Мітяшкіна Т.Ю.

Харківський національний технічний університет сільського господарства імені П.Василенка

Формування естетичної культури особистості засобами мистецтва : аспекти науково-логічного апарату дослідження

Сьогодні в України головним є виховання культури особистості. У «Державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття»)» чітко сформульовані такі завдання як: прилучення молоді до художньо-естетичної культури, до різних видів мистецтва, виховання естетично розвиненої особистості. Також у Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Закону України «Про освіту», «Про дошкільну освіту» зазначені такі принципи: як пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей; формування естетичної культури особистості; органічний зв`язок освіти з національною, художньою культурою та відродженням її засобами навчально-виховного процесу.

У різні історичні періоди культура як соціальне явище викликала увагу та інтерес учених, трактувалося різноманітно (підходи - філософський, психолого-педагогічний, соціологічний, культурологічний, мистецтвознавчий тощо) та ототожнювалося з поняттям “вихована людина”. З розвитком суспільства поняття “культура” і “виховання” набули різного смислу [1].

У найзагальнішому визначенні “культура – це сукупність результатів продуктивної діяльності людей” (В. А. Греченко, І. В. Чорний, В. А. Кушнерук, В. А. Режко). У вузькому (особистісному) розумінні “культура – це певні цінності та норми поведінки людини в соціальному й природному оточенні” [1]. Визнано: культура безпосередньо впливає на працю, побут, дозвілля, менталітет, спосіб життя (йдеться як про суспільство в цілому, так і про окрему особистість). Але багато дослідників відзначають, що культура повинна сприйматися не тільки як досягнення минулого, але і як вагомий фактор, що впливає на сьогодення й майбутнє усього людства [1]. Тому поняття «культура» має багато визначень та породжує різні види прояву в суспільстві.

Отже, якщо визначати культуру, як сукупність матеріальних та духовних цінностей, як творчу діяльність людини, то ми можемо простежити зародження й розвиток культури суспільства за допомогою мистецтва, як творчої діяльності людини. Мистецтво, охоплюючи значний спектр знань стосовно архетипів поведінки, сприйняття реальності й культури з усіх сфери суспільного життя, створює значні можливості ціннісноорієнтаційного виховного впливу, формування естетичної культури особистості.

Поміж різних видів прояву загальної культури (етичної, фізичної тощо) виділяється естетична культура, як здатність і вміння відчути свій зв'язок зі світом, змістовно пережити й по-людськи ціннісне передавати повноту й різноманіття цих стосунків. Як зазначає В.І.Лозова, естетична культура передбачає сформованість у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, розвиток здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потребу вносити прекрасне в оточуючий світ, оберігати природну красу.

Поняття „естетична культура” та „художня культура” дуже близькі, але є й різниця в їх трактуванні, дослідженні предмету і об'єкту тощо. На відміну від „естетичної культури” „художня культура” багатьма вченими визначається як сукупність усіх видів художньої діяльності - словесної, музичної, театральної, образотворчої тощо, включаючи продукт і процес цієї діяльності, а саме: створення, збереження, розповсюдження, сприйняття, оцінка, вивчення художніх творів, а також виховання художників, публіки, критиків, мистецтвознавців.

Дослідники В.Мазепа, А.Азархін, В.Михалєв наголошують на тому, що один із найважливіших факторів духовного оновлення суспільства – це процес взаємодії художньої культури суспільства та естетичного розвитку особистості. Вважають, що художня культура – найвищий прояв розвитку естетичної культури, без якого ця культура взагалі не може функціонувати як система. Крім того, дослідники визначають художню культуру різноаспектно: як підсистему в системі естетичної культури, як ядро художньої діяльності, у ході якої відбувається передача інформації, як процес становлення духовних зв’язків, необхідних для взаємозбагачення в процесі спілкування [1].

Для естетичної культури характерні й актуальні ті ж проблеми, що і для культури в цілому, однак, вирішуються у сфері досвіду, перенесеного на естетичну площину. Так, особливістю естетичної культури є те, що її психологічний пласт не просто один зі складових її рівня, але й умова прояву або становлення всіх інших її пластів.

На основі аналізу різних підходів до проблеми дослідження визначено, що естетична культура особистості відображає загальний рівень духовно-естетичної культури людини, коло її естетичних потреб, нахилів та інтересів. Це поняття включає в себе рівень розвитку і сформованість чуттєво-оцінної свідомості: почуттів, емоцій, переживань, поглядів, естетичних оцінок. Естетична культура проявляється у здатності індивіда сприймати, переживати, оцінювати навколишній світ у відповідності з набутими естетичними знаннями, з навичками, нахилами, потребами та інтересами, творити прекрасне у житті. Тому закономірно розглядати естетичну культуру особистості як складну комплексну систему, яка інтегрує в собі інформаційний, почуттєво-емоційний і діяльнісний компоненти.

Естетична культура та її виховання діалектично пов’язані з такими поняттями, як: естетичні знання, естетичне сприймання, естетичні почуття, естетична насолоді, естетичний смак, естетичні судження, естетичні ідеали, естетична діяльність. Ми лише розкрили лише деякі компоненти дослідження, процес формування естетичної культури вимагає більш повного розкриття проблеми.

Література:

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.

2. Рудницька О. П. Педагогіка: загальна та мистецька: Навч. посібник. – К.: ТОВ “Інтерпроф”, 2002. – 270с.