Педагогические науки/ 3.Методические основы восптательного процесса

Баранець С.А.

Мелітопольський державний педагогічний університет ім.Богдана Хмельницького, Україна

Колективне виховання - педагогічна інновація А.С.Макаренка

 

Явище інновації в сучасній українській педагогіці стає все більш актуальним, і цьому є цілком конкретні причини. Дане поняття можна визначити як „нові фор­ми організації праці та управління, нові види технологій, що охоплюють не тільки окремі установи та організації, й різні сфери" [1, с. 303]. У педагогічній діяльності, як зазначає М.М.Окса, інноваційна спрямованість зумовлюється соціально-економічними перетвореннями, які вимагають відповідного оновлення освітньої політики, прагненням учителів до освоєння та застосування відкриттів у своїй галузі тощо.

Інноваційну діяльність можна розглядати як певний механізм, зміст якого із зрозумілих причин постійно змінюється, але сутність залишається єдиною: вне­сення до діяльності змін адаптую чого характеру, що сприяють успішному розвит­ку галузі в нових умовах.

Саме такими рисами в першій половині XX століття в Україні може бути оха­рактеризована ідея колективного виховання, сформульована і практично втілена видатним вітчизняним педагогом А.С. Макаренком. Його виховний досвід дійсно являв собою соціальну та педагогічну інновацію, що дозволяє виявити і проаналі­зувати механізм інноваційної діяльності

Педагогічний спадок А.С. Макаренка складає неперехідну цінність сучасної науки насамперед тим, що являє собою плід цілеспрямованих пошуків і створення системи виховної роботи в докорінно змінених, не досліджених і не відомих самому педагогові суспільних умовах.

Не маючи, за власним визнанням, у своєму розпорядженні жодної педагогіч­ної теорії (а точніше, теорії, придатної до роботи в нових обставинах), Антон Се­менович робить висновок: „...Теорію треба вивести з усієї суми реальних явищ, що відбуваються на моїх очах. Я спочатку навіть зрозумів, а просто побачив, що мені потрібні не книжні формули, які я все одно не міг прив'язати до справи, а негай­ний аналіз і негайна дія" [2, с. 23]. Так, безпосередньо в процесі професійної взаємодії з „важкими" дітьми створює цілісний виховний напрямок, який дослідник називають „макаренківською педагогікою" Одним з найважливіших її аспектів є теорія дитячого колективу, що її розробив видатний педагог. Він розкрив основні ознаки такого колективу (наявність спільної соціально цінної мети; спільна діяль­ність, спрямована на досягнення цієї мети; відносини відповідальної залежності; наявність органів самоврядування). Важливим було також з'ясування стадій роз­витку, шляхів формування і методики використання виховних можливостей колек­тиву.

Взаємовплив індивідів є фактор вузький і обмежений, міркував А. С. Макаренко. Об'єктом виховання повинен бути цілий колектив. На виховання колективу і треба спрямовувати організований педагогічний вплив. Виходячи з цього, він вважав, що найважливіше - це включити вихованця у багатогранне життя колек­тиву, добитися того, щоб він усвідомлював себе його членом з усіма правами й обов'язками, які звідси випливають. З другого боку, сам колектив повинен залуча­ти кожного свого члена (вихованця) до різних форм активної участі в житті колек­тиву, привчаючи його нести відповідальність за покладені на нього обов'язки. Колектив є вихователем особи. Оцінку колективом поведінки індивіда, на думку А. С. Макаренка, індивід має відчути в першу чергу. Оцінка його поведінки педагогом має виявлятися, головним чином, через оцінку і реагування колективу.

Майстерність педагогів повинна проявлятися в умінні зосередити думку, во­лю колективу, допомагати йому порадою, впливом, ідеєю, а іноді й примусом. Це дуже складний комплекс робочого напруження. Адже колектив чекає від кожного свого члена посильної участі в спільній боротьбі і тим самим виховує в нього волю, почуття відповідальності, загартовує його.

„Колектив...- говорив А. С. Макаренко,- це не просто зібрання, не просто група взаємодіючих індивідуумів... Колектив - це цілеспрямований комплекс осо­бистостей, організованих, наділених органами колективу"[3, с. 210]. Він являє собою соціальний живий організм, який через те і організм, що він має органи, що там є повноваження, відповідальність, співвідношення частин, взаємозалежність, а якщо нічого цього немає, то немає і колективу, а є просто юрба або зборище.

У виховній системі Макаренка командир був виборним єдиноначальником, правда, наділеним владою, але владою не для виявлення особистої сваволі, а для захисту інтересів і волі колективу. Рада командирів теж являла собою колектив, і командир був тільки її уповноваженою особою. Що ж до ініціативи, то комунарам ніщо не заважало виявляти її на ділі, аби тільки вона служила загальним інтере­сам.

Принцип виховання через колектив, висунутий А. С. Макаренком, з успіхом може бути застосований і в шкільній практиці.

У школі, твердив А. С. Макаренко, немає пари: учитель плюс учень, а є ор­ганізація, шкільний дитячий колектив; уся навчально-виховна робота в ній пови­нна зміцнювати роль колективу і усвідомлення обов'язків кожного перед ним.

Отже, найпершим завданням має бути створення з кожного класу міцного колективу учнів, що живуть спільним життям, спільно борються за найкраще вико­нання своїх учнівських обов'язків, спільне налагоджують свій відпочинок і свою позакласну роботу.

У багатьох школах та інших виховних закладах нагромаджено великий до­свід творчого використання педагогічних ідей А. С. Макаренка в організації дитячих колективів. Та, це й зрозуміло. Система його педагогічних поглядів - не плід відірваних від реального життя розмірковувань, вона створена в процесі багатолітньої практичної роботи, в напружених шуканнях і цінна не тільки як базова теорія, а і як приклад успішної, цілеспрямованої інноваційної діяльності в педагогіці, зразок ефективного поєднання теорії з практикою, що самим своїм існуванням стимулює новаторський пошук сучасних педагогів.

Література:

1.        Окса М.М. Генеза вивчення загально педагогічних дисциплін у вузах України в ХХ столітті: Монографія / М.М.Окса. – Мелітополь: МДПІ, 2004.- 313 с.

2.        Макаренко А.С. Педагогическая поэма // Макаренко А.С. Сочинения в семи томах. - Т. 1. М.: Изд-во АПН, 1957. - 780 с.

3.        Макаренко А.С.  Проблеми школьного советского воспитания // Макаренко А.С. Сочинения в семи томах. - Т. 5. М.: Изд-во АПН, 1958. - С. 103-225.