Филологические науки / 3. Теоретические и методологические проблемы исследования языка

К.ф.н. Благодарна О.М.

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

ДОСЛІДЖЕННЯ НОРМАТИВНОГО МОДУСУ КОНЦЕПТІВ

Структура нормативного модусу відображає ступінь облігаторності ознак концепту на підґрунті розмежування їх за принципом прототипу на ядерні інтенсіональні та периферійні імплікаціональні.

Інтенсіонал є змістовим ядром лексичного значення, структурованим сукупністю семантичних ознак, наявність яких є необхідною для денотатів певного класу [4, с. 61-65]). Імплікаціонал (який буває сильним та слабким) репрезентує периферію семантичних ознак, що оточують ядро [там само, с. 63]. Інтенсіональні ознаки можуть з необхідністю або вірогідністю передбачати (імплікувати) наявність або відсутність інших ознак у денотата певного класу. У відношенні до інтенсіоналу – ядра значення – сукупність таких імплікованих ознак утворює імплікаціонал лексичного значення, периферію його інформаційного потенціалу.

Більш наближеною до інтенсіонального ядра сферою є сильний імплікаціонал, до складу якого, за визначенням М.В. Нікітіна, залучений жорсткий імплікаціонал – сукупність сем, що не представлені в інтенсіоналі значення прямо, але пов’язані з ним жорсткою (обов’язковою) імплікацією, та високовірогідний імплікаціонал – сукупність сем, що імплікуються з більшою вірогідністю при даному інтенсіоналі. Ознаки сильного імплікаціоналу наближені до інтенсіонального ядра, однак не входять до нього. Щодо тієї області ознак, присутність або відсутність яких у сфері лексичних значень слова є однаково можливою та однаково проблематичною, то вона має назву слабкого (вільного) імплікаціоналу [4, c. 62].

Між інтенсіоналом та імплікаціоналом, обидва з яких входять до структури значення, існує суттєва різниця. Інтенсіонал – це закрита жорстка структура кінцевої множини ознак. Імплікаціонал – відкрита імовірнісна структура некінцевої множини ознак. Інтенсіонал пов’язаний з пізнавальним аспектом діяльності людини та передбачає певну конструктивізацію дійсності. Імплікаціонал відображає опосередковану природу світу. Інтенсіонал утворює неодмінний постійний компонент значення імені, а імплікаціонал – його обумовлений та залежний від контексту компонент. За твердженням М.В. Нікітіна “у природних мовах між інтенсіоналом та імплікаціоналом імені нема жорсткого кордону, таким чином, інтенсіональне ядро значення може поступово переходити до імплікаційного поля” [3, c. 27].

У лінгво-когнітивних дослідженнях виділення інтенсіоналу та імплікаціоналу проводиться на основі даних систематизаційного модусу, які отримано у результаті когнітивно-семасіологічного аналізу словникових дефініцій імені концепту. Оскільки інтенсіонал та жорсткий імплікаціонал утворюють закриту систему, до їх складу входять ті ознаки, якими заповнюються вершини та слоти базового фрейму та які визначаються як прототипічні. Ознаки високовірогідного та слабкого імплікаціоналу визначаємо шляхом інтерпретаційного аналізу реалізацій імені концепту у художньому дискурсі з подальшим встановленням їх частотності та вірогідності.

Інтенсіонал та жорсткий імплікаціонал. Інтенсіонал концепту утворюється конститутивними ознаками, зміна яких призводить до зміни концептуальної сутності денотата/референта [2, с. 24]. До таких можуть належати онтологічні, телеологічні та інші ознаки, що імпліцитно присутні в усіх без винятку словникових визначеннях, а також дискурсивних реалізаціях лексеми, яка репрезентує досліджуваний концепт. Вони утворюють інтенсіонал значення імені концепту й, відповідно, є ядром концепту/категорії.

Жорсткий імплікаціонал концепту утворено сукупністю ознак, що стосуються базових умов, що супроводжують концепт. Ці ознаки є похідними від прототипічних та метонімічно пов’язують значення цілісного процесу із його об’єктивними параметрами та сирконстантами, через що ці ознаки можна вважати за такі, що безпосередньо обумовлені ознаками інтенсіоналу.

Високовірогідний та слабкий імплікаціонали. Зважаючи на твердження М.В. Нікітіна про те, що слабкий імплікаціонал обіймає лише ті ознаки, наявність і відсутність яких у складі значення є рівновірогідною [4, с. 164], доречно припустити, що кількість прикладів, які підтверджують наявність у семантичній структурі досліджуваної номінації ознак слабкого імплікаціоналу, буде незначною. Для визначення кількісного розподілу ознак пропонуємо проведення дослідження на змістовній виборці. При рівномірному розподілі ознак у корпусі фрагментів дискурсу найбільш загальний випадок (ймовірність Р) прояву кожної з ознак визначається виразом Р = 1/N [1, с. 25], де N – кількість ознак. Порівнюючи значення Р та ймовірність прояву кожної конкретної ознаки Р_х (х=1,2,…,N), визначимо її характер як такої, що відноситься до високовірогідного або слабкого імплікаціоналa.

Література:

1. Вентцель Е.С. Теория вероятностей : [учебник для студентов вузов] / Вентцель Е.С. – М. : AKADEMIA, 2003. – С. 25.

2. Морозова Е.И. Операциональные модусы концепта ЛОЖЬ / Е.И. Морозова // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: Романо-германська філологія. – Харків : Константа, 2006. – № 741. – С. 23-26.

3. Никитин М.В. Лексическое значение слова (структура и комбинаторика) / Никитин М.В. – М. : Высшая школа, 1983. – 127 с.

4. Никитин М.В. Основы лингвистической теории значения : [учеб. пособие] / Никитин М.В. – М. : Высш. шк., 1988. – 168 с.