Педагогические науки/5.Современные методы преподавания

Долотцева В.В.

Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради/ Україна

ВПЛИВ АКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ НА РОЗВИТОК МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Завдання сучасної школи – сформувати всебічно розвинену особистість. Згідно закону України «Про Освіту», метою освіти є: «Всебічний розвиток особистості як найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня…» [1].

Досягнення цієї мети можливе лише за умов оптимального вибору методів навчання. Оскільки основною діяльністю школяра є навчання, тому лише за допомогою використання раціональних методів навчання відбувається засвоєння учнями знань, умінь та навичок, а також формування світогляду, розвиток здібностей, реалізація навчальної, виховної та розвивальної функцій навчання. Тому необхідно поряд із традиційною освітою, впроваджувати у навчальний процес різноманітні нетрадиційні підходи активізації пізнавальної діяльності учнів. Це пов’язано з тим, що учні зможуть краще засвоїти певні теоретичні знання, а також набути певних навичок.

Аналіз наукових праць учених (Лозова В.І., Золотухіна С.Т., Гриньова В.М. та інших) дають підстави визначити активні методи навчання – як способи активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, які спонукають їх до активної розумової й практичної діяльності в процесі оволодіння матеріалом, коли активний не тільки вчитель, але активні й учні.

Слід зазначити, що одним з важливих активних методів навчання є гра, яка визначає важливі перебудови і формування нових якостей особи; саме в грі діти засвоюють норми поведінки, гра вчить, змінює, виховує.

Відомо, що ігрова діяльність впливає на розвиток уваги, пам'яті, мислення, уяви, всіх пізнавальних процесів. Педагогічна і дидактична цінність гри полягає в тому, що вона дозволяє її учасникам розкрити себе, навчитися займати активну позицію, випробовувати себе на професійну придатність.

Отже, гра є інструментом викладання, який активізує розумову діяльність дітей, дозволяє зробити навчальний процес привабливішим і цікавішим, примушує хвилюватися і переживати що формує могутній стимул до оволодіння знаннями.

Варто зазначити, що у молодшому шкільному дитинстві в порівнянні з раннім віком відбувається зміна ролі гри. Це пов'язано, зокрема, з тим, що в ці роки вона починає служити засобом формування і розвитку в дитини багатьох корисних особистісних якостей, в першу чергу тих, які в силу обмеженості вікових можливостей дітей не можуть активно формуватися в інших більш "дорослих" видах діяльності. Гра в цьому випадку виступає як підготовчий етап розвитку дитини, як початок або проба у вихованні важливих особистісних властивостей і як перехідний момент до включення дитини в сильніші та ефективні з виховної точки зору види діяльності: навчання, спілкування і працю. Ще одна виховна функція ігор полягає в тому, що вони служать засобом задоволення різноманітних потреб дитини та розвитку його мотиваційної сфери. У грі виявляються і закріплюються нові інтереси, нові мотиви діяльності дитини.

Переходи між трудової та ігрової діяльності досить умовні, так як один вид діяльності може перейти в інший і навпаки. Якщо, наприклад, деякі якості особистості дитина добре виявляє у навчанні, спілкування і праці, то на базі цих якостей можна будувати, створювати нові, більш складні ігрові ситуації, що просуває її розвиток вперед.

Іноді елементи гри корисно вносити в саме навчання, спілкування і працю використовувати гру для виховання [2].

Молодший школяр приступає до засвоєння людського досвіду, представленого у формі наукових знань. Також молодший шкільний період характеризується подальшим вдосконаленням вищої нервової діяльності, кістково-м'язового апарату, розвитком психічних функцій. Молодший шкільний період займає особливе місце в психології ще й тому, що цей період навчання в школі є якісно новим етапом психологічного розвитку людини. Адже в цей час психічний розвиток здійснюється головним чином у процесі навчальної діяльності і, отже, визначається ступенем залученості в нього самого школяра. Навчальна діяльність, ставши провідною, ставить свій ряд вимог до молодшого школяра. Ритм шкільного життя сприяє розвитку необхідних для успішного навчання навичок і вмінь. Школяр тепер сам повинен розподіляти свій час, спілкуватися з великою кількістю дітей [4].

Метою активних методів є – щоб при засвоєнні знань, умінь, навичок брали участь всі психічні процеси (мова, пам'ять, уява й т.д.).

Установлено, що гра, яка в процесі змагання виявляє інтереси особистості, ставлення до предмета, вчителя, оточуючих сприяє індивідуалізації процесу навчання, а також дозволяє підвищити статус особистості та використати особистий досвід, сферу інтересів бажань.

Слід зазначити, що успіх навчальної діяльності учнів значною мірою залежить від психологічного клімату на уроці. Цьому найбільш сприяє такий вид активних методів навчання, як гра, яка в процесі змагання виявляє інтереси особистості, ставлення до предмета, вчителя, оточуючих сприяє індивідуалізації процесу навчання, а також дозволяє підвищити статус особистості та використати особистий досвід, сферу інтересів бажань.

Встановлено, що ігри дозволяють учневі зламати мовний бар’єр, створюють умови, коли учень відчуває себе рівноправним партнером, коли йому дозволено займатися тим, що цікавить. Як показують дослідження учнів цікавлять саме ігри. Ігри сприяють дружнім стосункам між учнями й учителем, який заохочує їх похвалою в процесі гри і рідко вдається до двійок, докорів, критики. З іншого боку, за допомогою гри, коли учні розкривають себе найбільше, у вчителя з’являється віра в те, що учень здатний досягти успіху. За допомогою гри вчитель має змогу передавати цю впевненість своїм вихованцям. Тепер нема здібних і нездібних, веселих і нудних, тугодумів і кмітливих, лінивих і старанних, неслухняних і слухняних учнів. Тим самим вчитель отримує авторитет серед учнів. А інформація, підкріплена авторитетом, буде сприйматися учнями значно краще, ніж в умовах неповаги учнів до вчителя [3].

Створена таким чином атмосфера релаксації і довіри знімає перешкоди, забезпечує безпосередній контакт з неусвідомленою психічною діяльністю. Це, у свою чергу, дає можливість ширше використовувати резервні можливості мозку.

Отже, аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що активні методи навчання позитивно впливають на розвиток молодших школярів завдяки їх навчально-виховним функціям.

Література:

1. Закон України «Про освіту» // Освіта. – 1996. – 25 квітня. – с. 4.

2. Виготський Л. С. Педагогічна психологія/ Виготський Л. С. – М.: Педагогіка – 1991.– 232с.

3. Голубкова О. А. Использование активных методов обучения в учебном процессе: [учебно-методическое пособие] / Голубкова О. А. - К.:СПБ., 1998. -42 с.

4. Кулагіна І.Ю. Вікова психологія: Дитинство, отроцтво, юність [текст] / Кулагіна І.Ю. - М.: Академія; 2000.-624с