М. М. Шевченко

(ЛНУ імені Тараса Шевченка)

Репрезентація біблійної тематики Тарасом Шевченком та Валерієм Шевчуком

Біблійна тематика залишається завжди у центрі уваги науковців. Адже, біблійна мораль – сновна істина, якою послуговується людство і до якої воно так прагне.

Світовій літературі, як і всьому письменству, передувала унікальна книга – Біблія. Як ми знаємо, що саме ця найстаріша книга світу є справжнім Божим одкровенням, настанови якої передаються із покоління в покоління. Актуальність обраної теми полягає в тенденціях розвитку сучасного суспільства, свідомість якого потребує якісних змін. Вважаємо, що дидактична спрямованість Біблії може стати ефективним кроком у зруйнуванні вже усталених штампів про абсурдність життя (цим питанням займається література постмодернізму, де розглядають такі категорії як «хаос», «абсурд існування», «примітив» і т.д.)

Біблійні образи розглядали чимало митців: Т. Шевченко, П. Куліш, І. Франко, Х. Алчевська, Леся Українка. Науковці займалися дослідженнями біблійної тематики в історії літературного контексту: П. Білоус, О. Мишанич, О. Сліпушко, В. Крекотень, В. Сулима. Сьогодні нас цікавить проблема репрезентації біблійних сюжетів Тарасом Шевченком, як представника нової української літератури в XIX ст., та творчий підхід щодо біблійних мотивів Валерія Шевчука, як виразника позицій сучасної української літератури XXI ст.

Біблія як джерело знань та «духовний наставник» усіх поколінь, стає тією позицією, осягнувши яку, письменники самозбагачуються та утверджуються як творчі особистості.

Біблійні сюжети та образи творів Т. Шевченка стали об’єктом наукового потрактування таких дослідників як І. Франка, І. Дзюби, І. Бетко, О. Забужко. Наприклад, Д. Чижевський особливої уваги приділяє формуванню світоглядної позиції, що була реалізована в «християнській закоренілій традиції» []. О. Забужко своїй літературознавчій праці «Шевченків мів України» асоціює Тараса Шевченка із творцем національного міфу і тим самим доводить, що його біблійні твори – один із засобів творення цього національно – консолідуючого міфу. О. Забужко говорить про те, що Тарасом Шевченком була здійснена спроба «українізації християнського міфу» [3]. Інша дослідниця творчої позиції Тараса Шевченка щодо біблійних мотивів В. Сулима, утверджує думку про те, що «більшість образів є трансформованими та підданими глибокій адаптації української свідомості».

Творчу спадщину Валерія Шевчука з точки зору біблійної тематики розглядала Л. Тарнашинська. Науковець говорить про «широке поле можливостей щодо інтерпретації поетичного доробку митця, де «біблійні мотиви відіграють роль сакральної ідеї» [4, с. 46]. У критичних розвідках маємо багато думок, стосовно інтерпретації біблійних сюжетів Валерієм Шевчуком. Наприклад, О. Онишко у своїй праці «Реальність химерного», говорив: «Введення елементів народної казки, міфу, легенди дає змогу доторкнутися до пракоренів нашої культури, а відкинувши містику, побачити естетичну красу прадавнього образу, надати йому нового звучання, перенести цю естетику в епоху НТР, а тим самим облагородити наші почуття». М. Рябчук висловляє думки інакше: «про єдність роду, про нерозривний зв’язок поколінь, про постійне повернення «блудних синів», про діалектику змінного й постійного так часто ми бачимо у Валерія Шевчука» [4].

Спільним для для двох митців різних поколінь є образ Богу. У Тараса Шевченка Бог був найвищою силою, до якої повинні звертатися люди. Саме Бог мав владу судді, який чинив правосуддя та направляв людей на шлях істини. Митець часто в своїх політичних поемах звертається до образу Всевишнього, надаючи йому влади для створення суспільної гармонії. Такі твори як «Марія» «Царі», «Подражаніє Ієзекіїлю», «Ісая. Глава 35» мають відвертий, чи, навіть революційний зміст.

