Кондрацька Галина

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Підходи до формування професійно-мовленнєвої  культури студентів-майбутніх учителів фізичної культури

Annotation. Halyna Кондрацька. Approaches of are to forming of professionally - vocal culture of students of future teachers of physical culture. In of investigational the analysis of the different going is done near communicative preparation of teachers. Importance of terms, components, principles, methods and facilities is certain in forming of culture of intercourse of students of future teachers. Approaches of are exposed to forming of professionally - vocal culture of students of future teachers of physical culture as one of terms of professional competence.

Keywords: approaches, culture, professionally-vocal, physical culture.

Постановка проблеми. Напрямами професійної діяльності фахівця з фізичної культури є фізичне виховання, спорт та здоров’я людини. В процесі розвитку діяльності фахівців з фізичної культури формуються професійні норми, правила, вимоги до представників даної сфери діяльності. Ці вимоги передбачають необхідний обсяг знань, умінь і навичок, особистісні якості, ставлення до професійної діяльності. Все це відображається в змісті формування професійної культури, яка являє собою сукупність знань і вмінь, що забезпечать високі результати професійної діяльності.

Формування професійно-мовленнєвої культури – складова частина професійної підготовки фахівця з фізичної культури, діяльність якого неможлива без міцних глибоких знань у галузі української культури мови.

Успішна професійна діяльність фахівця визначається знаннями, вміннями і навичками, що забезпечують точне вираження думки засобами мови, оптимальне професійне спілкування, виховання мовного смаку і корекцію мовленнєвих умінь вихованців.

Все вище сказане визначає актуальність дослідницької роботи з визначення та впровадження в практику вузівського навчання найбільш ефективних технологій формування професійно-мовленнєвої культури майбутнього фахівця з фізичної культури.

Аналіз психолого-педагогічної літератури показує необхідність пошуку нових підходів до підготовки фахівця в умовах вузу, об'єднання зусиль всього педагогічного колективу у роботі з розвитку мовної свідомості студентів, так як розвиток мовленнєвих умінь не може із завершенням школи, а повинно тривати протягом усього життя людини, тому в завдання вищого навчального закладу входить надати цьому процесу професійну спрямованість.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. На думку О. А. Дубасенюк компетентнісний підхід, відображає інтегральний прояв професіоналізму, в якому поєднуються елементи професійної і загальної культури, досвіду педагогічної діяльності та педагогічної творчості, що конкретизується у певній системі знань, умінь, готовності до професійного вирішення педагогічних завдань та проблем [3].

Український теоретик і практик комунікацій Г. Г. Почепцов радить використовувати такі наукові підходи до цього об’єкта: традиційний підхід, що користується поняттями: герменевтики – науки, яка скерована на вивчення власної думки або для спростування думки співбесідника; загальнотеоретичний підхід, що базується: на теорії комунікації – науці про теоретичні концепції стосовно загальних питань людського спілкування; теорії масової комунікації – науці про особливості спілкування з масовою аудиторією; семіотиці – науці про знаковий аспект комунікації, яка розглядає знак як вільне поєднання значення (змісту) і форми; теорії міжнародних комунікацій – науці, що розглядає такі різновиди діяльності, як урядові переговори, переклад як засіб міжнародного спілкування, менеджмент конфліктних міжнародних ситуацій; прикладний підхід, що виходить: з психоаналізу – науки, яка розглядає комунікативні процеси як такі, що дають можливість зазирнути в підсвідоме; ділової комунікації – науки, яка вивчає найраціональніші способи розв'язання ділових проблем; теорії перформансу – науки, яка вивчає особливості поведінки індивідуума чи групи в присутності іншого індивідуума чи групи; теорії інформації – суто прикладної математичної науки; - теорії комунікативних обмінів – науки про стратегію і тактику людської поведінки під час обміну інформацією; семантики – науки, що вивчає значення мовних одиниць, бо без формалізації семантики неможливе будь-яке комп’ютерне моделювання людського мислення та спілкування; психолінгвістики – науки про еквіваленти мовних процесів у психіці; паралінгвістики – науки про процеси, які супроводжують мовну комунікацію, тобто про невербальні комунікації; психологічний і соціологічний підхід, що використовує: психологію – науку про поведінку окремого індивідуума, групи людей або народу в цілому згідно з менталітетом; соціологію – науку, що вивчає відносини соціальних структур [5].

