Филологические науки/2. Риторика и стилистика

Гаврилюк А.П.

Національний технічний університет України «КПІ»

Застосуванняметафори в публіцистичномустилімовлення

Існує багато причин пояснення наявності метафори в публіцистичному тексті. Роль метафори в пресі є навіть більш значною, ніж можна уявити. На думку КаролінГуінен та Марка Літса першою причиною використання метафори в публіцистичному стилі мовлення є «проникнення метафори в серце мовлення, в наш спосіб мислення і обміну думками» [1, 49]

Згідно Лакофу та Джонсону «наша звичайна концептуальна система, яка нам допомагає мислити та діяти, має фундаментально метафоричну природу» [2, 13].Ми переповнені «умовними метафорами», які «будують звичайну концептуальну структуру нашої культури, яка проявляється в нашому повсякденному мовленні» [2, 147]. Таким чином, якщо метафори є звичним засобом у спілкуванні, абсолютно нормальним є те, що вона зустрічається в публіцистичних текстах.

Інше пояснення наявності метафори в мові преси можна знайти у взаємовідносинах між журналістикою та літературою. Відстань між ними є меншою, ніж здається, оскільки одні й ті ж письменники часто виконують обидві функції. Численна кількість письменників або регулярно, або час від часу пишуть для преси, в той час як багато журналістів бажають прославитись як автори фантастичного роману. Від Едгара По до Бернара-Анрі Леві, від Жака Пере до Жана—Клода Гієбо, майже всі письменники перетинають межу між літературною та журналістською діяльністю. Звичайно, всі пишуть орієнтовану на свою публіку і в межах очікувань, які визначає жанр, але письмові переплітання не можливо уникнути, вони є в кожній галузі. Можна було б просуватись далі, якщо б соціологія не навчила нас пом’якшувати судження про цінність, які базуються більше на ідеологічній позиції, аніж на об’єктивних критеріях. Журналіст завжди потайки заглядається на письменника, мріє отримати соціальне визнання, хоче зробити крок далі та переймає стиль того автора, з яким він мріє зрівнятись. .

Оскільки, як вже зазначалось, у публіцистичному стилі мовлення існує тенденція до експресивності, що виражається в прагненні до доступності та образності форми вираження, то є безсумнівним той факт, що метафора посідає одне з найголовніших місць для вираження емоційно-експресивного забарвлення серед стилістичних прийомів. В публіцистичному стилі переконання здійснюється шляхом емоційного впливу на читача або слухача, тому автор завжди висловлює своє ставлення до інформації, що повідомляється, але воно, як правило, не є тільки його особистим ставленням, а висловлює думку певної соціальної групи людей. Таким чином, одним із засобів, якими автор здійснює емоційний вплив, є метафора.

При цьому в газетно-публіцистичномустилінайчастішезустрічаютьсяметафори-стереотипи, щомаютьдоситьвисокучастотність і сприйманічитачем як щосьзвичне і характерне для даного стилю.

Метафори можна назвати риторичними прийомами, які дають можливість передати зміст, аналогії, що навіюють світ значень і переконань пов’язаних із часто відомою галуззю, наприклад спортом або спектаклем. Вони надають описання, які базуються на прямому досвіді, і таким чином створюють економію змісту, передаючи всі події та явища у відносно звичних рамках, особливо це стосується політичних подій.

Алан Монс вважає, що використання метафор розкриває нашу «здатність переносити зміст, кристалізувати його сильним образом, вдаватись до Іншого для позначення Того ж самого, прикрашати реальність загадками ». [3, 23]

Ці пояснення наштовхують на думку, що в комунікації зростає тенденція до зручності або спрощення, а також перенесення змісту, що є однією з функцій метафори. [4, 172]

Метафоризація в пресі є використанням слів у переносних значеннях з метою: створення яскравого образа, вираження оцінки, емоційного відношення до предмета мовлення; надання впливу на адресата мовлення. Урозширеномурозуміннітермін "метафора" застосовується до будь-якихвидіввживанняслів у непрямому значенні.

Проте, з огляду на основну рису публіцистичного стилю, взаємну врівноваженість логіки викладу з емоційно-експресивним забарвленням, образність не може бути занадто яскравою. Вона здебільшого має оцінний характер. Надмірна образність затьмарює логічний елемент, відсуває його на задній план, а це спричиняє зменшення впливовості та переконливості публіцистичного тексту. Тобто метафора використовується для створення асоціацій, яскравості якогось образу в свідомості, але не слід нею зловживати.

Література:

1. Huynen Caroline et LitsMarc / La metaphore est-elle solubledans la presse ecrite? /Recherches en communication, n° 2, (1994), 37-59 р.

2. Lakoff G.et JohnsonM. / Les metaphores dans la vie quotidienne / Paris, Editions de Minuit, coll. Propositions”, 1985, p. 13.

3. Mons Alain /La metaphore sociale. Image territoire, communication / Paris, Presses universitaires de France, 1992, p. 23.

4. Bausch K.-Richard / La métaphore dans la langue de la presse d'aujourd'hui / Meta : journal des traducteurs / Meta: Translators' Journal, vol. 13, n° 4, 1968, p. 171-179.