История/3. История науки и техники

Олійник О.А.

Одеський національний політехнічний університет, Україна

До історії питання освітлення в Одеському театрі опери та балету

Будинок Одеського національного академічного театру опери та балету в 2008 році було включено до 11 самих цікавих памяток Східної Європи за версією журналу «Форбс». У переліку це єдиний театр.

Ідея будівництва нового, гідного міста театрального будинку постійно обговорювалася міською громадськістю. У 1875 році міський муніципалітет розглянув більше сорока проектів, поданих на конкурс російськими і зарубіжними архітекторами, жоден з них не заслужив першої премії.

 І тоді комісія з будівництва театру звернулася з пропозицією скласти проект нового міського театру до відомих віденських архітекторів Ф.Фельнер (1847 - 1916) і Г.Гельмер (1849 - 1919), за проектами яких були побудовані театри в багатьох містах Австро-Угорщині. На сьогоднішній день у світі існує 48 театрів, побудованих за проектами цих чудовий зодчих: вони прикрашають Відень, Зальцбург, Загреб, Берлін, Прагу, Краків, Будапешт, а в Україні їх два: в Чернівцях і в Одесі. Проект був готовий в 1882 році. Зразком послужила зведена чотирма роками раніше Дрезденська Опера, з нетрадиційною формою фойє, що повторював вигин глядацького залу. 16 вересня 1884 року відбулася закладка фундаменту будівлі театру. Роботи велися підрядним способом з місцевих будівельних матеріалів (в основному, з популярного одеського вапняку, видобутого з одеських каменоломен-катакомб).

Одеське віддлення Російського технічного товариства приймало активну участь в обговоренні питань щодо технічного оснащення театру. Одним з головних питань було освітлення. Ще на стадії розробки проекту було вирішено застосувати електричне освітлення.

В основі електричного освітлення два окремих комплекси засобів, одного електричного та іншого – механічного. Перший складають динамо машини та дроти, що до них під’єднують; другий – машини-двигуни з джерелом рушійної сили та приводами.

В січні 1886 року на засіданні відділення В.М. Лігін зробив доповідь «Про двигуни для електричного освітлення театру».[1, c.123.]

Двигуни, які можуть біти використані для електричного освітлення – водяні, газові та парові. Водяні двигуни є найбільш вигідними як в економічному плані, так і з технічної точки зору – бо забезпечує рівний хід динамо машини, а отже і рівномірне горіння ламп. Але нажаль цей вид освітлення неможливий, через природні умови.

Газові двигуни мають цілий ряд недоліків, головним з яких є принцип роботи двигуна – постійні періодичні вибухи газу, що ведуть до більшого або меншого мерехтіння ламп, що недопустимо при освітленні театральної сцени.

Для освітлення театру найбільш прийнятними є парові двигуни. Механічний комплекс, що забезпечує рухом динамо машину, складається з 4 основних елементів: топка, котел, двигун, приводи.

Автор наголошує, що ключову роль в вирішенні вибору двигуна відіграє його спроможність підтримувати обертальні рухи близько 500-800 і більше обертів в хвилину. Отже вибір системи парового двигуна головним чином визначається спосіб, котрим рух мотору повинен передаватись динамо машині. Ця передача може бути троякого виду.

1. Двигун за допомогою системи ременів та канатів передає рух на проміжків механізм, що складається з зубчатих коліс.

2. Рух мотора передається з його шківа до динамо машини системою хомутів без проміжкового механізму, але при такому способі 1 мотор приводить до руху лише 1 динамо машину.

3. Пряме з’єднання динамо машини та двигуна методом зрощування.

Проаналізувавши існуючі види двигунів В.М. Лігін рекомендує використовувати машини системи Compaund. Наголошуючи, що ці машини вже успішно використовують для освітлення в 10 театрах Європи.[ 1,c.129.]

1 жовтня 1887, о 2 годині дня, на верхньому майданчику головних сходів з боку моря відбувалася закладка останнього каменя. Акт, підписаний градоначальником, газети що вийшли в той день в Одесі, афіші та програмки вечірнього виступу були покладені у спеціальний ящик, який був вмонтований в стіну під дзеркалом і замурований. Потім архітектор Ф. Фельнер вручив міському голові символічний позолочений ключ від будівлі театру.

Для освітлення театру була побудована електростанція перемінного струму, вперше електричні лампочки спалахнули в Одесі в 1887 році, а саме в день відкриття театру.

Література:

1.Лигин В.Н. О двигателях для электрического освещения театров.//Записки Одесского Отделения Императорского Русского Технического общества. – сентябрь-октябрь, 1886. – Одесса,1886. – с. 123-130.