Н. Котух [4], О. Цимбалюк [8] вважають теоретичною основою дослідження процесу розвитку комунікативної діяльності вчителя ціннісно-діяльнісний та особистісно-орієнтований підхід і розглядає цінності як критерії сформованості комунікативної культури вчителя. Ціннісно-діяльнісний та особистісно-орієнтований підхід дає змогу детального виявлення й вивчення педагогічних умов розвитку комунікативної діяльності вчителя.

І. Цар досліджує у діалектичній єдності професійно значущі якості фахівців у контексті системного, компетентнісного, діяльнісного,  особистісного, аксіологічного, технологічного, методологічних підходів. Автором проаналізовано сукупність найбільш важливих якостей та ключових компетенцій сучасного фахівця гуманітарного профілю. Особистісно орієнтований підхід до процесу навчання, концепція діяльнісного підходу до розвитку особистості, системний підхід у процесі навчання, компетентнісний підхід у сучасній освіті, теоретичні основи технологізації навчання, різні аспекти теоретичних і методичних основ тренінгового навчання [7].

В. Гриньова стверджує, що методологічний концепт відбиває взаємозв’язок і взаємодію різних підходів до вивчення проблеми педагогічної культури. Передумовами його є: культурологічний підхід, який передбачає створення умов для самовизначення, самореалізації особистості студента в культурі. Він дозволяє розглядати педагогічну культуру в загальнокультурному контексті як інтеграцію особистості вчителя з духовною і професійною культурою, як складне інтегроване поняття, наскрізну характеристику моральної, естетичної, розумової, правової, емоційної культури, будучи їх складовою і одночасно включаючи їх в себе; системний підхід, який дозволяє розкривати закономірності, зв’язки між окремими компонентами (елементами) системи. Педагогічна культура майбутнього учителя є певною системою й одночасно елементом педагогічної системи. Цілісність і системність педагогічної культури як педагогічного феномена забезпечують структурні та функціональні її компоненти; особистісно-діяльнісний підхід, що забезпечує усвідомлення студентом себе як особистості, виявлення і розкриття своїх педагогічних можливостей [2].

Н. Волкова [1] та Л. Савенкова [6] аналізує наявні підходи до професійної підготовки майбутніх учителів, виділяє окремий напрям їх підготовки до професійної комунікативної діяльності, як компонент педагогічної мовленнєвої культури: особистісно-діяльнісний підхід, складниками якого є зміна форми комунікації у навчально-виховному процесі, персоналізація педагогічної взаємодії, перетворення суперпозиції викладача і субординізованої позиції студента в індивідуально-рівноправні позиції, реалізація у навчальному процесі механізму взаємообміну між викладачами й студентами педагогічно-рольовими функціями. За системного підходу який орієнтує на розкриття цілісності педагогічних об’єктів, виявлення в них різноманітних типів зв’язку, доведено, що процес підготовки майбутніх учителів має розглядатися як цілісна система, упорядкована множина взаємопов’язаних компонентів, що є цілісним утворенням. Визначено, що за ціннісно-діяльнісного підходу зміст підготовки майбутніх учителів має бути представлений ціннісно-змістовними, емоційно насиченими, професійно-спрямованими елементами, включеними у контекст життєвих, професійно-спрямованих комунікативних проблем студента через моделювання особистісно орієнтованих, комунікативних ситуацій. Дослідницею обґрунтовано доцільність синергетичної методології для вирішення проблеми підготовки майбутніх учителів, за якої результат конкретної комунікативної дії студента.