У Валерія Шевчука образ Бога невіддільний від образу простого народу – селянина, образ Божої матері – від господині: «Здавалося їй тоді, що впливала до неї через вікно повітряна богиня…» [6]. Проте, верховним Богом, на думку митця, повинен бути чоловік: «Чоловіче начало було втіленням істинного світла, що породжує життя». Як ми бачимо, інтерпретація категорії «божественного начала» у митців дещо різнитися. На нашу думку, Валерій Шевчук прагне заглибитися із головою у міфологію та язичництво, де «панував Білобог та Чорнобог», де катерогія «божественності» мала тісні зв’язки із народними повір’ями та ритуалами.

Віра у надсилу, яка здатна допомагати людині у Т. Шевченка та В. Шевчука забарвлена різними відтінками: у Кобзаря категорія «зло» існує як вияв суспільної несправедливості, адже селянин завжди протистоїть панові, кожен з яких представляє певне начало (добро / зло); у Валерія Шевчука поняття Бога тісно пов’язане із вірою народу надприродне, де як добро, так і зло повинні існувати обов’язково, адже вони підтримують так звану Світову рівновагу.

Говорячи про поняттєво – термінологічну базу, якими апелюють митці, слід відзначити, що їх лексика суттєво відрізняється. Це зумовлено просторово – часовими відношеннями та індивідуально авторською позицією щодо проблеми. У Т. Шевченка біблійні тексти наповнені такими поняттями як: Бог, Боже, Владика, Вірний, Всевишній. Такі поняття, що репрезентують образ Бога, говорять про індивідуально авторську позицію щодо поняття: Бог, для Шевченка – найвища сила, він може відновити справедливість у суспільстві, покарати винних. У Валерія Шевчука інше розуміння Бога: у митця часто зустрічається такі поняття як Білобог, Чорнобог, Верховний Бог. Спираючись на це, ми можемо говорити про міфологічне потрактування автором божественного начала.

У твори біблійного змісту Шевченко вкладає свій зміст — він пророкує щасливе майбутнє, висловлює свої сподівання на загибель експлуататорського ладу. («Оживуть степи, озера…). Валерій Шевчук своїм творам надає міфологічного, чи, навіть сакрального відтінку. Намагаючись показати глибинну значущість народного вірування у надприродне. Митець не заперечує зло, він говорить про «рівновагу між добром і злом як вічну категорію гармонії людства» [2].

Отже, біблійна тематика стає об’єктом зацікавлення митців різних епох, кожен з яких прагне через вічні образи Добра / Зла висловити своє, власне авторське позиціонування проблеми. Т. Шевчеко як і В. Шевчук у своїй творчості розглядають дуалізм добра і зла як одвічно існуючі категорії. Але, кожен із митців, виходячи із власного світогляду та ряду інших чинників, надає опозиції добро / зло власного звучання.

Література

1. Бетко І. Українсько – релігійна поезія / І. Бетко. – Катовіце, 2003.

2. Дзюба І. На вічному шляху до Шевченка / І. Дзюба. – К., 2001.

3. Забужко О. Шевченків мів України / О. Забужко. – К. : Абрис, 1997.

4. Тарнашинська Л. Парадигми нової реальності Валерія Шевчука // Слово і час. – 1998. - №6. – С. 46 -51

5. Стус І. Релігійні мотиви в творчості Тараса Шевченка / І. Стус. – Едмонт, 1989.

6. Шевчук В. Дім на горі / В. Шевчук. – К. : Дніпро, 1989. – 552 с.

Анотація

У статті розглянуте питання репрезентації біблійних образів Тарасом Шевченком та Валерієм Шевчуком. Особливої уваги надано поняттю Бог, яку митці потрактовують крізь призму авторського світобачення. Стаття стане у пригоді учням, студентам і всім тим, кому не байдужа творчість Тараса Шевченка та Валерія Шевчука.

Ключові поняття: Біблія, біблійна тематика, світова рівновага, категорія добро / зло