Філологічні науки/4. Синтаксис: структура, семантика, функції

Бешлей О.Я.

Чернівецький Національний Університет, Україна

Структурний аналіз англійського судового  дискурсу на прикладі рішень Верховного суду Англії та Уельсу

У сучасній лінгвістиці дискурс розглядається, як складне явище, що включає учасників комунікації, ситуацію спілкування і  текст, який реалізує приватні чи загальні інтереси, та є основним складником дискурсу.

У “Лінгвістичному енциклопедичному словнику” дискурс визначається як “зв’язний текст у сукупності з екстралінгвістичними – прагматичними, соціокультурними, психологічними та іншими факторами; текст, взятий у подієвому аспекті ” [1: 136].

Юридичний дискурс – це специфічний вид комунікації, який функціонує у різних середовищах: 1) судові засідання; 2) консультація (адвокат – клієнт); 3) допит свідка в усній формі; 4) законодавчі документи (закони, контракти, угоди) 5) судові протоколи та рішення суду [ 2: 308].

У лінгвістиці розглядалися і аналізувалися окремі відгалуження дискурсів, пов’язаних з науковою та професійною діяльністю, але загальної характеристики професійного дискурсу як системи ще досі не визначено. Актуальність роботи полягає у дослідженні структури англійського професійного дискурсу. Серед класичних робіт з даної проблематики можна назвати праці Т.А. ван Дейка, Ю.Хабермас, Н.Д. Арутюнова, Н.В.Єгоршина.

Предметом нашого дослідження є структурні особливості, які характерні для судово-процесуального дискурсу на прикладі рішень Верховного суду Британії Та Уельсу.

Судово-процесуальний дискурс уособлює мову судочинства в її використанні із залученням екстралінгвістичних аспектів. Він представлений в усній та письмовій формах. Автентичність термінів, стилістика, структурні особливості виступають чинниками, що вирізняють судово-процесуальний дискурс серед інших [3: 232].

Правові тексти часто відрізняються від пересічних мовних текстів. Особливо це стосується владних правових текстів, які коригують чи обмежують права та обов’язки людей чи інститутів. Владні правові тексти мають розгалужену систему жанрів, до складу яких входять також судові рішення. Кожен із жанрів має власний стереотипний формат, написаний із урахуванням особливостей правової мови, зазвичай включає один чи декілька мовних актів, які призводять до виконання призначених функцій [4].

У структурі дискурсу розрізняють – макроструктуру або глобальну структуру і мікроструктуру або локальну структуру.  Макроструктура дискурсу – це його членування на великі складові. Усередині великих фрагментів дискурсу спостерігається певна єдність – тематична, тимчасова. На противагу макроструктурі, мікроструктура дискурсу – це членування дискурсу на мінімальні складові, які відносять до дискурсивного рівня.

Проаналізовано макроструктуру англійського судового рішення. Джерельну базу склали тексти рішень англійського та уельського Верховного суду [5]. Найпомітнішою рисою структури правового документа є шаблонність та стереотипність. Деякі тексти мають детально розроблену структуру, але за узвичаєною практикою  правові документи мають тенденцію до заздалегідь установленої структури, яка мало змінюється із плином часу. Судове рішення, наприклад, включає декілька чи всі подані елементи:

1.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   Титульна сторінка, де зазначена назва документа, ім’я позивача та відповідача; члени палати лордів, які приймали рішення; дата, коли було санкціоновано та заслухано рішення (Judgement).

2.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   На наступній сторінці повідомляються повне ім’я позивача та відповідача, а також імена адвокатів позивача та обвинувачуваного, яким доручено вести справу.

Ці дві складові одиниці присутні у структурах всіх документів даного типу, тобто є обов’язковими, наприклад:

Appellant                                                                Respondent

Andrew Arden QC                                                 Nathalie Lieven QC

lain Colville                                                          Martin Hodgson

(Instructed by London                                          (Instructed by Edwards

Borough of Camden Legal                                   Duthie)

Services)

3.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   У третій частині структури наводиться загальний огляд, який включає тексти промов членів палати лордів, які виступають за позитивне прийняття рішення (Lord Carnwath with whom Lord Walker agrees).

4.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   Четверта складова структури вміщує факти, на підставі яких був поданий позов. Відмінними при порівнянні виявилися назви даної складової : the history, the facts, factual background, проте інформацію, незалежно від назви, несли однакову.

5.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   Застосування законодавчих актів та законів, на які можуть спиратися члени палати лордів приймаючи рішення. У даній частині зазначаються також справи подібні випадки  до даної (The issue appeal).

6.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   Обов’язковою частиною структури є обговорення, де записано промови лордів та промови адвокатів позивача та відповідача, які виступають за позитивне чи негативне прийняття рішення, а також наводять підстави їхніх суджень (Discussion).

7.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   Додатковими або такими, що не завжди присутні є заключний коментар (a concluding comment) або несхвалення суду (disapproval). Непогодження суду  або одного чи декількох лордів з позовом (dissenting) може бути включено у частину обговорення і не винесено як окрема складова. На останній сторінці зазначається кінцеве рішення суду.

Мова права, будучи об’єктом численних досліджень, які трактують та перетворюють даний тип дискурсу, роблячи його зрозумілішим для звичайних громадян. Мова правових текстів показує численні відмінності від повсякденної мови, а саме:

·                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      Використовуються прикметники, більшість з яких мають похідну та складну структуру: reasonable, incapable, particular, suitable, underlying.

·                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      У всіх частинах документа вживаюся прислівники, які надають чіткості та зрозумілості поданого тексту: previously, accordingly, intentionally, plainly, wisely, properly.

·                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      Лексика характеризується вживанням складних слів, які відповідають особливостям правової сфери: amendments, enactment, pending, assumption, assertion, latitude, submissions.

·                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      Переважають речення із сурядним та підрядним зв’язком, які застосовуються у промовах, щоб передати достовірність слів або коли наводиться цитування. Твердження представлені простими реченнями.

   Отже, дослідивши структуру англійського судового рішення, можна зазначити, що вона є чітко регламентована, із відповідними складовими одиницями, які можуть мати додаткове розгалуження. Структура англійського судового рішення є шаблонною та стереотипною. При дослідженні були виявлені відмінності у назві деяких складових частин, які, проте несли однакову інформацію. Причиною цього можуть бути різні законодавчі та нормативно-правові документи, на основі яких, прийнято рішення.

Література:

1.           Лінгвістичний енциклопедичний словник / [під ред. В.Н. Ярцевой].–  М. : Советская енциклопедия, 1990. – 685 с.

2.  Панаськов А.В. Discourse analysis and translation  / А.В. Панаськов // Матеріали Міжнародної наукової конференції “Іноземномовна комунікація: здобутки та перспективи” (25-26 травня 2006). – Тернопіль, 2006. – С. 306-308.

3.           Пономарьова Л.В. Типологія основних характеристик судово-процесуального дискурсу / Л.В. Пономарьова // Лінгвістичні студії. – 2009. – №20. – С. 232-235

4.           The Creation, Structure, and  Interpretation of Legal Texts. Structure and Language of Legal Texts / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.languageandlaw.org/LEGALTEXT.HTM

5.           The Supreme Court. Latest judgements of the 2012 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.supremecourt.gov.uk/news/latest-judgments.html