Педагогічні науки / Соціальна педагогіка

Куйбіда А.С.

Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинськго, Україна

КАЗКОТЕРАПІЯ ЯК МЕТОД ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ

Казкотерапія – метод, що використовує казкову форму для корекції емоційних порушень і вдосконалення взаємостосунків з навколишнім світом. Метою і задачею казкотерапії є зниженнЯ агресивності у дітей, усунення тривожності і страхів, розвиток емоційної саморегуляції і позитивних взаємостосунків з іншими дітьми. Для цього казкотерапія використовує казкові прийоми і способи роботи з дітьми, доступні їм через свою простоту і величезний інтерес до самої казки. До казок зверталися в своїй творчості відомі зарубіжні і вітчизняні вчені: Е.Фромм, Э. Берн, Э. Гарднер, А. Менегетті, М. Осоріна, Е. Лісина, Е. Петрова, Р. Азовцева, Т. Зінкевіч-Евстігнєєва і т.д.

Казкотерапія найбільш дитячий метод психотерапії, тому що вона звернена до чистого дитячого початку кожної людини. Через сприйняття казок ми виховуємо дитину, розвиваємо її внутрішній світ, лікуємо душу, даємо знання про закони життя і способи прояву творчої сили і кмітливості [2].

Казкотерапевтична робота з дитиною може бути проведена різними способами:

1) Для роботи може використовуватися існуюча авторська або народна казка.

2) Спеціаліст і дитина можуть складати казку разом, одночасно драматизуючи її всю або окремі елементи.

3) Дитина може складати казку самостійно

Комбінуючи різні прийоми казкотерапії, можна допомогти кожній дитині прожити багато ситуацій, з аналогами яких він зіткнеться в дорослому житті, значно розширити його світосприймання і способи взаємодії з світом і іншими людьми [3].

Казкотерапія, як психологічний метод накладає свої вікові обмеження при роботі з дітьми: дитина повинна мати чітке уявлення про те, що існує казкова дійсність, відмінна від реально існуючої. Звичайно навички такого розрізнення формуються у дитини до 3,5-4 років, хоча, безумовно у кожному конкретному випадку необхідно враховувати індивідуальні особливості розвитку дитини.

Казкотерапія вміщає в собі всю технологічну "кухню", від діагностики до корекції, включаючи профілактику і розвиток індивідуальності. До того ж вона органічно синтезується зі всіма відомими методами психотерапії, застосовна як в індивідуальній роботі, так і в груповій, підходить для будь-якого віку. Образно кажучи, це поліфонічний метод. Якби не любив фахівець казки, їх використовування повинне бути доречним. Інакше можна спотворити всю ідею. Першу психотерапевтичну казку доречно використовувати лише тоді, коли вона найяскравіше і образно ілюструє основну думку психолога при формулюванні «зворотного зв'язку» з дитиною.

Тексти казок викликають інтенсивний емоційний резонанс як у дітей, так і у дорослих. Образи казок звертаються одночасно до двох психічних рівнів: до рівня свідомості і підсвідомості, що дає особливі можливості при комунікації.

У педагогічній практиці можна використовувати народні, авторські і спеціально складені для психотерапії казки. Будь-який з підходів має і свої переваги, і свої недоліки. При використанні народних казок в цілях психотерапії до переваг можна віднести: символічність казок, що забезпечує хороші можливості особових проекцій; знайомство дитини з сюжетом, іноді навіть дослівне знання тексту; сюжет, "відполірований" віковим переказом, відсутність зайвих подробиць; динамічність; різноманітність, можливість підібрати необхідну тематику; відповідність національному характеру. Недоліки: умовність характерів; відсутність змін в характері героя за час дії казки [1].

У використанні відомих авторських казок можна відзначити майже ті ж переваги, що і при використанні народних казок: популярність сюжету; різноманітність сюжетів.

До труднощів використання відомих авторських казок в казкотерапії можна віднести: можливе зниження інтересу; безліч сюжетних ліній робить казку дуже довгою; авторська казка обов'язково несе в собі погляди автора, а вони не завжди співзвучні поглядам психолога, а також поглядам дитини; авторська казка вимагає до себе дбайливого відношення, тому не завжди допустимо зміна сюжету, пропонована психологом як метод роботи. Зміна може сприйматися як руйнування, псування казки, що порушує атмосферу психологічного контакту [4].

Якщо казки створюються спеціально для казкотерапії, то більшості цих труднощів можна уникнути. Казки складаються з проблем, характерних для того контингенту, з яким працює психолог; іноді казка пишеться для конкретного клієнта. Казки, що створюються для психологічної роботи, містять "зачіпки", що спеціально закладаються, для клієнта. Актуальна проблема представлена в казці в метафоричній формі; як правило, приписана значущому герою - принцу, принцесі, королю.

Таким чином казкотерапія – один з найменш безболісних способів психотерапії. Можливо, тому, що за допомогою казок (або під їх впливом) сформувався життєвий сценарій і за допомогою казки ж можна спробувати з цього невдалого життєвого сценарію людини витягнути. Вона звернена до дитячого початку який є в кожній людині.

Література:

1.Кулагина Н. Сказкотерапия // Калининградская правда, №139 2004, с. 16-22.

2.Максименко С.Д. Психічне здоров’я дітей. – Київ: Шкільний світ, 2002.

3. Т.Д. Зинкевич-Евстигнеева. Формы и методы работы со сказками. СПб.: Речь, 2005. – 220 с.

4.Шаповаленко И.В. Возрастная психология. (Психология развития и возрастная психология.) – М.: Гардарики, 2005 – С. 224–235.