Таким чином, проаналізувавши філософську, соціологічну, культурологічну та психолого-педагогічну літературу, розглянуто різні підходи до змістовного наповнення поняття професійно-мовленнєвої культури.

Більшість авторів зазначає відсутність сформованої системи у формуванні професійно-мовленнєвої культури, спонукає до необхідності активного пошуку ефективних технологій, наукових досліджень даної проблеми. Їх позиції об’єднані спільним розумінням неспроможності сучасної системи навчання мови, розвитку мовної культури.

Результати дослідження. Крім вивчення різних підходів до формування в умовах навчання у вищому навчальному закладі професійно-мовленнєвої культури майбутніх фахівців необхідно розглянути процес формування професійно-мовленнєвої культури фахівців фізкультурного профілю.

Дослідження проводилося з 2010 по 2012 рік і включало анкетування вчителів, тренерів-викладачів, інструкторів фізичної культури з питань культури мови, тестування рівня сформованості комунікативних якостей, вивчення техніки мови і ораторських умінь.

У дослідженні взяло участь 55 респондентів серед них 22 вчителя фізичної культури загальноосвітніх шкіл, 23 тренерів-викладачів з видів спорту, 10 інструкторів фізичної культури. Аналіз відповідей на запитання анкети показав, що респондентів мають в основному, поверхневі несистематизовані знання з питань мовної культури, так званий “побутовий” рівень розуміння терміну “професійно-мовна культура” і, відповідно, елементарні уявлення про його семантичну наповненість.

Обмеженість у часі ускладнювала тестування комунікативних якостей мови, тому нами були обрані правильність і багатство мови, тому щоці якості показують навички дотримання мовних норм мови і потенціал для відбору мовних засобів, найбільш придатних в професійно важливих мовних ситуацій (розглядалися дотримання норм орфографії та пунктуації, лексичних і синтаксичних норм мови, інформативність, точність, логічність, виразність мови, політ і гучність голосу, дикція, точність інтонації, темп мови).

Високий рівень професійно-мовленнєвої культури показали викладачі міських загальноосвітніх шкіл.

Що стосується окремих характеристик професійної майстерності, то тут слід зазначити високі показники в техніці мовлення, сформованість педагогічного голосу, знання термінології фізичної культури та спорту.

Низькі показники відзначені в дотриманні мовних норм, у багатьох респондентів існують проблеми з дикцією, що вимагає корекції; серед тренерів-викладачів спортивних шкіл різного профілю відзначена висока частотність невмотивованого використання  професіоналізмів; у більшості не сформовані навички публічних виступів.

Слід зазначити також, що в практиці роботи вищого навчального закладу фізкультурного профілю центральне місце в процесі розвитку професійно-мовленнєвої культури відводиться вивченню навчальної дисципліни “Українська мова”, а також окреми[ спецкурсів з “Риторики”. Подібний підхід видається нам недостатнім, тому що не враховує всіх аспектів складного поняття професійно-мовленнєвої культури. Видається більш ефективним комплексний підхід до вивчення вищеназваних аспектів педагогічної мови.

Попереднє дослідження мовних здібностей студентів, проведене нами в ДДПУ імені Івана Франка (анкетування, опитування, бесіди зі студентами) показало, що в цілому студенти розуміють важливість професійно-мовленнєвої культури, але самі недостатньо орієнтовані в даному питанні.

Результати дослідження виявили основні проблеми студентів, пов’язані з промовою:

- Невміння чітко пояснити вправи – 36 (29%);

- Невміння послідовно пояснити правила спортивних та рухливих ігор – 24 (19,4%);

- Відсутність досвіду публічних виступів – 89 (71,8%);

- Погана дикція – 46 (37,1%);

- Невміння застосовувати оптимальний варіант гучності голосу – 31 (16,9%);

- Недостатній словниковий запас – 66 (53,2%);

- Труднощі в моделюванні висловлювання – 78 (62,9%).

