“Педагогические науки” 2. Проблемы подготовки специалистов

Миколаєнко А.Є.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди», Україна

Процес засвоєння та накопичування навчальної інформації студентами ПТНЗ

Під впливом суспільного прогресу виникає необхідність у проведенні робіт по вдосконаленню змісту освіти і шляхів навчання з метою максимального їх наближення до сучасного рівня наукових знань і методів дослідження. В цьому зв’язку розробляються психолого-дидактичні принципи відбору навчального матеріалу з урахуванням досягнень науки і техніки, визначаються оптимальні способи його засвоєння.

Проблемам засвоєнню знань присвячена велика кількість наукових робіт. Поняття засвоєння розглядається науковцями по-різному: як процес отримання суспільно-історичного досвіду, різноманітних знань, моральних норм і правил поведінки; як складна розумова діяльність людини, яка включає в себе пізнавальні процеси. Існують й інші підходи у розумінні засвоєння. Зокрема, С.Л. Рубінштейн пояснював засвоєння, як зміст навчальної діяльності. В.В. Давидов визначає засвоєння як основну мету та головний результат діяльності. До поглядів С.Л. Рубінштейна приєднується І.А. Зимня і говорить, що у загальному значенні засвоєння визначається як процес сприйняття, обробки, збереження певних знань і вироблення умінь та навичок. На думку Дж.Брунера при засвоєнні відбувається отримання нової інформації, її трансформація, проходить пристосування цієї інформації до певних завдань, здійснюється перевірка та контроль. І.І. Ільясов визначає навчання як набуття конкретного досвіду, як процес засвоєння знань, умінь та навичок, а тому структура навчання є структурою засвоєння [1]. С.Гончаренко визначає засвоєння, як основний шлях набуття людиною соціально-історичного досвіду. Індивід у процесі засвоєння оволодіває значеннями різних предметів і способами дії з ними, моральними основами поведінки та формами спілкування з оточуючими його людьми. Процес засвоєння знань С.Гончаренко пояснює як послідовне відтворення мислительних і практичних дій, які відбуваються під час наукового пізнання предмета чи явища. Цей процес включає в себе сприймання нового матеріалу, його осмислення, закріплення та застосування його на практиці [2].

Бабанський Ю.К., Сластьонін В.А. та Сорокін Н.А. виділяють у процесі засвоєння ще й узагальнення отриманої інформації.

Заслуговує на увагу судження О.С.Падалки, А.С.Нісімчука, І.О.Смолюка та О.Т.Шпака, згідно якого процес засвоєння знань студентами включає в себе два основні аспекти: психологічний та педагогічний.

Психологічний аспект ґрунтується на: сприйнятті навчальної інформації, її осмисленні, розумінні цієї інформації; узагальненні одержаної інформації, закріпленні інформації в пам'яті та застосуванні її на практиці [4, 6]. Велику роль у засвоєнні знань студентами відіграє наявність чи відсутність уваги. Уважно слухаючи пояснення викладача на занятті, студент краще сприймає, розуміє і запам'ятовує зміст навчального матеріалу; акуратно, точно і безпомилково виконує певні роботи, що можливо тільки при зосередженій увазі. Сприйняття навчального матеріалу характеризується відображенням його у голові студента в сукупності окремих властивостей і частин та взаємозв'язку один з одним [3]. Сучасний підхід до процесу засвоєння знань базується на активному самостійному сприйнятті навчальної інформації і реальної дійсності. У ході осмислення значно покращується розуміння студентами нового матеріалу, який стає більш глибоким і різностороннім. У результаті чого студенти краще осмислюють матеріал і упевнено опановують його. У процесі узагальнення виділяються і об'єднуються загальні риси предметів і явищ реальної дійсності. Цей процес у навчанні повинен проходити при активному управлінні з боку викладача, який спеціально залучає студентів у діяльність, яка формує уміння студентів узагальнювати те, що вони вивчають. Закріплення отриманої інформації здійснюється шляхом заучування певних фактів, визначень, зв'язків, шляхом виділення опорних пунктів у навчальному матеріалі, відтворення важливих елементів матеріалу, що вивчається, узагальнень і висновків, виконання письмових і лабораторних робіт, які орієнтовані на зміцнення отриманих знань. У ході засвоєння потрібно забезпечувати уміння студентів застосовувати свої знання у навчальній діяльності та повсякденному житті.

