Химай Н.І.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»,Україна

Місце двостороннього перекладу в системі класифікації видів перекладу і вправи, спрямовані на його розвиток

В теорії перекладу існують дві основні класифікації видів перекладу: за характером перекладних текстів і за характером дій перекладача в процесі перекладу. Відповідно до жанрово-стилістичної класифікації перекладу виділяють два функціональних види перекладу: художній переклад і інформативний (спеціальний) переклад. Класифікація в залежності від характеру мовних дій перекладача називається психолінгвістичною класифікацією перекладу. Вона враховує спосіб сприйняття тексту оригіналу і спосіб створення тексту перекладу, і підрозділяє перекладацьку діяльність на письмовий переклад і усний переклад.

Зупинимося на двосторонньому перекладі, який є одним з видів усного перекладу. Як відомо усний переклад складається з двох етапів: сприйняття та говоріння. Усний переклад може бути послідовним і синхронним. Двосторонній переклад відноситься до усного послідовного абзацного-фразового перекладу. Такий переклад слідує за текстом оригіналу, або текстом, який прозвучав або текстом, який вимовляється з перервами звучання, зазвичай поабзацно або пофразово. Двосторонній переклад є складним видом перекладу, оскільки він характеризується одноразовим сприйняттям повідомлення, складним запам'ятовуванням, обмеженим за часом перемиканням з однієї мови на іншу, послідовним порядком операцій.

Сфери використання двостороннього перекладу: дипломатичні відносини, ділові обіди, неофіційні зустрічі (у тому числі і з іноземними делегаціями), ділові переговори, міжнародні ярмарки та виставки, де є потреба у лінгвістичному / мовному посередництву. Перекладач, який володіє необхідним досвідом та знаннями, служить сполучною ланкою на переговорах, сторони яких не говорять на мовах один одного, і тим самим допомагає їм подолати мовні та культурні бар'єри в процесі спілкування. Перекладач повинен вільно говорити на обох мовах перекладу. При двосторонньому перекладі перекладач знаходить кращий спосіб забезпечення гладкого і гармонійного спілкування між сторонами. Чуйність, сприйнятливість, проникливість, чудові навички міжособистісного спілкування забезпечують якісне взаємодію сторін і плідні переговори.

Зміст навчання усного двостороннього перекладу повинен включати наступні компоненти: мовні знання, мовленнєві навички та вміння, що дозволяють оперувати мовним матеріалом; професійні знання; знання про переклад; культурологічні знання; перекладацькі навички та вміння; загальнонавчальні вміння: уміння користуватися словниками, довідковою літературою, Інтернетом і інше; текстовий матеріал для формування перекладацьких навичок і вмінь, а також для вдосконалення комунікативних умінь в усному мовленні; сфери спілкування, теми, моделі перекладацьких ситуацій для професійного спілкування в даній сфері.

Види роботи по двосторонньому перекладу різноманітні, але в якості основних можна виділити наступні:

§ Досить міцне запам'ятовування мовних одиниць і моделей забезпечується шляхом неодноразового їх повторення. Суть системи перекладацьких вправ, в ході яких вводяться і закріплюються перекладацькі співвідношення, зводяться до того, що на матеріалі одних і тих же текстів, що містять найбільш уживану лексику, здійснюються різні види перекладу стільки разів, скільки необхідно для досить твердого засвоєння міжмовних відповідностей. Монотонність долається шляхом постановки кожен раз іншого завдання.

§ Для вдосконалення техніки усного мовлення рекомендується використовувати вправи на перефразування. При перефразуванні допускаються лексичні заміни, додавання, розбиття однієї фрази на декілька. При цьому зміст попереднього речення має бути збережений. Тренування у вираженні одного і того ж змісту різними варіантами перекладу змушує учнів максимально активізувати свій пасивний словниковий запас, розвиває спритність і кмітливість.

§ Дуже ефективною формою проведення занять з усного перекладу, спрямованих на формування навику перемикання, є рольові ігри: проведення конференцій, презентацій, дебатів.

Треба зауважити, що на заняттях необхідно поєднувати тематичний і граматичний компоненти. Вправи на пам'ять, послідовні ряди варто складати у відповідності з тематикою, але при цьому необхідно пам'ятати про ефект несподіванки і навичці перемикання, тому дані вправи по одній темі слід чергувати з іншими тематиками. Викладання іноземної мови у вищій школі, особливо на старших курсах, має бути орієнтоване на майбутню професію студентів. Справедливість цього принципу не викликає сумнівів. А в процесі навчання перекладу у студентів формуються комунікативні вміння, необхідні для їхньої кар'єри в майбутньому.

Література:

1. Алексеева И. С. Профессиональное обучение переводчика. Учебное пособие по устному и письменному переводу для переводчиков и преподавателей. / И. С. Алексеева. – СПб.: Институт иностранных языков, 2000. – 192с.

2. Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты). Учеб.для ин- тов и фак. иностр. яз. / В.Н. Комиссаров – М.: Высш. шк., 1990. – 253с.

3. Цуциева М.Г. Проблема совершенствования обучения военных врачей иностранному языку/МГ. Цуциева//Тез. докл. конф. молодых ученых и специалистов Военно-медицинской академии. – СПб.:ВМедА, 2000. – С. 78.