Результати анкетування показали також, що студенти мають потребу у вивченні спецкурсу “Професійно-мовленнєва культура” розробленого автором. Так, з 124 студентів, що брали участь в анкетуванні, на запитання про оптимальний періоді вивчення курсу “Професійно-мовленнєва культура” 32 студента (25,8%) висловилися за курс протягом всього періоду навчання, 84 студента (67,7%) назвали оптимальним 2 - 3 роки і 8 студентів (6,5%) вважають 50 аудиторних годин достатніми.

Щодо власної мови відповіді студентів розподілилися наступним чином: 8 студентів (6,6%) вважають свою промову хорошою, 11 (8,8%) - задовільною, що не вимагає вдосконалення, 88 (70,9%) - задовільною, але вимагає корекції, 17 (13,7%) - оцінили свої мовні здібності як незадовільні, проте не вживають ніяких дій щодо їх розвитку.

Загальний аналіз результатів анкетування показав, що у більшості студентів не вироблено стійкого неприйняття фактів мовної недбалості, що відображає низький рівень їх загальної культури.

Основу професійного мовлення викладача становить книжкова лексика і наукова термінологія, засвоєння якої студентами відбувається поступово і залежить від загальних інтелектуальних можливостей і словникового запасу.

До їх числа можна віднести наступні:

- Навчальні групи не завжди діляться на підгрупи для проведення практичних занять, що ускладнює організацію індивідуальної роботи зі студентами, визначення рівня сформованості їх мовних навичок, а отже, можливість правильного вибору методів і прийомів роботи з окремим студентом;

- Передбачити навчальними планами вивчення спецкурсу “Українська Професійно-мовленнєва культура”, який має велике значення для професійного становлення особистості та підвищення рівня загальної та мовленнєвої культури студента, дає можливість реалізувати власний потенціал на заняттях фізичними вправами;

- Багатьох викладачів спортивних кафедр характеризує недостатній рівень мовної культури, зокрема, недотримання норм літературної мови, недостатньо розвинута техніка мовлення.

Вище перелічене слід враховувати при плануванні роботи з формування професійно-мовленнєвої культури студентів в умовах вивчення спортивних дисциплін.

Практика проведення практичних занять зі спортивних показує, що подібні умови організації навчального процесу допоможуть виявити студентів зі слабкою мовної підготовкою. Особливо відчутно це при використанні активних форм проведення занять, де несформованість мовленнєвих умінь і навичок студентів стає найбільш очевидною.

Істотні відмінності в рівнях інтелектуального розвитку та мовної підготовки студентів факультету фізичного виховання актуалізують необхідність застосування індивідуального підходу до організації процесу формування професійно-мовленнєвої культури в умовах освітнього процесу вищого навчального закладу. Ігнорування індивідуальних особливостей студентів і невміння викладача індивідуалізувати навчання значно знижують продуктивність даного процесу.

Індивідуалізація навчання включає в себе систему індивідуальних навчальних завдань слабким, середнім і сильним за рівнем загального розвитку або іншим, важливим у контексті певного виду діяльності, здібностям учнів, а також форми і методи фронтальної, індивідуальної та групової навчальної роботи. 

З метою корекції мовленнєвих умінь студентів зі слабкою мовною підготовкою викладачами застосовувалося диференційоване розподіл навчальних завдань з поступовим ускладненням їх змісту, співвіднесення успішності виконання завдань з вихідним рівнем, позитивна оцінка особистісних досягнень студентів в оволодінні мовними діями. 

Включення в навчальний процес педагогічних завдань, рольових і ділових ігор дозволило активізувати процес розвитку загальнопедагогічних умінь і навичок: оцінювати педагогічну ситуацію, визначати цілі, ставити завдання, визначати шляхи та засоби їх вирішення, прогнозувати результати, коригувати діяльність.

