Ісаєва О.С.

Львівський національний медичний університет

імені Данила Галицького, м. Львів, Україна

Проблеми формування професійної етики майбутнього лікаря

Одним із провідних завдань підготовки фахівців у вищому медичному навчальному закладі є наукове вирішення проблеми взаємозв’язку теоретичних і практичних знань основ професійної етики з лікарською діяльністю, адже без сформованості моральних якостей, індивідуально-особистісного начала, неможливе ефективне спілкування лікаря і пацієнта.

Аналіз праць учених засвідчує, що майбутній фахівець медичного профілю має володіти низкою етичних умінь, необхідних для успішної реалізації лікарської діяльності. Важливою умовою успішності здійснення даного процесу є наявність високого рівня етичних норм і принципів.

Професійною етикою медичного працівника є медична етика, яка включає постулати про лікарський обов’язок, слово лікаря, лікарську таємницю, добро й зло, інші моральні та філософські категорії.

Професійна етика, культура поведінки і професійний такт є результатами процесу формування професійної культури. Вони виявляються у вигляді доброзичливості, справедливості, емпатійності, стриманості, врівноваженості, толерантності, альтруїзмі, комунікативності, дотриманні людських норм моралі, Кодексу етики тощо [1].

Медична етика розглядає роль особистості лікаря у вирішенні сучасних завдань і соціальних проблем охорони здоров‘я. Вона вивчає обов‘язок лікаря в широкому соціальному плані, як обов‘язок його професії перед своїм народом.

Для етики в будь-якій сфері діяльності властиві такі поняття, як довіра, участь, співстражадання, здатність прийти на допомогу тому, хто її потребує, обов‘язок, гідність, совість, честь, щастя, проте в медичній етиці ці поняття виступають на перший план, їх прояв специфічний. Обумовлено це, по-перше, тим, що лікарю не завжди у зовнішніх моральних оцінках хворого і ставленні до нього доцільно безпосередньо керуватися тільки тими суспільними нормами, які пред‘являються до кожної здорової людини (у випадку здійснення хворими антисуспільних вчинків перед тим, як він потрапив до лікарні, при необхідності збереження медичної таємниці, в умовах, коли у хворого з‘являються манії або інші ознаки порушення правильного критерія оцінок), по-друге, тим, що лікар повинен немов би «перевтілюватися» в іншу людину, щоб представити собі внутрішню картину хвороби, зберігаючи при цьому силу власної моральної самосвідомості, переконання, особистої відповідальності за долю іншої людини [2].

Медична етика розглядає проблеми, пов‘язані з особистісними якостями лікаря, його моральними поглядами та переконаннями, а медична деонтологія включає проблеми взаємовідносин лікаря і хворого, лікарів між собою та адміністрацією, а також питання покращення умов лікування хворих.

Однією з основних проблем медичної етики є теоретичне обґрунтування основних моральних принципів сучасної медицини, а саме: гуманістичної спрямованості медичної діяльності, заборони участі в діях, спрямованих проти фізичного та психічного здоров‘я та життя людей, принципу “перш за все – не нашкодь”, принципу колегіальності, збереження медичної таємниці. Реалізуючи ці принципи, лікар вступає в складні стосунки з хворим, медичними працівниками та державою.

Лікар, у залежності від особливостей своєї професії, повинен бути людиною високої моральної культури, тому що довіряють найцінніше – здоров‘я та життя. І чим багатшим є внутрішній духовний світ лікаря, тим сильнішим є його моральний і психоемоційний вплив на хворого.

Медична етика також розглядає питання, які стосуються взаємовідносин лікаря і хворого, тобто деонтологічні питання.

О. Островська, досліджуючи питання інтенсифікації процесу формування основ професійної етики у майбутнього лікаря, визначає одними з найважливіших складників освітнього процесу в вищому медичному навчальному закладі, такі взаємопов’язані компоненти: творча діяльність; культура лікаря, що включає в себе знання, уміння й навички педагогічної етики; самовдосконалення [3].

Учена вважає, що педагогічний процес має характеризуватися: комбінацією індивідуальних, групових, фронтальних і масових форм взаємодії; розподілом і співавторством взаємодії зі студентом – майбутнім лікарем, що визначає необхідність координації спільної діяльності і взаємного співробіт­ництва; унікальністю і освітньою адресністю, що зумовлені умовами сполу­чення власного професійного потенціалу з освітніми потребами і запитами.

Взаємозалежність основних організаційних форм підготовки фахівця – майбутнього лікаря з етичних аспектів визначає важливість застосування при їх вивченні особистісно-діяльнісного, системного і структурно-функціонального підходів. У зв’язку з цим діяльність студента полягає, по-перше, у предметно-практичній реалізації визначених соціальних якостей, і, по-друге, сукупність цілеспрямованих дій, що включені в систему суспільних відносин і впливають на їх розвиток.

Вирішення завдань удосконалення навчально-виховного процесу при підготовці фахівців у вищому медичному навчальному закладі потребує виділення тісно пов’язаних між собою напрямів діяльності: оптимізація педагогічних (виховних, навчальних, розвивальних) впливів; виховання науково-етичних основ навчальної діяльності тих, що навчаються.

Література:

1.   Гриньова В.М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (теоретичний та методичний аспекти): Монографія / В.М. Гриньова. – Харків: Основа, 1998. – 300 с.

2.   Кузнецова І.В. Педагогічна умови формування емпатійної культури студентів вищих медичних навчальних закладів: Автореф. …дис. канд. пед. наук: 13.00.04 / І.В. Кузнецова. – Харків, 2005. – 21 с.

3.   Островская Л.В. Формирование педагогической культуры и этики студентов-медиков: Дис. … д-ра пед.наук: 13.00.01; 13.00.08 / Л.В. Островская. – М., 2004. – С. 142-149.