Педагогічний аспект включає в себе: природну потребу у поповненні власного досвіду, виявлення інтересу до навчального процесу, формування мотивів до навчання та врахування емоційного стану[4, 6]. Використовуючи заходи для пояснення суспільного значення навчання, підбираючи переконливі приклади, які розкривають значення освіти для науково-технічного прогресу, підвищення продуктивності праці, для соціального і культурного прогресу суспільства, одночасно педагог повинен навчати студентів розуміти значення навчання, а саме: що може дати вивчення певного предмету для розвитку схильностей і здібностей студентів, а також для їх подальшої професійної діяльності. Емоційні переживання різного характеру викликаються перш за все відповідним змістом навчального матеріалу, що в свою чергу впливає на обсяг засвоєної інформації [7].

Головною особливістю процесу засвоєння знань є такі дії, які завжди є активними. Знання можна передати тільки тоді, коли їх хтось отримує, тобто коли студенти виконують певну творчу діяльність. Отже, як пишуть О.С.Падалка, А.С.Нісімчук, І.О.Смолюк, О.Т.Шпак процес засвоєння знань є виконанням певних пізнавальних дій та усвідомлення їх суті. Викладач повинен бути впевненим, що студенти володіють необхідною системою пізнавальних навичок, які складають уміння здобувати свою майбутню професію [6].

Дослідження П. І. Зінченко та А. А. Смирнова показують, що найбільша ефективність засвоєння навчального матеріалу буде у тому випадку, коли воно відбувається в активній діяльності. Якщо студент сам виконує певні завдання чи якусь роботу з навчальним матеріалом, то запам'ятовування буде більш ефективним [4].

Відомо, що повідомлення і отримання знань переважає над можливостями їх засвоєння. Можливості сприйняття знань студентом у певній мірі обмежені, оскільки студент, як і будь-яка людина, не спроможний зберегти велику кількість здобутої інформації. Тому одне з головних завдань педагогічної науки полягає у підвищенні ефективності засвоєння знань студентами. Педагоги зможуть краще керувати процесом засвоєння знань студентів ПТНЗ, якщо вони добре знатимуть окремі елементи засвоєння, їх основні завдання та умови ефективного проходження цього процесу.

Література:

1. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін. –К.:Просвіта, 2001. – 416 с.

2. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

3. Курс общей, возрастной и педагогической психологии. - Вып. 3. Возрастная и педагогическая психология / М.В.Гамезо, А.П.Гуркина, Е.Я.Гурленова и др.; Под. ред. М.В.Гамезо. – М.: Просвещение, 1982. – 176 с.

4. Нісімчук А.С. та ін. Сучасні педагогічні технології: Навч. посіб./ А.С.Нісімчук, О.С.Падалка, О.Т.Шпак. – К.: Видавн. центр „Просвіта” Пошуково-вид. Агентство „Книга Пам’яті України”, 2000. – 365 с.

5. Падалка О.С. Професійно-економічна підготовка вчителя: Монографія – К.: Четверта хвиля, 2001.-310 с.

6. Падалка О.С., Нісімчук А.С., Смолюк І.О., Шпак О.Т. Педагогічні технології: Навчальний посібник. – К.:Українська енциклопедія ім.М.П. Бажана, 1995. –253 с.

7. Педагогика: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / Ю. К. Бабанский, В. А. Сластенин, Н. А. Сорокин и др.; Под ред. Ю. К. Бабанского.— 2-е изд., доп. и перераб.— М.: Просвещение, 1988.— 479 с.