Лугуценко Т.В.

Інформаційна культура (філософсько-методологічний аналіз)

Одним із етапів формування сучасного розвитку цивілізації є те що жодна зі сфер людського буття вже не може працювати та розвиватися без деяких ознак які властиві інформаційному суспільству сьогодення. А саме – це індивідуалізація та глобалізація інформаційних процесів. Інформація завжди мала вплив на формування особистості, іі світогляд, рівень соціальної активності та культурної поведінки, як окремих індивідів, різних груп, так і суспільства в цілому. Завдяки засобам масової інформації постає питання щодо того, як швидко діалог культур перетворюється на дієвий чинник духовного життя людини. Зростаючі інформаційні потоки роблять процеси сприйняття, розуміння та оцінки інформації усе більш складними. В даній ситуації виникла необхідність в глибокій розробці поняття «інформаційна культура» і проблем, пов’язаних з формуванням інформаційного суспільства.

Слід констатувати, що актуальність вивчення проблеми «інформаційної культури» визначена деякими чинниками. А саме тем, що ця проблема концентрує увагу дослідників на можливості спостерігання за швидкістю змін інформаційних процесів і таким чином, дає змогу прогнозувати іі подальший розвиток. Також дослідження особливостей формування і розвитку «інформаційної культури» визначається практичними потребами, оскільки сприяє осмисленню якісних змін суспільства та глибоких соціальних змін.

Багато дослідників відзначають наявність величезного емпіричного матеріалу і значущість цієї проблеми, підвищення її ролі в системі управління суспільними процесами [1;2;3]. Але слід враховувати, що вивчення цього питання відбувається на основі досліджень комунікації, як соціокультурного явища, котре розкривається завдяки організаційним завданням засобів масової інформації, що виникають в роботі пов’язаній з проблемами їх гармонійного співіснування, з формами міжособової комунікації.

Ще одним важливим моментом е те, що поняття «інформаційна культура» немає чіткого визначення і тлумачиться по-різному в силу ряду наявності протилежних методологічних підходів. Ці проблеми намагалися вирішити фахівці в галузі інформатики, психології, філософії.

Однак важливо відзначити недостатню розробленість цієї проблеми у філософському аспекті. Цьому сприяє багатозначність термінів «інформація» і «культура», які складають зміст поняття «інформаційної культури». Філософські дослідження цього питання почалися в XX столітті та проводилися багатьма вченими. Вперше, феномен інформації, як об’єкта, самостійного дослідження був розглянутий в робота К.Шеннона «Математическая теория связи» і Н.Вінера «Кибернетика или управление и связь у животных и машин». Ці науковці характеризували інформацію з одного боку, як невизначеність, що знімається, зменшувана, а з іншої, як комунікативні явища в техніці і інших процесах. Так наприклад, модель зв’язку, запропонована К.Шенноном (джерело – канал передачі – приймач – адресат – джерело перешкод), лягла в основу багатьох робіт по сучасній теорії комунікації.

Велике значення має робота «Понимание медиа» М.Маклюєна, який пов’язував соціокультурний процес з особливостями здобуття, переробки і передачі інформації. Значний інтерес становить припущення, що зміна епох в історії людства визначається пануючими засобами комунікації (мова, друк, телебачення, комп’ютер і ін.). Слід виділити також роботи А.Тоффлера «Предвидение и предпосылки», Д.Белла «Пришедшее постиндустриальное общество», які зв’язували поняття «інформаційної культури» з формуванням нового, інформаційного суспільства, де головну роль грає не матеріальне виробництво, а обробка інформації. З праць сучасних дослідників слід виділити роботи Г.Воробйова, А.Гречихина, Н.Зіновьевой, Ю.Зубова, В.Петрова, в яких досліджуються фундаментальні теоретіко-методологічні проблеми інформаційної культури суспільства і особистості, зроблені цікаві спроби визначення змісту цього поняття і розкриття його структури.

Для нас важливо відзначити, що увага дослідників до проблеми «інформаційної культури» обумовлена також тим, що сучасний світ вступив у фазу активного інформационного розвитку, який характеризується глобальністю інформационних процесів[4]. З іншого боку інформаційні загрози все більше роблять негатівно вплив на розвиток, виховання, освіту, психіку людини, життєві запити різних шарів суспільства, а також впливають на процеси реалізацій загальнодержавних програм, національні інтереси та соціокультурні потреби людей. Розглянути вище концепції дають змогу стверджувати, що інформаційний простір – це форма скоординованих і структурованих, близьких і видалених інформаційних ресурсів, які історично сформувалися та технологічно обумовлені засобами комунікації та акумулюють результати комунікаційної діяльності людей.

Таким чином, в умовах сучасного інформаційного простору формується особливий тип культури – інформаційний, промовець основним елементом культурної трансформації. Формування інформаційної культури приводить до зміни картини світу сучасної людини, які виявляються в дистанційній трансляції інформації. Наприклад, мобільний діалоговий характер взаємин екранного тексту із споживачем інформації – істотна характеристика сучасного інформаційного суспільства. В результаті даних процесів трансформується ментальність людини, істотним атрибутом його мислення стає технічна раціональність.

Література

1.Скворцов Л.В. Украина: проблема духовности и информационная культура / Л.В. Скворцов.– М.: Культура, 2010. – С. 233 – 254.

2.Урсул А.Д. Информатика и общество: глобальные измерения взаимодействия / А.Д.Урсул // Науковедение и информатика. – Киев, 2009. – Вып. 37. – С. 62 – 71.

3.Хоц А.Ю., Аксюмов Б.В. Информационная революция в контексте трансформации современной культуры / А.Ю.Хоц, Б.В.Аксюмов // Проблемы философии культуры: Сборник статей. – Ставрополь, 1999. – С. 20 – 24.

4.Virilio P. Red alert in cyberspase! / Р.Virilio II Radical philosophy. – L., 2005.

– № 74. – P. 2 – 4.