У відповідності з рівнем розвитку мовної культури студентів проводилося розподіл ролей, спільно з викладачем розроблялися комунікативні стратегії і тактики учасників гри, обговорювалися функції експертів, критеріальні показники, покладені в основу аналізу мовних дій учасників гри.

Аналіз ефективності проведення занять, в основі яких лежить спільна діяльність викладача і студента від стадії підготовки до спільного аналізу результатів і педагогічного коментаря дозволив зробити наступні висновки:

- моделювання та реалізація квазіпрофесійних ситуацій в навчальному процесі має велике значення при підготовці майбутнього фахівця до різних видів педагогічної практики, допомагає студентам почувати себе більш впевнено в реальній обстановці майбутньої професійної діяльності;

- використання на практичних заняттях інтерактивних форм і методів навчання дозволяє на основі отриманих теоретичних знань забезпечити формування у майбутніх фахівців напряму фізична культура і спорт прийомів ефективного мовного взаємодії в професійно значущих ситуаціях;

- ефективність застосування інтерактивних форм і методів навчальної роботи визначається можливістю реалізації студентами умінь аналізувати мова, змінювати текст в залежності від ситуації спілкування і характеру аудиторії, вибирати відповідні вербальні та невербальні засоби, використовувати різні прийоми мовного взаємодії, тобто всього того, що відбиває професійно-мовні аспекти їх майбутньої професійної діяльності.

Важливою в організації діалогічного взаємодії викладача та студента є науково-дослідна робота студентів.

Спільна з педагогом робота з вибору теми, обгрунтування її актуальності, визначення мети, завдань, методів дослідження, обробці результатів та формулювання висновків сприяє закріпленню навичок підготовки наукових текстів, підвищенню рівня термінологічної культури студента, розширенню лексичного запасу і вихованню мовного смаку і самостійності мислення.

Запропонований системний підхід передбачає безпосереднє створення на навчальних заняттях ситуацій спілкування, організованих навколо певних тем з використанням певних мовних жанрів. Можливі різні комбінації запропонованих підходів, але при їх реалізації збагачення мовного досвіду відбувається за рахунок включення в мову учнів готових конструкцій і моделей, які відповідають певним умовам комунікації. 

На нашу думку для навчання культури мови на заняттях з фізичного виховання інші методи побудови навчальних занять – моделювання умов занять.

У реалізації комунікативно-діяльнісного підходу особливу складність представляє необхідність співвіднесення професійно-мовних знань і реального мовного досвіду студента.

На перших етапах навчання студент має недостатній мовний досвід, тому ми бачимо завдання формування професійно-мовленнєвої культури через залучення практиканта в активну мовне спілкування в реальних умовах майбутньої професійної діяльності. В цих умовах оптимізується формування здатності встановлювати зв’язок між знаннями і ситуацією, а також здатності на основі цього зв’язку здійснювати дію, що дозволяє вирішити проблему. 

Комунікативно-діяльнісний підхід до навчання на факультетах фізичного виховання спрямований на формування в практичній діяльності комунікативних здібностей студентів, що слід розуміти як здатності людини вирішувати мовними засобами ті чи інші комунікативні завдання в різних сферах і ситуаціях спілкування.

Практика в різних виховних, освітніх, спортивних, реабілітаційних установах має значний потенціал, який дозволить майбутнім фахівцям усвідомити важливість і необхідність мовленнєвих умінь і навичок для успішної професійної діяльності.

На період проходження практики студент повинен отримувати не тільки завдання професійно-педагогічного характеру, а й завдання з культури писемного та усного мовлення, мовного аналізу. До звіту студентів з усіх видів практики повинні пред'являтися вимоги грамотного (відповідно до норм письмової наукової мови) опису проведеної роботи, вивчених матеріалів, оформлення отриманих результатів.

Даний вид практики покликаний забезпечити формування педагогічних умінь і навичок до рівня, що дозволяє самостійно вирішувати оздоровчі та виховні завдання в процесі фізичного виховання, формувати професійно-значущі якості особистості, що зумовлюють стійкий інтерес до діяльності вчителя фізичної культури, потреба в систематичному самоосвіті та творчому підході до педагогічної роботи. 

