Педагогічні науки/2. Проблеми підготовки фахівців

Кабаченко І.Л.

Національний гірничій університет, Україна

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧОЇ

КОМПЕТЕНЦІЇ ПЕРЕКЛАДАЧА

Лінгвокраїнознавство покликане сприяти вирішенню проблеми адекватного розуміння іншомовного тексту. Відсутність або недостатність лінгвокраїнознавчої компетенції, особливо ускладнюють адекватність сприйняття в міжкультурній комунікації. Адже для того, щоб перекладати, потрібно, перш за все, повністю зрозуміти іншомовний текст з усіма відтінками значень, включаючи підтекст, натяки, а вже потім з урахуванням адресата підбирати відповідні еквіваленти в мові перекладу. Незнання або невміння «бачити» ці нюанси призводить до ускладнення та збоїв у спілкуванні на іноземній мові. Виходячи з цього, перекладачеві як посереднику в міжкультурній комунікації необхідна наявність лінгвокраїнознавчої компетенції як компонента професійної перекладацької компетенції. В дослідженнях, присвячених проблемам формування компетенцій, що відображають національно-культурні особливості комунікації, пропонуються наступні компетенції (у навчанні іноземним мовам): країнознавча, культурно-країнознавча, національно-культурна, соціокультурна, соціолінгвістична, лінгвокраїнознавча та др.

Під лінгвокраїнознавчою компетенцією перекладача ми будемо розуміти сукупність країнознавчих фонових знань, а також знання національно-культурної специфіки лексичного складу мови, що дозволяють асоціювати з лексичною одиницею ту ж інформацію, що і носії цієї мови, а також володіння відповідними навичками, вміннями та особистісними якостями, необхідними перекладачеві для ефективного здійснення міжмовного та міжкультурного спілкування.

Лінгвокраїнознавча компетенція перекладача пронизує всі елементи його професійної компетенції. Вона базується на лінгвокраїнознавчій компетенції, яка формується в процесі навчання іноземної мови та входить до складу соціокультурної компетенції – одного з компонентів комунікативної компетенції, на розвиток якої спрямовано навчання іноземної мови. Іншомовна комунікативна компетенція включає в себе мовленнєву, мовну, соціокультурну, компенсаторну та навчально-пізнавальну компетенції.

Лінгвокраїнознавча компетенція входить до складу соціокультурної компетенції, будучи окремим її проявом. При цьому в рамках навчання перекладу вона розвивається, вдосконалюється і певною мірою модифікується відповідно до вимог професійної перекладацької компетенції і специфікою перекладу як професійної діяльності.

Реалізація лінгвокраїнознавчої компетенції вимагає від перекладача певної стратегії. Йому необхідно усвідомлювати себе як посередника не лише міжмовної, але й міжкультурної комунікації. Перекладачеві важливо розуміти, що вихідне повідомлення є «носієм» культури, і будь-яка лексична одиниця може мати національно-культурну специфіку, не завжди виражену безпосередньо вербально. Перекладач також повинен постійно збагачувати і розширювати свої знання. Для перекладача важливо виявляти інтерес і повагу до культури країни, мову якої він вивчає, вміти зіставляти з нею рідну культуру і знаходити відмінності.

До числа загальних перекладацьких навичок та вмінь, що сприяють адекватному перекладу з точки зору реалізації лінгвокраїнознавчої компетенції можна віднести наступні:

− навички розпізнавання лексичних одиниць із національно-культурною специфікою;

− навички виявлення і зіставлення значень слів у двох мовах;

− навички добору відповідників;

− навички аналізу контексту;

− навички використання прийому прагматичної адаптації;

− навички редагування;

− вміння працювати зі словниками (одномовними та двомовними), енциклопедичною, довідковою літературою;

− вміння зіставляти елементи своєї та «іншої» культур, щоб знайти спільні та відмінні риси;

Ці навички і вміння не є новими. Вони необхідні в усіх видах перекладу. Але вони набувають особливої важливості в контексті реалізації лінгвокраїнознавчої компетенції.

Основне завдання в навчанні перекладачів полягає в тому, щоб озброїти студентів знаннями та вміннями, які дадуть їм змогу успішно працювати в різноманітних умовах і перекладати тексти різних типів, різного тематичного спрямування і ступеня складності.

Важливим є той факт, що елементи лінгвокраїнознавчої компетенції присутні в усіх компонентах професійної компетенції перекладача. Відповідно, її формування має відбуватися нерозривно з формуванням професійної компетенції перекладача.

Підсумовуючи викладене, можна зробити певні висновки. Необхідність формування лінгвокраїнознавчої компетенції в процесі підготовки перекладачів диктується соціальним замовленням та посередницьким характером перекладацької діяльності. Ця компетенція включає відповідні знання, навички, вміння та особисті якості перекладача. Її формування має базуватися на принципах, що відображають міжкультурну спрямованість навчання.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Лингвострановедческая теория слова. — М.: Рус. яз., 1980.

2. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура. Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного. — М.: Рус. яз., 1983.