заповідника. Він захищав її ціною свого життя від білогвардійців та красно армійців. Завдяки його зусиллям 1 квітня 1919 р. Декретами Ради Народних Комісарів УРСР Асканія-Нова була оголошена народним заповідним парком, а 8 лютого 1921 — Державним степовим заповідником УРСР.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Борейко B. E. Аскания-Нова : тяжкие версты истории (1826—1993), Киевский эколого-культурный центр. – К., 1994. – 157 стр.

2. Козлов П. K. Аскания-Нова (Чапли). Первые опыта акклиматизации животных в России. – Спб, 1915. – 43 стр.

3. Козлов П. К. Современное положение зоопарка Аскания-Нова // Природа. –1919. – № 10—12. – С. 407—482.

4. Козлов П. К. Государственный заповедник Аскания-Нова // Научный работник. – 1928. – № 1.

5. Хрусталев В. М. Охрана природы и организация первых заповедников в Российской Федерации (1918—1921) // Советские архивы. – № 1. –1979.

6. Хрусталев В. М. У истоков ленинских природоохранительных декретов // Природа. – № 1. – 1980.

7. Falz-Fein V. Askania-Nova. – Германия, 1930. – 322 стр.