Піл час практики студентами ставляться завдання:

• освоєння прийомів організації спілкування з учнями, міжособистісного спілкування в колективі;

• складання письмових текстів професійних жанрів;

• формування позитивного ставлення учнів до занять фізичною культурою, здорового способу життя;

• участі в обговоренні (аналізі) мовної поведінки практикантів при проведенні уроку фізичної культури;

• організації та проведення фізкультурно-оздоровчих та спортивно-масових заходів;

• публічного виступу на теми здорового способу життя, рухової активності;

• вдосконалення мовленнєвих умінь і навичок, закріплення знань з культури мовлення;

• доречного використання невербальних засобів спілкування.

У процесі професійно-орієнтованої практики закріплюються теоретично уявлення і знання студентів з професійно-мовленнєвої культури, формуються на цій основі професійні навички та вміння, необхідні в практичній діяльності.

Таким чином, реалізація комунікативно-діяльнісного підходу до організації безперервної педагогічної практики буде сприяти розвитку професійно-мовленнєвої культури студентів факультету фізичного виховання, залученню студентів до загальнолюдської культури, що підвищує рівень науковості та теоретичної узагальненості знань з досліджуваним у ВНЗ дисциплін, а перераховані підходи роботи зроблять навчання студентів ефективним і додадуть йому комунікативну спрямованість, що в цілому сприятиме розвитку професійно-мовленнєвої культури майбутніх фахівців з фізичної культури.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Запропоновані підходи (комплексний, індивідуальний, диференційований, системний, комунікативно-діяльнісний, творчий) на наш погляд, дозволять сформувати у студента усвідомлення важливості мовного чинника у майбутній професійній діяльності. В подальшому залишається впровадження в навчальні плани студентів факультету фізичного виховання спецкурсу “Професійно-мовленнева культура” та оцінка знань та вмінь студентів з професійної мови.

Література

1.                Волкова Н. П. Теоретичні та методичні засади підготовки майбутніх учителів до професійно-педагогічної комунікації / Волкова Н. П. // дис. д-ра наук: 13.00.04. – Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка. – Луганськ, - 2006. – 544с.

2.                Гриньова В. М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (теоретичний та методичний аспекти) / Гриньова В. М.: Автореф. .докт. пед. наук. – К., 2001. – 45с.

3.                Дубасенюк О. А. Концептуальні підходи до професійно-педагогічної підготовки сучасного педагога. / О. А. Дубасенюк, О. В. Вознюк. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Ф ранка, 2011. – 114 с.

4.                Котух Н. В. Педагогічні основи особистісно орієнтованого підходу до формування комунікативних умінь учнів / Котух Н. В // Професіоналізм педагога (Проективна педагогіка: питання теорії та практики): Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції: Зб. статей. – Ч. 1. – Ялта: РВВ КДГІ, 2004. – С. 101-106.

5.                Почепцов Г. Г. Теорія комунікації. / Почепцов Г. // – К.: Спілка рекламістів України, Українська асоціація паблік рилейшнз, 1996. – 175с.

6.                Савенкова Л. О. Професійне спілкування майбутніх викладачів як об'єкт психолого-педагогічного управління / Савенкова Л. О. // Монографія - К.: КНЕУ, 2006. - 212с.

7.                Цар І. О. Педагогічні технології формування індивідуального стилю професійної діяльності у майбутнього вчителя гуманітарного профілю / Цар І. О. // Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.04: Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка: 2011.

8.                Цимбалюк О. До проблеми дослідження комунікативної діяльності вчителя, як фактора його самореалізації в умовах гуманістично орієнтованої освіти / Цимбалюк О. // Український науковий журнал освіта регіону політологія психологія комунікації тематика: психологія вищої школи журнал № 2, 2010.