Педагогічні науки/Методичні основи виховного процесу

аспірантка Сищик А.С.

Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля

Артикуляція етнічної толерантності: іноземні студенти як об’єкт етнічної толерантності.

Розглядається етнічна толерантність як невід’ємна складова етнічного менталітету. Етнічна толерантність проявляється в різних критичних умовах міжособистісного характеру.

Ключові слова: інтолерантність, міжетнічні відносини, етнічна толерантність, етнопсихологічні феномени.

Ethnic tolerance is examined as an inseparable part of ethnic mentality. Ethnic tolerance is appeared in different critical conditions of the interpersonal nature.

Keywords: intolerance, ethnic tolerance, interethnic relations, ethnopsychological phenomena.

Проблема толерантності в цілому є на сьогоднішній момент однією з найбільш обговорюваних тем не тільки серед науковців, але і серед політиків. Це пов’язано з тим, що в останній час у суспільстві все більше проявляється загроза розпалювання конфліктів, війн, зростає рівень нетерпимості. Особливо ця проблема загострилась з розвитком процесів глобалізації у ХХ столітті. Тому актуальність розгляду цієї проблеми зумовлена тим, що перед суспільством постало питання знаходження таких засобів, котрі забезпечили б його безконфліктне існування. Це особливо має значення для етнічної сфери, тому що конфлікти тут найбільш гострі. Одним із засобів їх вирішення є толерантність, котра представляє собою форму цивілізаційного компромісу між визнанням відмінностей та готовністю їх прийняти.

Оскільки вона обіймає достатньо широкий загал, то варто звузити пошук компромісу до такого питання, як іноземні студенти, що отримують освіту у вишах України. Ця презентабельна група цікава тим, що: 1) збільшується її кількість завдяки якості освіти при зваженій ціновій політиці України, 2) привнесенням власної ментальності іноземних студентів до країни перебування, 3) розбіжністю культур носіїв різних регіонів, 4) пошуків шляхів порозуміння між студентами різних національностей тощо.

Проблеми етнічної толерантності знайшли своє відображення у роботах наступних авторів Волкова Г.Н., Дробижевої Л.М., Солдатової Г.У., Шайгерова Л.А.

Зважаючи на те, що частішають випадки нетерпимості по відношенню до людей іншої національності, актуальнішими стають проблеми міжетнічної комунікації та толерантності. Різноманітні джерела інтолерантності породжують сьогодні у суспільстві жорстокість, насильство та байдужість до представників іншої етнічної групи. Формування міжетнічної комунікації та виховання етнічної толерантності слід розглядати як одне ціле [1, с. 76].

Серед усіх форм толерантності (політичної, економічної, расової, релігійної, культурної), на нашу думку, найбільше значення має етнічна толерантність. Вона розуміється як складова духовного розвитку людини, що, проявляється у терпимості до чужого способу життя, мислення, традицій та ідей. Етнічна толерантність виникає у конфліктних ситуаціях з представниками інших етнічних груп, коли людські цінності піддаються сумніву, нехтуються або порушуються. Вона не може вивчатися окремо від процесів етнічної ідентифікації, тому що усі етнопсихологічні феномени є складовими етнічної варіативності людини.

Етнічна толерантність проявляється у різних сферах соціального життя.

Як вид соціально-етнічної поведінки, етнічну толерантність можна представити наступним чином, виокремлюючи наступні основні фактори:

- етнічна толерантність включає в себе загальні світоглядні та мотиваційні основи для взаємодіючих етносів;

- досягнення повного розуміння. Взаєморозуміння несе обопільний характер, при цьому рівень толерантності залежить від ступеня розуміння суб’єктів;

- створення умов та можливостей для постійної взаємодії;

- пошук співпадінь інтересів взаємодіючих етнічних суб’єктів [2].

Суттю етнічної толерантності, як і просто толерантності, є визнання права людини на відміну від інших. Це зумовлює розуміння того, що світ і соціальне середовище багатовимірні, а отже і погляди на цей світ можуть бути різними, їх не можна зводити до однаковості.

У міжетнічних відносинах політика толерантності повинна будуватися не на основі терпіння, а на принципі терпимості. На відміну від терпіння, терпимість не несе відтінку власного ущемлення, а навпаки включає в себе повагу і визнання рівності інших та відмову від насильства та домінування. Таким чином, зумовлює позитивну взаємодію між обома сторонами.

Етнічна толерантність, за своєю сутністю, це толерантність, яка повинна бути основою взаєморозуміння, солідарності, а не проявом довгого терпіння та страждання. У зв’язку з цим толерантність – не просто пасивна терпимість, вона передбачає активну позицію усіх зацікавлених сторін, та відмову від своєї нав’язливої точки зору одної зі сторін [3].

Проблеми толерантності мають не тільки теоретичне, але й практичне значення, особливо в такій поліетнічній країні, як Україна. Приділяючи увагу формуванню етнічної установки, як установки на взаємодію з іншими етнічними спільнотами в будь-якій сфері життєдіяльності – від спілкування з людьми іншої національності до сприйняття явищ та елементів історії, культури, типів соціально-економічного розвитку, формується міжетнічна толерантність.

Метою виховання міжетнічної толерантності є розвиток світогляду в людині. ЇЇ готовність до контакту з людьми іншої національної, етнічної, релігійної приналежності. У цьому випадку головну роль грає збіг інтересів суб’єктів, їх характеру, звичок, темпераменту, які зумовлені загальноприйнятими нормами поведінки у суспільстві.

Люди схильні об’єднуватись з тими, хто поділяє їх погляди або з тими, хто розмовляє на тій ж самій мові чи має таку ж саму культуру. У той саме час більшість людей часто з упередженістю ставляться до тих, хто від них відрізняється. Це можна прослідити на прикладах подій, які сталися у Луганській області протягом останніх двох років і викликали резонанс не тільки в Україні, а й за її межами. У ході подій, пов’язаних з конфліктами на етнічному ґрунті, нажаль трапляються жертви як з боку іноземних студентів, так і з боку громадян України. Акції протестів відбувались у вищих навчальних закладах Луганська під гаслами проти безладу по відношенню до іноземних студентів, з вимогами приймати для навчання в Україні лише десять відсотків студентів від загальної кількості всіх студентів, посилення контролю над гуртожитками, проходжень іноземцями перед навчанням психологів та співробітників Комітету державної безпеки України тощо.

Непорозуміння на етнічному підґрунті не надають позитивного іміджу країні, відштовхують іноземних студентів від бажання отримати освіту в Україні, не налаштовують на вирішення етнічних конфліктів та взаєморозуміння один одного в глобалізованому світі. Підготовка іноземних студентів до сприйняття іншої культури повинна вестися ще до приїзду їх у країну перебування, з урахуванням поваги до місцевого населення. Акцент робиться на побутових конфліктах, а не на етнічних. Але як би їх не класифікувати, у кінцевому результаті на важелі кладеться людське життя, якого б кольору не була людина.

Література:

1. Коваль Н.А., Клоков Д.Н. Психологическая сущность толерантности // VII Державинские чтения. Психология. Педагогика. Физическая культура спорт: Материалы научной конференции преподавателей и аспирантов. Февраль2002 г. - Тамбов, 2002. - С. 76-77.

2. Декларация принципов толерантности принята ЮНЕСКО в 1995г. всемирный призыв к толерантности. «Вестник» УрМИОН 08.08.02.

3. Психология человека от рождения до смерти //под ред. А.А. Реана – СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2002.- 656 с.